29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/921/25 пров. № А/857/31768/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Ільчишин Н.В., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №380/921/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Потабенко В.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 26 червня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області №133950005414 від 09.01.2025 про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 20.06.1997 по 31.12.2024;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 з 03.01.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.01.2025 № 4-13-01-10- 00-11 та від 03.01.2025 № 5-13-01-10-00-11.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.01.2025 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 та 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015. Проте, рішенням ГУ ПФУ у Львівській області № 133950005414 від 09.01.2025 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до п. 10, 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015. Згідно вказаної відмови, необхідний стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у позивача відсутній, оскільки після 01.05.2016 вона не займала посаду державного службовця та не мала стажу 20 років державної служби. Однак, позивач вказує, що період її роботи на посадах в органах податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби складає 27 років 06 місяців 11 днів, що включає службу в податкових органах. Загальний страховий стаж згідно трудової книжки становить - 41 рік 09 місяців 16 днів. Позивач зазначає, що посади, які вона займала з 20.06.1997 відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу», п. 2 Порядку № 283 та п. 4 Порядку № 229 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби. Також зазначає, що у неї наявний пенсійний вік 60 років та страховий стаж, тому відмова пенсійного органу у призначенні пенсії державного службовця є протиправною.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.01.2025 № 133950005414 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з часу її звернення за призначенням такої пенсії 03.01.2025, попередньо зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 20.06.1997 по 31.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ. Також зазначає, що станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» позивач не займала посади державної служби, а була посадовою особою органу державної податкової служби на посадах в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання та не мала стажу 20 років державної служби. Вважає, що пенсійний орган правомірно відмовив позивачу у переведенні на пенсію держслужбовця.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 03.01.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію, відповідно до Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися ГУ ПФУ у Львівській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.01.2025 № 133950005414 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що оскільки станом на 01.05.2016 гр. ОСОБА_1 не перебувала на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та не має 20 років стажу на зазначених посадах, права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII немає. Враховуючи вище викладене, відмовити гр. ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вважаючи таку відмову ГУ ПФУ у Львівській області протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі -Закон №889-VIII) визначені особливості стажу державної служби, а саме у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Окрім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно зі статтею 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.
Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби. Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Слід також зазначити, що спеціальним законом, який визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII.
Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Отже, як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ) і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Разом з тим, згідно з пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839), посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Тобто, наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
З наведеного слідує, що в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця.
Також, Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13 вказано, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа №586/965/16-а).
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Як слідує з копії трудової книжки позивачки, вона працювала в органах державної податкової служби з 20 червня 1997 року по 31 грудня 2024 року, а тому такий період її роботи підставно зараховано судом першої інстанції до стажу державної служби.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби, тому дії пенсійного органу щодо відмови зарахувати до стажу державної служби позивачки такий період її роботи є протиправними, та наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивачки вказаний період роботи.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що позивачка досягла необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 20 років, а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у зв'язку із чим апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області та переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №380/921/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська