27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3152/24 пров. № А/857/49672/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Крупа-Газуда М.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіма Лімітед» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіма Лімітед» до Головного управління ДПС у Закарпатській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку і податку на прибуток, за відсутність складення та реєстрації податкових накладних, застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: Ващилін Р.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 00 хв. 21.10.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: 23.10.2025р.),-
01.05.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ексіма Лімітед» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Закарпатській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121640 грн. 20 коп., в тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 110582 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11058 грн. 20 коп.;
№ 631/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про завищення суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 7335 грн.;
№ 632/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати акцизного податку, визначеного платником податку в поданих ним деклараціях, в розмірі 12000 грн. (5 % штрафу) та у сумі 91951 грн. 80 коп. (10 % штрафу);
№ 633/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати податку на прибуток, визначеного платником податку в поданих ним деклараціях, у розмірі 6544 грн. 15 коп.;
№ 634/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку в розмірі 9259 грн. 80 коп.;
№ 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 1017896 грн. 21 коп.;
№ 644/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання інформації та її документального підтвердження на запити контролюючого органу на загальну суму 28400 грн. (Т.1, а.с.1-6).
Згідно ухвали суду від 06.05.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання (Т.1, а.с.134-136).
Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.42-60).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Ексіма Лімітед», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.2, а.с.63-67).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує помилковістю двох податкових повідомлень-рішень № 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. та № 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р.
При цьому, пеня за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України, на яку розповсюджуються положення абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Звідси, у разі встановлення факту порушення резидентом вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасних розрахунків по експортно-імпортним операціям, застосуванню підлягають приписи абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що є спеціальною нормою, якою запроваджено певну пільгу (як преференцію), спрямованою на захист прав платників податків на період дії особливих умов.
Відтак, у податкового органу були відсутніми правові підстави для нарахування позивачу в період дії карантину пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/.
Окрім цього, розбіжність між задекларованими витратами та відомостями бухгалтерського обліку виникла помилково; у звітні періоди витрат і доходів також діяв карантин, через що штрафні (фінансові) санкції за вказане порушення не нараховуються. Підтвердженням викладеного вважає лист ДПС України № 5257/7/99-00-21-03-02-07 від 01.03.2021р.
Відповідач ГУ ДПС у Закарпатській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.97-102).
Згідно протокольної ухвали від 27.01.2026р. колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Борисенка О.В., що надійшло до апеляційного суду 26.01.2026р., про відкладення апеляційного розгляду справи через його зайнятість в іншому судовому процесі (Т.2, а.с.104-105), оскільки така обставина не перешкоджала іншому представнику платника податків з'явитися до апеляційного суду або прийняти участь в режимі відеоконференції; також останній не був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою іншого адвоката під час розгляду своєї апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засідання учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За сукупності таких обставин, заслухавши позицію представника відповідача, апеляційний суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи, однак до суду не з'явився.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, у період з 12.12.2023р. по 01.01.2024р. посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській обл. проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орган, за період з 12.03.2020р. по 30.09.2023р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.03.2020р. по 30.09.2023р. щодо ТзОВ «Ексіма Лімітед», за результатами якої складено Акт перевірки № 54/07-16-07-01/43563995 від 08.01.2024р. (Т.1, а.с.9-83).
Згідно з висновками проведеної перевірки відповідач виявив наступні порушення вимог податкового законодавства:
ст.4 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу /ПК/ України, п.п.5, 7, 10, 15 та 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затв. наказом Міністерства фінансів /МФ/ України № 290 від 29.11.1999р., ст.1, п.1 ст.2, п.2 ст.3, п.3 ст.8, п.1. ст.9, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4, 2.15 та 2.16 п.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку № 88, п.п.6, 9.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом МФ України № 318 від 31.12.1999р., п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом МФ України № 318 від 31.12.1999р., у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 110582 грн., у тому числі: за 2022 рік на суму 77565 грн; за І квартал 2023 року на суму 13180 грн.; за ІІ квартал 2023 року на суму 270 грн., за І квартал 2023 року на суму 19565 грн.;
п.57.1. ст.57 ПК України, внаслідок чого підприємством несвоєчасно погашено суми податкового боргу (податкового зобов'язання з податку на прибуток), зазначеного платником податку в поданих ним податкових деклараціях, на загальну суму 130883 грн., у тому числі з затримкою до 30 календарних днів включно - на суму 130883 грн.;
п.201.10 ст.201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 3335 грн. та на обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою, на загальну суму 178239 грн.;
п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз.«г» п.198.5, п.198.6. ст198 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2023 року, на суму 7335 грн.;
пп.222.1.1. п.222.1 ст.222 ПК України, у результаті чого підприємством несвоєчасно погашено суму податкового боргу (податкового зобов'язання) з акцизного податку, зазначеного платником податку в поданих ним податкових деклараціях, на загальну суму 1159518 грн., у тому числі: із затримкою до 30 календарних днів включно - на суму 240000 грн.; з затримкою більше 30 календарних днів - на суму 919518 грн.;
п.63.3 ст.63 ПК України, в частині неповідомлення органів ДПС про наявні об'єкти оподаткування та зміни їх відомостей - 1 повідомлення;
пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК України, а саме несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ (з порушення місячного податкового періоду) в загальній сумі 8809 грн. 88 коп., в т.ч. за квітень 2021 року - в сумі 1080 грн., за травень 2021 року - в сумі 1080 грн., за липень 2021 року - в сумі 1080 грн., за серпень 2021 року - в сумі 1095 грн. 84 коп., за вересень 2021 року - в сумі 1095 грн. 84 коп., за жовтень 2021 року - в сумі 1095 грн. 84 коп., за листопад 2021 року - в сумі 1095 грн. 84 коп., за грудень 2021 року - в сумі 1186 грн. 52 коп.;
пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме несвоєчасну сплату військового збору (з порушення місячного податкового періоду) в загальній сумі 734 грн. 16 коп., в т.ч. за квітень 2021 року - в сумі 90 грн., за травень 2021 року - в сумі 90 грн., за липень 2021 року - в сумі 90 грн., за серпень 2021 року - в cyмі 91 грн. 32 коп., за вересень 2021 року - в сумі 91 грн. 32 коп., за жовтень 2021 року - в сумі 91 грн. 32 коп., за листопад 2021 року - в сумі 91 грн. 32 коп., за грудень 2021 року - в сумі 98 грн. 88 коп.;
ч.2 ст.13 Закону України № 2473-VІII від 21.06.2018р. «Про валюту і валютні операції», в результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічна операцій (несвоєчасне зарахування валютної виручки на поточний валютний рахунок резидента за експортований товар) на загальну суму 195118,20 євро, що еквівалентно 7683473 грн. 74 коп., по імпортному контракту № 22062022 від 22.06.2022р., укладеному з нерезидентом «Infozemplin s.r.o.» (Priemyselna 45, 0710 Michalovce);
пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» ПК України, зокрема, підприємством не подано інформацію та її документальне підтвердження, що було визначено в запитах ГУ ДПС у Закарпатській обл. (в кількості 5 одиниць): № 13814/6/07-16-07-06 від 19.12.2022р.; № 803/6/07-16-07-06 від 20.01.2023р.; № 2338/6/07-16-07-06 від 27.02.2023р.; № 5180/6/07-16-07-06 від 27.04.2023р.; № 6253/6/07-16-07-06 від 29.05.2023р.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121640 грн. 20 коп., в тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 110582 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11058 грн. 20 коп.;
№ 631/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про завищення суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 7335 грн.;
№ 632/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати акцизного податку, визначеного платником податку в поданих ним деклараціях, в розмірі 12000 грн. (5 % штрафу) та у сумі 91951 грн. 80 коп. (10 % штрафу);
№ 633/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати податку на прибуток, визначеного платником податку в поданих ним деклараціях, у розмірі 6544 грн. 15 коп.;
№ 634/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку в розмірі 9259 грн. 80 коп.;
№ 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 1017896 грн. 21 коп.;
№ 644/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання інформації та її документального підтвердження на запити контролюючого органу на загальну суму 28400 грн. (Т.1, а.с.107-118).
Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону.
При цьому, суд першої інстанції проаналізував виявлені під час проведення перевірки порушення, навів норми податкового законодавства, що слугували підставою для кваліфікації дій платника податків.
У свою чергу, апелянт оскаржує рішення суду частково - в частині двох податкових повідомлень-рішень № 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. та № 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині правомірності прийняття відповідачем двох податкових повідомлень-рішень № 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. та № 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р., тому решта висновків судового рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
В частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. колегія суддів враховує, що протиправність такого позивач (апелянт) обґрунтовує поширенням на розглядувані правовідносини норм абз.11 п.52-1, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що унеможливлюють нарахування спірної пені.
Під час судового розгляду з'ясовано, що в період з 12.03.2020р. по 30.09.2023р. позивач TзOB «Ексіма Лімітед» здійснював експортно-імпортні операції.
На умовах укладених експортних контрактів позивач відвантажив на адресу іноземних покупців товар із оформленням митних декларацій у загальній сумі 426320,40 євро, що еквівалентно 15914029 грн. 74 коп. Валютна виручка за експортований товар зарахована на поточний валютний рахунок TзOB «Ексіма Лімітед» в загальній сумі 301685,51 євро, що еквівалентно 11820289 грн. 32 коп., в тому числі з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.
З огляду на виявлені порушення валютного законодавства ГУ ДПС у Закарпатській області здійснило нарахування пені в загальному розмірі 1017896 грн. 21 коп.
Ключовим питанням в частині оскарження спірного податкового повідомлення-рішення є правомірність нарахування пені за порушення резидентом строків розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту та валютні операції» (надалі - Закон № 2473-VIII).
Відповідно до приписів ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша). Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Частиною 3 ст.13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII).
На виконання положень ст.13 Закону № 2473-VIII постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019р. затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Пунктом 21 розділу II цього Положення встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно з п.22 розділу II вказаного Положення граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.
Відповідно до п.23 розділу II згаданого Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
За приписами абз.1 ч.1 ст.20 Закону України № 361-IX від 06.12.2019р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинний з 28.04.2020р.) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.
24.02.2022р. Правління НБУ прийняло постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
Постановою Правління НБУ № 68 від 04.04.2022р. внесено зміни до постанови № 18 від 24.02.2022р. шляхом доповнення її пунктами 14-2, 14-4. Зокрема, згідно з пунктом 14-2 цієї постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022р.
Пунктом 14-3 цієї постанови визначено випадки, на які граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови, не поширюються, та умови застосування цих строків для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Відповідно до п.14-4 вказаної постанови розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Надалі постановою Правління НБУ № 113 від 07.06.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» змінено з 08.06.2022р. граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з 90 до 120 днів, а постановою Правління НБУ № 142 від 07.07.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» - з 120 до 180 днів з 09.07.2022р.
Частиною 5 ст.13 Закону № 2473-VIII установлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, порушення резидентом встановлених НБУ строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями тягнуть за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором або ж вартості недопоставленого товару. При цьому, така пеня не нараховується в разі настання форс-мажору чи подання резидентом позовної заяви до суду про стягнення з нерезидента заборгованості.
Водночас, встановлений НБУ граничний строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів може бути продовжений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.
Матеріалами справи стверджується, що станом на 30.09.2023р. дебіторська заборгованість по розрахунках за експортований товар з нерезидентом «Infozemplin s.r.o.» (Priemyselna 45, 0710 Michalovce) по контракту № 1 від 03.04.2023р. становить 125916,39 євро.
Окрім того, за звітний період в рамках контракту № 22062022 від 22.06.2022р. TзOB «Ексіма Лімітед» відвантажило нерезиденту «Infozemplin s.r.o.» (Priemyselna 45, 0710 Michalovce) товар на суму 195118,20 євро. Валютна виручка за реалізований товар надійшла на поточні валютні рахунки позивача у загальній сумі 196399,70 євро, в тому числі з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.
Згідно з результатами планової документальної перевірки та даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2023р. кредиторська заборгованість по розрахунках за експортований товар з нерезидентом «Infozemplin s.r.o.» (Priemyselna 45, 0710 Michalovce) по контракту № 1 від 03.04.2023р. становить 1281,50 євро.
TзOB «Ексіма Лімітед» не отримувало у центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політку у сфері економічного розвитку Висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів. Також позивач не надав довідок (сертифікатів) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, виданих уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни. Окрім цього, позивач не звертався до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті.
Зазначені обставини сторонами не спростовано.
За таких умов проведеною перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи недотримання позивачем вимог ст.13 Закону № 2473-VIII, що слугувало достатньою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Стосовно поширення на розглядувані правовідносини приписів ПК України колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з приписами пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В силу приписів пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до ч.1 ст.11 № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону № 2473-VIII).
Згідно з приписами ч.8 ст.13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому, положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.
Отже, Закон № 2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено ст.13 Закону № 2473-VIII), є відсутніми.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються лише вказаним Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до зазначеного Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Водночас, до Закону № 2473-VIII не вносились зміни, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
При цьому, маючи на меті звільнити суб'єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 09.04.2022 № 426».
Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб'єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
Отже, пеня, передбачена ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024р. у справі № 240/25642/22, а також постанові Верховного Суду від 29.08.2024р. у справі № 280/7416/23.
Щодо покликань апелянта на зупинення строку граничних розрахунків в сфері ЗЕД, зокрема, строків, встановлених ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», згідно норми пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів наголошує на такому.
Підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим, так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів).
Водночас, Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, а тому питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме Закону «Про валюту і валютні операції».
Тобто, про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», чого законодавцем зроблено не було.
Отже, норми пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України прийнятий пізніше у часі (03.03.2022р.), не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.
Із урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов послідовного та логічного висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, а тому спірне податкове повідомлення-рішення № 643/07-16-07-06/43563995 від 30.01.2024р. відповідає вимогам закону.
Стосовно решти доводів апелянта, що стосуються протиправності податкового повідомлення-рішення № 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р., колегія суддів керується таким.
Як можна встановити із змісту позовної заяви та апеляційної скарги, доводи позивача щодо спірного податкового повідомлення-рішення зводяться до двох обставин:
А) розбіжність між задекларованими витратами і даними бухгалтерського обліку виникла помилково;
Б) неможливість застосування штрафних (фінансових) санкцій під час дії карантину.
Під час спірної перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства як в частині заниження задекларованих доходів, так і в частині завищення витрат.
Заниження доходу на загальну суму 179905 грн. відбулося за рахунок того, що позивач не включив до складу доходів у 2023 році дохід від реалізації на експорт піддонів, згідно з вантажно-митними деклараціями № 3455 від 11.02.2023р., № 18837 від 07.07.2023р. та від № 26842 від 21.09.2023р.
Окрім того, у складі доходів за серпень 2022 року ТОВ «Ексіма Лімітед» відобразило обсяги реалізації на експорт товарно-матеріальних цінностей у сумі 3708866 грн., що не узгоджується з відомостями вантажно-митних декларацій за серпень 2022 року, згідно з якими дохід склав 3709854 грн.
Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено заниження позивачем доходу на загальну суму 178239 грн.
Також 20.01.2023р. між ТзОВ «Ексіма Лімітед» і ТзОВ «Ексіма-Т» укладено договір оренди транспортних засобів. Доходи від такої діяльності за період з 20.01.2023р. по 30.09.2023р. склали 7500 грн. Однак, позивач у складі доходів задекларував 5833 грн. від наданих послуг оренди таких транспортних засобів.
Завищення витрат на загальну суму 434430 грн. відбулося в результаті того, що ТзОВ «Ексіма Лімітед» придбавало послуги оренди автомобіля на суму 10500 грн. у фізичної особи ОСОБА_1 на підставі договору оренди № б/н від 03.01.2022р., який не був нотаріально засвідчений.
Окрім цього, ТзОВ «Ексіма Лімітед» придбало дизельне пальне на загальну вартість 44733 грн. 86 коп. При цьому, позивач використав (списав) на вищевказаний орендований автомобіль вартість паливно-мастильних матеріалів на суму 42970 грн. 53 коп.
Оскільки в порушення вимог ст.799 ЦК України договір оренди транспортного засобу не був нотаріально не засвідчений, тому ТзОВ «Ексіма Лімітед» завищено витрати на суму виплат фізичній особі за користування транспортним засобом та вартість списаних паливно-мастильних матеріалів списаних на такий транспортний засіб.
Перевіркою також встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку інші витрати позивача за 2022 складають 5347079 грн., тоді як загальна вартість задекларованих витрат становить 5735200 грн. Таким чином, перевіркою встановлено завищення ТзОВ «Ексіма Лімітед» за 2022 рік інших витрат на загальну суму 388121 грн.
Будь-яких обґрунтувань щодо протиправності висновків перевірки стосовно вказаних порушень податкового законодавства позивач не навів.
Викладені порушення податкового законодавства позивачем допущені у 2022 році та за ІІІ квартали 2023 року.
18.03.2020р. набрав чинності Закон України № 533-ІХ від 17.03.2020р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». У зв'язку із набранням чинності вказаним Законом підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту: «За порушення податкового законодавства вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID 19), штрафні санкції крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».
Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 01.03.2020р. і по останній день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Постановою № 651 від 27.06.2023р. «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів відмінив з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався.
Законом України № 2118-ІХ від 03.03.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» (надалі - Закон № 2118-ІХ), який набрав чинності 07.03.2022р., підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 392, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом № 2118-ІХ внесено зміни у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме слова «трьох місяців» змінено «шести місяців». В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-ІХ від 12.05.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (надалі - Закон № 2260-ІХ). У зв'язку з набранням чинності 27.05.2022р. Закону № 2260-ІХ норми пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено в такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків і зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків за умови дотримання, визначених умов, передбачених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому пункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-ІХ, передбачене пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлено в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків податкових обов'язків.
Закон № 2260-ІХ доповнив пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України положеннями, відповідно до яких у разі встановлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп.112.8.9 п.112.8 ст.122 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), не застосовуються.
У постановах від 30.01.2024р. у справі № 280/4484/23, від 06.02.2024р. у справі № 160/10740/23, від 26.02.2025р. у справі № 200/4768/23 Верховний Суд виснував, що механізм «ковідного» мораторію, закріплений у п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, мав діяти до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас, із запровадженням воєнного стану законодавцем було ухвалено особливості оподаткування, насамперед шляхом доповнення підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України підпунктом 69.2 (в редакції Закону № 2260-ІХ), який із 27.05.2022р. року встановив, що вимоги законодавства щодо «ковідного» мораторію під час дії воєнного стану не застосовуються.
Норма п.62.2 сприймається однозначно та не викликає множинного трактування. Зміст цього пункту прямо передбачає припинення дії п.52-1 під час воєнного стану.
Із урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов послідовного та логічного висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, а тому спірне податкове повідомлення-рішення № 630/07-16-07-01/43563995 від 30.01.2024р. відповідає вимогам закону.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позов є безпідставним, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТзОВ «Ексіма Лімітед».
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіма Лімітед» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. в адміністративній справі № 260/3152/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіма Лімітед».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 29.01.2026р.