Справа № 377/942/25 Головуючий у 1 інстанції - Бабич Н.С.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
28 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,
за участю секретаря Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 06.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення №102/2 від 25.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі закрити.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2025 року відповідальний виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенант ОСОБА_2 склав протокол №102/2 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період ( а.с. 27, 66-67).
25 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 виніс постанову №102/2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , якою наклав на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 гривень, у разі несплати якого зазначено стягнути з останнього штраф у подвійному розмірі в сумі 34 000 гривень ( а.с. 24, 26, 68).
У даній постанові вказано, що 22 квітня 2025 року близько 15 годин 30 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 , який перебував у розшуку, оскільки не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6. З 23.01.2006 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та з початку особливого періоду військовозобов'язаний жодного разу не проходив військово-лікарську комісію. Також, ОСОБА_1 не виконав вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого перебування або знаходження. Загальну мобілізацію в Україні було оголошено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» та продовжено Указами президента України від 17.05.2022 № 342/2022, від 12.08.2022 № 574/29022, від 07.11.2022 № 758/2022, від 06.02ю.2023 № 735/2023, від 05.02.2024 № 50/24, від 06.05.2024 № 272/2024 та від 28.10.2024 № 741/2024. Відтак, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого перебування або знаходження та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
06 серпня 2025 року вказану постанову направлено на примусове виконання до Славутицького відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) ( а.с. 19, 69).
На підтвердження обставин, за яких позивач дізнався про винесення оскаржуваної постанови, до позовної заяви додано: копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 13.08.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 гривень на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2025; інформацію про виконавче провадження НОМЕР_3 станом на 22.08.2025 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с. 20, 25).
Крім того, на підтвердження обставин, на які посилається позивач, матеріали справи містять: копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якого вбачається, що він був взятий на військовий облік 23 січня 2006 року, знятий з обліку 05 жовтня 2007 року та виключений з військового обліку 02 квітня 2013 року відповідно до наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 та підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; копію вироку Славутицького міського суду Київської області від 05 жовтня 2007 року у справі 1-53/2007, який набрав законної сили 21 жовтня 2007 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років ( а.с. 13-15, 17-18).
До матеріалів справи також долучено витяг з реєстру Славутицької територіальної громади №2025/009200451 від 09.07.2025, згідно з яким ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення №102/2 від 25.04.2025 незаконною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даними позовними вимогами.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з 18 травня 2024 року у зв'язку з набранням чинності Законом України №3633-IX позивач набув статусу військовозобов'язаного, а відтак на нього поширюється обов'язок, передбачений частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо уточнення персональних (облікових) даних, невиконання якого утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач при винесенні постанови відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач був виключений із військового обліку 02 квітня 2013 року відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому він не мав статусу військовозобов'язаного і не міг порушити вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Суд першої інстанції цього не перевірив, що суперечить ст. 77 КАС України, яка покладає обов'язок доведення правомірності дій суб'єкта владних повноважень саме на відповідача.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Відповідно до статті 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно з частиною 6 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210 - 1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_6, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ІНФОРМАЦІЯ_6, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Нормами пунктів 12-13 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_6, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 передбачено, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Спірні правовідносини в цій справі склались щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Так, відповідно до частини 1 статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 210-1 КУпАП).
Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII з наступними змінами (далі - Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов'язані, крім тих, що відносяться до зазначених в абзацах 2-6, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого перебування або знаходження.
З військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що 02 травня 2013 року він був виключений з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», якою на вказану дату було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності з 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, відповідно до пункту 6 якої передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_6 (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема : особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Таким чином, у зв'язку із внесенням змін до Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» було звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом №3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов'язаними, а частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З прийняттям у новій редакції статті 37 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» виникли нові правовідносини, пов'язані з новими підставами виключення з військового обліку, яких позивач станом на 18 травня 2024 року не мав, а тому в нього виник обов'язок стати на військовий облік для отримання статусу військовозобов'язаного.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_6;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18 травня 2024 року.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_6, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487).
Згідно з абзацом 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_6.
Пунктом 19 Порядку №1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у ІНФОРМАЦІЯ_6.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
В той же час, доказів виконання свого обов'язку щодо уточнення персональних даних, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, позивач не надав.
Наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки сам по собі факт виключення позивача з військового обліку у 2013 році не визначає його правового статусу на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення інкримінованого правопорушення. З 18 травня 2024 року, з дня набрання чинності Законом України № 3633-IX, статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, якою скасовано таку підставу виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, у зв'язку з чим позивач об'єктивно підлягав військовому обліку та набув статусу військовозобов'язаного незалежно від прийняття будь-яких додаткових індивідуальних рішень ІНФОРМАЦІЯ_6. Відтак, на позивача поширювався передбачений частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язок у встановлений законом строк уточнити свої персональні дані, який виник безпосередньо з приписів закону, а не з дій відповідача.
Суд першої інстанції належним чином перевірив правовий статус позивача з урахуванням чинного на час розгляду справи законодавства та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, тоді як посилання апелянта на порушення статті 77 КАС України є помилковими, оскільки відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, а апелянт не надав жодних доказів на підтвердження виконання покладеного на нього законом обов'язку чи наявності підстав для звільнення від нього.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про неможливість застосування положень статті 58 Конституції України.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.
У зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов'язаних осіб, які не досягли граничного віку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Також, колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 06.10.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Мельничук В.П.