Справа № 580/12103/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
28 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 054450004903 від 14.08.2024 про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 054450004903 від 04.11.2024 про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 вказаного Закону;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 вказаного Закону з 06.08.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 28 січня 2026 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що копією паспорту серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Стеблів. 16.09.1998 Виконавчим комітетом Дачнинської сільської ради Мар'їнського району Донецької області зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Копією диплому серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач в 1988 році вступила до Богуславського педагогічного училища Київської області і в 1991 році закінчила повний курс за спеціальністю 2010 «Виховання в дошкільних закладах».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого у грудні 1992року, позивачка є громадянкою України, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках (Категорія 4).
Довідкою Виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 05.08.2024 №410 підтверджується, що позивачка була зареєстрована та проживала за адресою: смт.Стеблів Звенигородського району (до 19.07.2020 року Корсунь-Шевченківського району Черкаської області) з 13.05.1986 до 10.04.1987, з 29.11.1990 до 28.08.1998 на вул.Лісова, 19 (до перейменування - Пушкіна), - яке станом на 31.12.2014 відносилося до четвертої зони - зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 №106. Вказано, що довідка видана на підставі будинкової книги.
14.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатом розгляду заяви позивача від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийняло рішення №054450004903, яким відмовило у її призначенні. У ньому зазначив, що вік заявниці 55 років 05 місяців 28 днів. Необхідний страховий стаж становить не менше 26 років. Страховий стаж становить 33 роки 7 місяців 10 днів. Однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України №796 є постійне проживання чи постійна робота в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років. За наданими документами до періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона) зараховано періоди згідно з довідкою від 05.08.2024 №410. Отже, період перебування у зоні посиленого радіологічного контролю становить на 01.01.1993 - 3 роки 0 місяців 1 день. Тому відсутні підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до вказаного вище Закону у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 у зоні ЧАЕС.
29.10.2024 позивач повторно звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення їй пенсії за віком.
04.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №054450004903 про відмову у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначив, що вік заявниці 55 років 08 місяців 21 день. Страховий стаж становить 30 років 10 місяців 25 днів. Однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України №796 є постійне проживання чи постійна робота в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років. Документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 03 роки 01 день. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 до 12.05.1986 згідно з довідкою від 25.09.2024 №103, оскільки відсутні дані про місце реєстрації, також період з 12.09.1197 до 28.08.1998 згідно з довідкою від 05.08.2024 №410, оскільки місцем народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено Донецьку область, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю та не відповідає даним зазначеної вище довідки. Право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 вказаного вище Закону відсутнє.
Листом від 06.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про результати розгляду її заяви.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в ст.55 Закону №796-XII.
Постановою КМУ від 23.07.1993 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист ромадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"затверджений Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи. Згідно з його відомостями, місце народження позивачки, реєстрація проживання, вказані у її паспорті та Довідці Виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 05.08.2024 №410 - смт.Стеблів Звенигородського району відноситься до 4-ї зони - зони посиленого радіоекологічного контролю. Період реєстрації місця проживання позивачки у вказаному населеному пункті відповідає 3-м рокам, як вказували відповідачі.
Відповідно до окремих вимог ч.2 ст.55 Закону №796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Не врахування відповідачем 2 у спірному рішенні періоду навчання з 26.04.1986 до 12.05.1986 з підстави відсутності даних про місце реєстрації у цьому періоді доказами не спростовано. Водночас неврахування ним періоду з 12.09.1997 до 4-ї зони правового значення для права на пенсію позивачки згідно з ст.55 Закону №796-XII не має.
Довідкою Виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 05.08.2024 №410 підтверджується, що позивач була зареєстрована та проживала за адресою: смт.Стеблів Звенигородського району (до 19.07.2020 року Корсунь-Шевченківського району Черкаської області) з 13.05.1986 до 10.04.1987, з 29.11.1990 до 28.08.1998 на АДРЕСА_2 (до перейменування - Пушкіна), - яке станом на 31.12.2014 відносилося до четвертої зони - зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Такий період дійсно становить 03 роки 01 день. Проте, відповідачі безпідставно не врахували, що і м.Богуслав Київської області, в якому навчалася з 1988 року до 1991 року згідно з дипломом позивача, відноситься до тієї ж зони.
Тому висновки в спірних рішеннях про недостатність необхідного періоду її проживання станом на 01.01.1993 передчасні та необгрунтовані.
Згідно з положеннями ст.26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ЗУ №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Оскільки даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення із заявами до відповідачів їй виповнилося повних 55 років.
Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Абзаци перший-другий п.1.9 Порядку №22-1 встановлюють, що призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацом п'ятим вказаного пункту визначено, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до п.1.10 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.9 цього розділу.
Тобто, призначення пенсії відбувається за заявочним принципом.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до п.4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов'язаний прийняти рішення. Рішення щодо розгляду заяви позивача прийняв та, відповідно, обчислення його стажу здійснював саме відповідач.
Також доводи відповідачів щодо відсутності у позивача необхідного періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю спростовані, зокрема посвідченням серії НОМЕР_3 , згідно з яким позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках (Категорія 4). Вказане посвідчення є чинним та відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо визнання його недійсним та скасування.
Періоди, які відповідачі не зарахували до періодів проживання в 4-ї зоні (посиленого радіологічного контролю) спростовуються вказаним вище посвідченням та довідками.
Тому суд апеляційної інстанції висновує, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55, 56 Закону №796-XII Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області порушили вказані вище норми законодавства.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах за результатами розгляду заяв позивача про призначення пенсії саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області прийняли рішення №054450004903 від 14.08.2024 та № 054450004903 від 04.11.2024 відповідно про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за наявності страхового стажу не менше 30 років згідно зі ст.55 Закону №796-XII з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами, такі рішення безпосередньо порушують заявлене право на пенсійне забезпечення. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом повного відновлення порушених прав позивача є визнання їх протиправними і скасування. Відповідні позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді вказано, що дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Оскільки, розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії, відповідач 1 зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який останній приймав рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути її заяву від 29.10.2024 про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону №796-XII та прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у вказаному рішенні.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Єгорова Н.М.