29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12328/24 пров. № А/857/33366/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Клименко О.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у зарахуванні йому до страхового стажу та пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.07.2022 по 04.12.2023 у відокремленому підрозділі (далі - ВП) «Шахта «Степова» Державного підприємства (далі - ДП) «Львіввугілля» та відмови у перерахунку пенсії відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 (далі - Закон №345), зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового та пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №1 вищевказаний спірний період роботи та зобов'язати здійснити йому з 22.01.2024 (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058, з урахуванням раніше виплаченої пенсії та ст.8 Закону №345.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового (загального) стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 періоду роботи у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля» з 01.10.2022 по 04.12.2023, зобов'язано ГУ ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 період роботи з 01.10.2022 по 04.12.2023 у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля», врахувавши заробітну плату за вказаний період та зобов'язано відповідача вирішити питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що період роботи з 01.10.2022 по 04.12.2023 у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля» не зарахований до страхового стажу та до підземного стажу за Списком №1 та за цей період не нарахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки страховий стаж позивача обчислений по 30.09.2022, відповідно до даних про сплачені підприємством страхові внески становить 33 роки 02 місяці 23 дні, тому відсутні підстави для обчислення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач з 22.01.2024 отримує пенсію по інвалідності 3 група.
Згідно з довідкою ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля» №79 від 09.04.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено право позивача за умовами праці на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком №1 за період з 01.07.2022 по 04.12.2023.
З 22.01.2024 позивачу було призначено пенсію по третій групі інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до Законів №1058 та №345.
16.04.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону №345.
Листом №12135-12264/К-52/8-1300/24 від 01.05.2024 ГУ ПФУ повідомило позивача у відповідь на його заяву про те, що оскільки його страховий стаж, обчислений по 30.06.2022, відповідно до даних про сплачені підприємством страхові внески становить 32 роки 11 місяців 23 дні (17 років 11 місяців 23 дні - стаж роботи та додатково зараховано 16 років стажу на підземних роботах за Списком №1), то підстави для обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058 відсутні. Розмір пенсії по інвалідності обчислено відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058 в розмірі 50% пенсії за віком згідно із Законом №345. Період роботи з 01.07.2022 по 04.12.2023 у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля» не зарахований до страхового стажу та до підземного стажу за Списком №1 та за цей період не нарахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу та пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №1 спірного періоду роботи у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля» та відмови у перерахунку пенсії відповідно до абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058, ст.8 Закону №345 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи видно, що до страхового стажу позивача додатково зараховано період з 01.07.2022 по 30.09.2022, а також за цей період врахована заробітна плата. Тож суд погодився з доводами відповідача про те, що з огляду на вказану вище обставину спірним у цій справі є період з 01.10.2022 по 04.12.2023. Щодо вирішення спору по суті, суд зазначив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періоду роботи через несплату підприємством страхових внесків до ПФУ. Отже, позивачу необхідно зарахувати до страхового (загального) стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 період роботи з 01.10.2022 по 04.12.2023 у ВП “Шахта “Степова» ДП “Львіввугілля», врахувавши заробітну плату за вказаний період. При цьому, суд вказав, що оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено відповідачем після зарахування спірного періоду роботи на виконання цього рішення, тому вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком згідно абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058 є передчасною. Відтак, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку буде зобов'язання відповідача вирішити питання щодо перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону №1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-IV, згідно якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ст.106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
З матеріалів справи видно, що період роботи позивача з 01.10.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» відповідач не зарахував до страхового та пільгового стажу за Списком №1, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні дані щодо сплати підприємством страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до ПФУ, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Сплата страхувальником страхових внесків до ПФУ є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.
Зважаючи на те, що обов'язок по сплаті страхового внеску, так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на нього.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та сплати страхових внесків, а отже ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Вказане узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2019 по справі №683/1814/16-а, від 23.03.2020 по справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 по справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 по справі №560/4616/20, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Абзацом 8 частини 2 статті 33 Закону № 1058 передбачено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Отже, передумовою для призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком є наявність у особи страхового стажу у передбаченому законом розмірі, а саме 35 років для чоловіків та 30 років для жінок.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу необхідно буде вирішити питання щодо перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі абз.8 ч.2 ст.33 Закону №1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі №380/12328/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук