Справа № 560/5143/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
29 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що пенсійний орган зарахував до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997, період проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000, та період здійснення підприємницької діяльності з 26.11.2007 по 27.01.2015 не в повному обсязі, у зв'язку з чим порушив її право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997 та проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000, а також періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.11.2007 по 27.01.2015 у повному обсязі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997 та проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000, а також період здійснення підприємницької діяльності з 26.11.2007 по 27.01.2015 у повному обсязі (один місяць страхового стажу за один місяць, за який сплачені страхові внески незалежно від їх розміру) у відповідності до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити перерахунок пенсії з 09.08.2018, з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 09.08.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон N 1058-IV).
На звернення позивачки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило про те, що до страхового стажу останньої не зараховані періоди отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997, проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000, та здійснення підприємницької діяльності з 26.11.2007 по 27.01.2015 не в повному обсязі.
Вважаючи такі дії протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Записи трудової книжки позивачки НОМЕР_1 про періоди отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997 та проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000 не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень. Тому надані документи підтверджують право позивачки на врахування цих періодів роботи до страхового стажу.
Посилання відповідача на неточності в заповненні трудової книжки позивача є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Таким чином, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачці періоди отримання допомоги по безробіттю з 06.03.1997 по 05.10.1997 та проходження підвищення кваліфікації з 19.09.2000 по 27.10.2000 до страхового стажу.
Згідно з приписами статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV включаються періоди, зокрема ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З системного аналізу наведеної норми слідує, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону N 1058-IV включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 06.02.2025 №1661/6/22-01-24-12 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управління ДПС у Хмельницькій області у період з 26.11.2007 по 27.01.2015, заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску відсутня.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до страхового стажу позивачки підлягає зарахуванню період здійснення підприємницької діяльності з 26.11.2007 по 27.01.2015 в повному обсязі незалежно від розміру сплати страхових внесків.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.