П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17087/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 20 вересня 2024р. №213050032;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену п.7-1 розділу XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 13.09.2024р. вона звернулась до органу ПФУ із заявою щодо отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 р.XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV).
Однак, 20.09.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №213050032940 про відмову у призначенні вищевказаної грошової допомоги, оскільки згідно із індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня сплата внесків за період з 1.01.2022р. по 31.03.2023р..
Позивачка вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області рішення №213050032940 від 20.09.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2грн..
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Суд вказав, що матеріалами адміністративної справи встановлено доведеність факту дотримання умов, передбачених ст.26 Закону №1058, в тому числі, досягнення пенсійного віку; обіймання посад, передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; наявності страхового стажу на таких посадах для жінок - 30 років; неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області рішення №213050032940 від 20.09.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує з 10.03.2023р. пенсію за віком згідно з ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІV.
13.09.2024р. позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (а.с.77).
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглядав ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням за №213050032940 від 20.09.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області позивачці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня сплата внесків за період з 1.01.2022р. по 31.03.2023р..
Не погодившись із рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначення спірної грошової допомоги, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Згідно з п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 4.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Пункт 5 Порядку №1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1.10.2011р., призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - і "ж" ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах: - лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах; - фармацевтів, асистентів фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях; - лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 у ОСОБА_1 наявний наступний стаж роботи: з 25.03.1991р. прийнята на посаду лікаря-лаборанта клінічної лабораторії Херсонської обласної стації переливання крови (наказ №87 від 25.03.1991р.), з 1.03.1997р. назначена завідувачем клінічної лабораторії (наказ №30 від 24.03.1997р.), 12.07.1999р. звільнена з займаної посади за власним бажанням (Наказ №129 від 9.07.1999р.), з 15.07.1999р. прийнята на посаду завідуючої клініко-серологічної лабораторії в КНП «Херсонській обласний шкірно-венерологічний диспансер» Херсонської обласної ради (Наказ №294-к від 15.07.1999р.) та станом на час звернення за призначенням пенсії працює на відповідній посаді (а.с.14-15).
Відповідно до довідки від 1.11.2023р. за №25, виданою КНП «Херсонській обласний шкірно-венерологічний диспансер» Херсонської обласної ради, у зв'язку з агресією рф в Україні та з тривалою окупацією міста Херсона з 24.02.2022р. та 20.01.2023р. ОСОБА_1 перебувала на простої не з вини працівника (а.с.79).
Як вбачається з рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №213050032940 від 20.09.2024р. підставою для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій стала відсутність сплати внесків з 1.01.2022р. по 31.03.2023р. згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із положеннями ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: 1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не є підставою для позбавлення особи права на зарахування до стажу роботи періодів, за які відсутні такі відомості.
Оскільки позивачка не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, це не може бути підставою для не зарахування до спеціального страхового стажу спірних періодів роботи позивачки.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі №535/1031/16-а.
Отже, відсутність даних про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 1.01.2022р. по 31.03.2023р. в КНП «Херсонській обласний шкірно-венерологічний диспансер» Херсонської обласної ради.
Окрім того, судова колегія зауважує, що не зважаючи на перебування позивачки з 24.02.2022р. та 20.01.2023р. на простої не з вини працівника, позивачка мала статус працівника КНП «Херсонській обласний шкірно-венерологічний диспансер» Херсонської обласної ради та відповідно на момент призначення їй пенсії мала статус працівника охорони здоров'я.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачкою було дотримано одночасно трьох умов, за яких вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій: наявність необхідного спеціального страхового стажу - більше 30 років, досягнення пенсійного віку, позивачка працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ГУ ПФУ в Одеській області було протиправно відмовлено у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Що стосується посилань апелянтів про втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу, то судова колегія зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є єдиним правильним варіантом поведінки для пенсійного органу.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко