Справа № 755/19503/24 Суддя (судді) першої інстанції: Хромова О.О.
28 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 жовтня 2024 року № 776 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 жовтня 2024 року начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 складено Протокол № 776 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: не уточнив свої військові облікові дані протягом 60 днів відповідно до Розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ХІ. Із змістом протоколу позивач не погоджувався про що зазначив у письмових поясненнях від 26 жовтня 2024 року. Водночас, постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 від 29 жовтня 2024 року № 776 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн. Вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З 13 липня 2006 року позивач перебуває на військовому обліку. У період з 10 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2024 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а з 13 жовтня 2024 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 19 жовтня 2024 року позивач самостійно через застосунок «Резерв+» уточнив свою адресу, номер телефону та адресу електронної пошти. Проте, після уточнення цих даних через застосунок «Резерв+», в останньому з'явилося повідомлення про те, що інформація в реєстрі «Оберіг» є неповною та запропоновано позивачеві з'явитись до ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних. 21 жовтня 2024 року позивач самостійно без виклику прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою вчинення необхідних та передбачених законодавством дій щодо постановки на облік у цьому ТЦК та СП. В цей же день на позивача складено зазначений вище Протокол. 29 жовтня 2024 року позивачеві вручено оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки позивач не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів, що є порушенням вимог Розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, як у Протоколі, так і в оскаржуваній постанові відсутні. Відповідачем не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не у повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Окрім цього, у Протоколі у графі «до протоколу додається» не зазначено документів, на підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність або відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних даних позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, а також до протоколу не долучено письмових доказів, які підтверджують неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних тощо, держателями яких є державні органи.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Також ні у протоколі, ні у постанові про адміністративне правопорушення не зазначено ні дати вчинення, ні дати виявлення начебто вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, що позбавляє можливості встановити, чи у позивача на той момент був обов'язок визначений законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , проігнорувавши виконання обов'язку, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення. Як встановлено судом і не заперечується позивачем, останній за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» вчинив дії, спрямовані на уточнення своїх персональних даних 13 жовтня 2024 року, водночас, фактично, військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнив 21 жовтня 2024 року у приміщенні ТЦК та СП, тобто поза межами, визначеного законом 60-денного терміну, перебіг якого закінчився 16 липня 2024 року. При цьому, доказів уточнення своїх персональних даних до 16 липня 2024 року (включно) позивачем не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем. При цьому, судом перевірено, що постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення. Таким чином, суд вважав, що відповідачем підтверджено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
21 січня 2026 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Просить провести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без участі уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ ГУМВС України в Луганській області 11 серпня 2009 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
З паперової копії інформації із мобільного за стосунку «Резерв+» від 13 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що відомості про перебування останнього на обліку відсутні, інформація в реєстрі «Оберіг» не повна, у зв'язку із чим рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних.
Згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 інформаційної довідки
№ 211020241320634500004, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , вид обліку - офіцерський склад. Дата введення інформації про особу в систему - 21 жовтня 2024 року. Звірка контактних даних - 13 жовтня 2024 року. Звірка даних при особистій явці - 21 жовтня 2024 року.
До матеріалів справи також долучено копію військово-облікового документа - військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 03 жовтня 2006 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де міститься відмітка про те, що 13 липня 2006 року ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 , відмітка про зняття з обліку відсутня. Також наявна відмітка про взяття ОСОБА_1 на облік ІНФОРМАЦІЯ_7 21 жовтня 2024 року.
Начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_7 капітаном ОСОБА_2 , керуючись статтею 235 КУпАП, складено протокол від 21 жовтня 2024 року № 776 про адміністративне правопорушення про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ.
ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також ознайомлення з інформацією про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10 год. 30 хв. 26 жовтня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 301.
Відомості про надання ОСОБА_1 пояснень та зауважень щодо змісту протоколу не встановлено.
Відмітки про отримання ОСОБА_1 другого примірнику протоколу не вчинено, водночас, позивач не заперечує факту обізнаності про складення вказаного протоколу та ознайомлення із його змістом.
29 жовтня 2024 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 винесено постанову № 776 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Встановлено, що громадянином ОСОБА_1 не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів, що є порушенням вимог розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Розписки про отримання копії вказаної постанови ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено, водночас, позивач не заперечує, що копію оскаржуваної постанови вручено йому 29 жовтня 2024 року.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині доводів апелянта щодо усних роз'яснень працівниці ЦНАП про відсутність необхідності уточнювати (оновлювати) зазначені дані та що невчинення таких дії не є порушенням законодавства, судова колегія зазначає, що відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац другий); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац шостий).
Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Отже, усні роз'яснення працівниці ЦНАП, існування яких не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні процесуального законодавства, не скасовують означені приписи Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Абзацом четвертим пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вищезазначені норми права передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У апеляційній скарзі позивач стверджує про те, що лише 19 жовтня 2024 року у зв'язку із необхідністю влаштування на нову роботу, яка напряму пов'язана із забезпеченням обороноздатності України, та з метою оформлення бронювання від мобілізації, він самостійно через застосунок «Резерв+» уточнив свою адресу, номер телефону та адресу електронної пошти.
Отже, вказані дії до 16 липня 2024 року (включно), на виконання абзацу четвертого пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, позивач не вчиняв.
В частині доводів апелянта про відсутність у протоколі та оскаржуваній постанові посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, судова колегія враховує, що підставою притягнення до адміністративної відповідальності слугує несвоєчасне оновлення позивачем власних військово-облікових даних до 16 липня 2024 року (включно) в цілому (а.с.9,11).
Щодо примітки до статті 210 КУпАП, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про те, що вона не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Також колегія суддів враховує відсутність висновків суду першої інстанції, які заперечує апелянт, в тій частині, що Міністерство оборони України як держатель Реєстру вживало заходів щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, а також те, що Міністерство оборони України не мало можливості отримати такі персональні дані позивача.
Судова колегія не вбачає помилковим дослідження судом першої інстанції обставин перебування позивача на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такі обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Щодо права подання відповіді на відзив, суд врахував, що відповідно до квитанції №2198612 від 04.12.2024, позивачу направлено та доставлено до Електронного кабінету відзив на позовну заяву о 21:34 год. (а.с.41).
У частині заперечень апелянта щодо тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Щодо спливу строку накладення на позивача адміністративного стягнення, суд дослідив наступне.
Відповідно до приписів статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як було встановлено вище, позивач мав обов'язок оновити власні військово-облікові дані до 16 липня 2024 року (включно).
Вчинення дій щодо оновлення таких даних позивач здійснив 19 жовтня 2024 року, що не є спірним.
21 жовтня 2024 року складено протокол та 29 жовтня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, днем вчинення адміністративного правопорушення є 17 липня 2024 року; днем його виявлення є 21 жовтня 2024 року.
Тобто, станом на дату винесення спірної постанови № 776 строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ні з дня його виявлення, ні з дня його вчинення не завершився.
В частині доводів апелянта щодо закінчення 22 жовтня 2025 року терміну притягнення до адміністративної відповідальності судова колегія зазначає, що предметом спірних правовідносин є постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що набирає чинності з дати її винесення відповідачем, а не ухвалення судового рішення за наслідками її оскарження.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 229, 243, 313, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан