П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4110/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078;
- зобов'язати нарахувати та виплатити. індексацію грошового забезпечення за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати за період з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020 рік, та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704;
- зобов'язати провести за період з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. нарахування та виплатити грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, та інші виплати, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати за період з 1.01.2021р. по 11.03.2021р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017р. №704;
- зобов'язати провести за період з 1.01.2021р. по 11.03.2021р. нарахування та виплатити грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік та інші виплати, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати за період з 27.02.2022р. по 31.12.2022р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2022 рік, та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704;
- зобов'язати провести за період з 27.02.2022р. по 31.12.2022р. нарахування та виплатити грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, та інші виплати, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, складу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати за період з 1.01.2023р. по 5.05.2023р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704;
- зобов'язати провести за період з 1.01.2023р. по 5.05.2023р. нарахування та виплатити грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, та інші виплати, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у періоди з 7.10.2016р. по 11.03.2021р. та з 27.02.2022р. по 5.05.2023р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Позивач вказав, що відповідачем в порушення вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. не нараховано індексацію. Також у зв'язку з визнанням протиправними та скасуванням пунктів 1, 2, 6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та відповідно відновленням попередньої редакції п.4 Постанови №704 та п.5 і додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, має право на отримання грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р. задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 провести за період з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 1.01.2021р. по 11.03.2021р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 провести за період з 1.01.2021р. по 11.03.2021р. нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 27.02.2022р. по 31.12.2022р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 провести за період з 27.02.2022р. по 31.12.2022р. нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 1.01.2023р. по 5.05.2023р. грошового забезпечення (основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 провести за період з 1.01.2023р. по 5.05.2023р. нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, часткового скасування рішення суду з прийняттям в цій частині нового рішення про залишення позовної заяви в частині вимог за період з 19.07.2022р. по 20.05.2023р. без розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 29.01.2020р. по 5.05.2023р. мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»). З тих самих мотивів обґрунтовані вимоги і про неправильне обчислення інших складових грошового забезпечення (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).
Крім того, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р..
Разом з тим, суд першої інстанції при відкритті провадження визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив такий строк звернення.
Також суд вважав поважними причинами перебування позивача на час воєнного стану на військовій служби, оскільки безпосередньо у воєнний стан позивач як військовослужбовець особливо має виконувати та надавати перевагу виключно виконанню своїх військових обов'язків.
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду частково скасовує та приймає в цій частині нове рішення, яким в частині вимог за період з 19.07.2022р. по 5.05.2023р. залишає позовну заяву без розгляду, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у період з 7.10.2016р. по 11.03.2021р. та з 27.02.2022р. по 5.05.2023р..
Згідно із витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2021р. №52 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого відповідно до п.2 ч.5 пп.«й» ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з військової служби наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 16.02.2021р. з 11.03.2021р. виключено зі списків особовою складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.02.2022р. №42 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 27.02.2022р..
Згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 5.05.2023р. №125 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 5.05.2023р. виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
14.03.2025р. позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. із врахуванням базового місяця січень 2008 року та нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 11.03.2021р., з 27.02.2022р. по 5.05.2023р. з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, однак відповіді не отримав.
Позивач вважає дії відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 5.05.2023р. із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року протиправними та ну виплати індексації грошового забезпечення за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р., у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями ч.3 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, зі змінами та доповненнями).
Згідно зі ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами ст.2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст.3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст.6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Отже, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020р. у справі №240/10130/19, від 16.09.2020р. у справі №815/2590/18.
Згідно з п.1 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7.11.2007р. №1294 (далі - Постанова КМУ №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1.12.2015р. у новій редакції на підставі Постанови КМУ №1013 від 9.12.2015р..
Абзацами 1,2 п.5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Так, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою КМУ №1294, яка набрала чинності з 1.01.2008р., у зв'язку з чим відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики, зокрема, роз'яснення від 8.08.2017р. №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017р. №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018р. №28/о/66-18 зазначено, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 9.02.2005р. №024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Отже, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 на підставі Постанови КМУ №1294, яка набрала чинності 1.01.2008р. та втратила чинність 1.03.2018р. у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 1.03.2018р. №90.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося за період з 1.01.2008р. по 1.03.2018р., що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.
Відтак, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 7.10.2016р. по 28.02.2018р. включно, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017р. КМУ прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1.03.2018р..
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018р. КМУ прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, п.4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 Постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018р..
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704.
З огляду на це, колегія суддів вважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020р. (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) положень п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018р., тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення у відповідний рік).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 11.03.2021р. та з 27.02.2022р. по 5.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправними.
Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн..
При цьому, відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2020р. - 2 102грн..
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2021р. - 2 270грн..
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2022р. - 2 481грн..
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2023р. - 2 684грн..
Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262 у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках є більшим ніж в 2018 році.
Разом з тим, судова колегія звертає зазначає, що виплата інших додаткових видів грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки повинна була здійснюватися, виходячи із виплаченого грошового забезпечення за цей період, у зв'язку із чим всі додаткові види грошового забезпечення, які виплачені у спірний період, також мають бути перераховані з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, та виплачені в частині недоплачених сум.
Отже, судова колегія вважає, що посилання ВЧ НОМЕР_1 на відсутність підстав для застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, є протиправними та такими, що порушують соціальні права позивачки на отримання грошового забезпечення в розмірі встановленому законом.
А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Що стосується доводів апелянта про строк звернення позивача до суду із адміністративним позовом, то судова колегія виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.
Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зав'язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.
У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що на правовідносини, які виникли до 19.07.2022р. поширюється дія норм законодавства, що не обмежували право позивача на звернення до суду із відповідним позовом будь-яким строком, а тому вказані доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.
При цьому, дія ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 1.07.2022р. може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №2352-IX від 1.07.2022р, застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звернувся до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 5.05.2023р., а ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України від 1.07.2022р. №2352-IX) почала діяти лише з 19.07.2022р., а відтак поширює свою дію на спірні правовідносини у період з 19.07.2022р. по 5.05.2023р..
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що по теперішній час він безперервно проходить військову службу. Проходження військової служби по мобілізації вимагає від позивач постійного перебування за місцем дислокації військової частини для виконання покладених обов'язків. Позивач не має можливості вільно переміщуватись територією України та не має реальної фізичної можливості отримати кваліфіковану правничу допомогу, дізнатись про порушення своїх прав та звернутись до суду за їх захистом. Саме через умови проходження військової служби позивач фізично та психологічно не міг займатись особистими справами, зокрема ініціювати судові спори, та зробив це відразу виявилася можливість..
Із вказаними доводами позивача погодився суд першої інстанції, а тому ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. поновлено процесуальний строк на звернення до суду.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
За правилами ч.1 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за №125 від 5.05.2023р. позивача виключено зі списків особового складу у зв'язку із вибуттям до нового місяця служби (а.с.18).
У відповідності до вимог п.1 Розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022р. №280, (далі - Інструкція №280), військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.
Згідно з пункту 3 Розділу V Інструкції №280 під час відправки військовослужбовця самостійно У нього повинні бути, серед іншого, припис, в якому для осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу зазначено коли, кому та за яким вихідним номером надіслано особову справу військовослужбовця; військово-перевізні документи, продовольчий, речовий та грошовий атестати.
За змістом пункту 6 Розділу V Інструкції №280 перед відправленням поповнення посадові особи військової частини зобов'язані перевірити у військовослужбовців і старших команд наявність і правильність оформлених документів, передбачених пунктами 3 і 4 цього розділу, а також повноту забезпечення військовослужбовців усіма видами забезпечення і справність їх обмундирування.
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280 (далі - Правила №280) передбачено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до положень п.11.3 Правил №280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Отримані від військовослужбовців грошові атестати зберігаються у справах фінансового органу військової частини та знищуються після перевірки (дослідження) їх підрозділами Служби внутрішнього аудиту.
У відповідності до п.19 Розділу ІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232 (далі - Інструкція №232) у разі вибуття зі складу військової частини, з'єднання, виду Збройних Сил, ОК, ВМС окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з'єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби (дислокації).
Так, у порядку, визначеному вищенаведеними положеннями Інструкції №280, Порядку №280 та Інструкції №232, під час переведення ОСОБА_1 з ВЧ НОМЕР_1 до нового місця проходження військової служби - ВЧ НОМЕР_2 , грошовий та речовий атестати повинні бути отримані позивачем. Із грошового атестату позивач повинен дізнатись про наявність або відсутність виплати йому певних складових грошового забезпечення та розмір відповідних складових.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку, у зв'язку із наявністю факту переведення позивача з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 , останньому повинно було бути відомо про порушення прав щодо виплати спірної суми грошового забезпечення в момент виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022. по 5.05.2023р..
26.01.2026р. позивач подав клопотання про поновлення строку, в якому зазначив переважно ті ж самі доводи, що й у клопотанні про поновлення строку, яке було додано до адміністративного позову.
Разом з тим, в доводах клопотання від 26.01.2026р. позивач послався на рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025р. у справі №1-7/2024(337/24), яким ч.1 ст.233 КЗпП України, визнано неконституційною та яка утратила чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Відтак, враховуючи те, що позивач звернувся до суду із позовом 21.04.2025р., а ч.1 ст.233 КЗпП втратила чинність з 11.12.2025р., то судова колегія вважає, що на момент звернення позивача до суду норма, яка регламентувала строки позовної давності була чинною, а тому відсутні підстави не застосовувати визначені законом строки звернення до суду.
Що стосується посилань позивачки щодо проходження військової служби як підстава для поновлення пропущеного строку звернення до суду, то судова колегія зазначає, що до суду не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв'язку з проходженням військової служби та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо). У матеріалах справи наявна лише копія посвідчення учасника бойових дій.
За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України, не є поважною причиною. Режим воєнного стану продовжував діяти на території України і станом на квітень 2025р., а позивач до цього часу проходить військову службу у Збройних Силах України, однак, це жодним чином не завадило йому звернутися до суду із цим позовом у квітні 2025р..
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що звертаючись 21.04.2025р. до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду щодо спірних правовідносин за період з 19.07.2022р. по 5.05.2023р..
Правилами ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового та передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовних вимог за період з 19.07.2022р. по 5.05.2023р. без розгляду, в іншій частині залишити рішення суду без змін з вищенаведених підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,319,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Микоалївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р. скасувати в частині:
«Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) провести за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) провести за період з 01.01.2023 року по 05.05.2023 року нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, які розраховуються з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.».
Прийняти в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко