П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4941/25
Перша інстанція: суддя Малих О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
У травні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Баштанського РТЦКСП (з основної діяльності) від 15.04.2025р. №275 «Про завершення службового розслідування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно із наказом КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.07.2021р. №186 займав посаду начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника Баштанського РТЦКСП за №91 від 21.03.2025р. було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та обставин порушення порядку обліку матеріальних засобів, відчужених в умовах війни у зв'язку із надходженням 21.03.2025р. до відповідача заяви про виплату компенсації за примусово відчужене майно.
За результатами проведення службового розслідування складено акт від 14.04.2025р., у висновках якого встановлено, що начальник відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не забезпечив облік та належний контроль за примусово відчуженим майном.
На підставі висновків акту службового розслідування начальником Баштанського РТЦКСП винесено наказ за №275 від 15.04.2025р. «Про завершення службового розслідування», яким, зокрема, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Позивач не погодився із порядком проведення службового розслідування та винесеними за результатом службового розслідування наказом, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
При цьому, суд зазначив, що з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач неналежно виконав свої службові обов'язки, неналежне виконання службових обов'язків, порушення ст.ст.4, 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, невиконання вимог ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012р. №4765-VІ, п.1 розділу ХХІV Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Баштанському РТЦКСП та згідно із наказом КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 19.07.2021р. №186 займав посаду начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із наказом КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 20.04.2023р. за №177 позивач призначений на посаду начальника відділу призову сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 та згідно із наказом КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 5.06.2023р. за №255 та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 8.06.2023р. за №129 з 8.06.2023р. приступив до виконання обов'язків начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника Баштанського РТЦКСП за №91 від 21.03.2025р. «Про призначення службового розслідування» було створено комісію, якій доручено провести перевірку наявного майна, зазначеного у наказі начальника Баштанського РТЦКСП (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.05.2022р. №77 «Про примусове відчуження майна», скласти Відомість результатів перевірки наявності відчуженого майна та забезпечити його зберігання; службове розслідування провести до 15.04.2025р. включно; до 17:00 14.04.2025р. надати начальнику Баштанського РТЦКСП полковнику ОСОБА_2 матеріали службового розслідування.
Метою призначення службового розслідування було вказано необхідність уточнення причин та обставин порушення порядку обліку матеріальних засобів, відчужених в умовах війни у зв'язку із надходженням 21.03.2025р. до Баштанського РТЦКСП від адвокатського бюро «Олени Кононенко» заяви від 20.03.2025р. про виплату компенсації за примусово відчужене майно, у якій зазначено, що відповідно до інформації, наданої Львівською митницею, товари, які належать ОСОБА_3 30.05.2022р. були примусово відчужені (вилучені) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2022р. №77.
За результатами проведення службового розслідування складено акт від 14.04.2025р., у висновках якого вказано, що начальник відділення забезпечення Баштанського РТЦКСП підполковник ОСОБА_1 не забезпечив облік та належний контроль за примусово відчуженим майном, що є порушенням ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012р. №4765-VI, п.І розділу XXIV Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, а також не виконав свої прямі функціональні обов'язки через несумлінне ставлення до них, що має ознаки військового дисциплінарного проступку, передбаченого ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого ЗУ від 24.03.1999р. №551-XIV. Згідно Кримінального кодексу України дане порушення має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 «Службова недбалість», ст.426 «Бездіяльність військової влади».
На підставі встановлених в акті обставин, начальником Баштанського РТЦКСП винесено наказ за №275 від 15.04.2025р. «Про завершення службового розслідування», яким за неналежне виконання службових обов'язків, порушення ст.ст.4, 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, невиконання вимог ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012р. №4765-VІ, п.1 розділу ХХІV Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України начальника відділення забезпечення Баштанського РТЦКСП підполковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Не погодившись із вказаними діями відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суд із даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу в Україні» від 25.03.1992р. за №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Приписами ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до ст.16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами п.п.26, 27 розділу 1 ч.1 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно із ст.2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Приписами ст.4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У відповідності до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Приписами ст.48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Положеннями ст.83-86 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. за №608 (далі - Порядок №608).
Згідно абз.4 п.2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Приписами п.3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
У відповідності до п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з п.3,4 цього ж розділу Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності вбачається, що позивач як військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, за неналежне виконання службових обов'язків, порушення військової дисципліни військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.
Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Як вбачається із витягу із наказу начальника Баштанського РТЦКСП за №91 від 21.03.2025р. «Про призначення службового розслідування» 21.03.2025р. до Баштанського РТЦКСП від адвокатського бюро «Олени Кононенко» надійшла заява від 20.03.2025р. про виплату компенсації за примусово відчужене майно. У заяві зазначено, що відповідно до інформації, наданої Львівською митницею, товари, які належать ОСОБА_3 30.05.2022р. були примусово відчужені (вилучені) на підставі наказу начальника Баштанського РТЦКСП за №77 від 27.02.2022р..
Відтак, вказаним наказом створено комісію з розслідування вищезазначеного факту та доручено комісії Баштанського РТЦКСП по перевірці майна провести перевірку наявного майна, зазначеного у наказі начальника Баштанського РТЦКСП (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.05.2022р. №77 «Примусова відчуження майна» та скласти відомість результатів перевірки наявності відчуженого майна та забезпечити його зберігання.
За результатами проведеного службового розслідування 14.04.2025р. складено Акт службового розслідування, в якому зазначено, що за підсумками проведення перевірки наявного майна Комісією встановлено, що за актами №1, №2, №3 наказу начальника Баштанського РТЦКСП від 27.05.2022р. за №77 «Про примусове відчуження майна» в наявності 6 806 одиниць відчуженого майна на загальну суму 2 596 458,68грн.. Недостача становить 13 524,1 одиниць відчуженого майна на загальну суму 3 779 047,52грн..
Крім того, в акті зазначено, що станом на 2.04.2025р. майно, що зазначене у наказі начальника Баштанського РТЦКСП від 27.05.2022р. за №77 «Про примусове відчуження майна» відділенням забезпечення Баштанського РТЦКСП не поставлене на облік та не зазначалося під час проведення інвентаризацій у 2022, 2023, 2024 роках.
На підставі встановлених в Акті службового розслідування обставин, 15.04.2025р. начальником Баштанського РТЦКСП прийнято наказ за №275 «Про завершення службового розслідування», яким позивача притягнуто до дисціплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «сувора догана».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем не зазначено коли саме позивач не виконав свої функціональні обов'язки щодо обліку примусово відчуженого майна.
Так, на думку апелянта, висновок службового розслідування про начебто допущені ОСОБА_1 порушення обґрунтовано посиланням на внутрішній документ Баштанського РТЦКСП (функціональні обов'язки начальника відділення забезпечення), затверджений 31.05.2024р., а також на правову норму (п.1 розділу XXIV Інструкції №440), яка набрала чинності з 26.08.2024р., - цілком очевидно, що порушити вимоги вказаних документів позивач міг лише з моменту набрання ними чинності.
Тож, посилання в акті службового розслідування та в оспорюваному наказі на положення розділу XXIV Інструкції №440, які набрали чинності з 26.08.2024р., та відсутність (як відсутність посилання (в акті службового розслідування та в оспорюваному наказі), так і фактичну відсутність в системі нормативних актів України та у внутрішніх документах Баштанського РТЦКСП) іншого нормативного акту щодо обліку примусово відчуженого майна до вказаної дати, - дає підстави констатувати, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач вважав незабезпечення позивачем обліку та належного контролю за примусово відчуженим майном вже в період з моменту набрання чинності розділу XXIV Інструкції №440, - тобто з 26.08.2024р..
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до розділу XXIV Інструкції №440, для постановки на облік примусово відчуженого майна до служби забезпечення Баштанського РТЦКСП, начальником якої є позивач, мали бути надані: - один із чотирьох екземплярів акту про примусове відчуження або вилучення майна за формою, наведеною у додатку до Постанови КМУ від 31.10.2012р. №998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» за підписом уповноваженої особи Баштанської районної військової адміністрації; - акт приймання-передачі військового майна.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» за №4765-VI від 17.05.2012р. (далі - Закон №4765-VI) ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з 23.04.2021р.) про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються:
1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
2) відомості про власника (власників) майна:
для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;
для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;
3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);
4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;
5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Частинами 2, 3, 4, 5 вказаної статті встановлено, що акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
Приписами ст.8 Закону №4765-VI визначено, що оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
У разі неможливості залучити до оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання така оцінка проводиться суб'єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.
Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.
Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, судова колегія зазначає, що під час примусового відчуження або вилучання майна складається відповідний Акт, який повинен містити визначені законом реквізити, а майно яке вилучається має бути оцінене відповідним суб'єктом.
Як вбачається із матеріалів справи, що Акти за №№1,2,3 про примусове відчуження або вилучення майна відповідають вимогам, визначеними ст.7 Закону №4765-VI.
Відтак, судова колегія вважає, що примусове відчуження майна на підставі наказу начальника Баштанського РТЦКСП за №77 від 27.05.2022р. та перехід права власності на майно, вказане у вищезазначених актах, відбулось з моменту підписання цих актів.
При цьому, згідно з п.84 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) за №81 від 31.05.2022р. «Про організацію службової діяльності в Баштанському РТЦКСП, відділах РТЦКСП в 2022 навчальному році» позаштатними начальниками служб та відповідальними за організацію ведення обліку майна по службам забезпечення, призначено, зокрема майора ОСОБА_1 :
- продовольчої служби;
- пально-мастильних матеріалів;
- речового майна;
- майна засобів радіаційного, хімічного та біологічного захисту, майна та засобів інженерної служби, автомобільної служби та майна КЕС;\
- зброї та боєприпасів, інших засобів служби ракетно-артилерійського озброєння.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що відповідальним за організацію ведення обліку майна, а саме речового майна, яке було примусово відчужено на підставі наказу начальника Баштанського РТЦКСП за №77 від 27.05.2022р. згідно Актів за №№1,2,3 про примусове відчуження або вилучення майна був саме майор ОСОБА_1 ..
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що для постановки примусово відчуженого майна він не отримував акту прийому-передачі військового майна, однак судова колегія вважає ці доводи безпідставними, оскільки Інструкцію №440 доповнено положенням розділу XXIV лише з 26.08.2024р..
Тобто, примусове відчуження майна відбулось до вступу вказаних положень у законну силу, а тому, на думку апеляційного суду, відповідне майно мало бути прийняте на облік служби забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, із матеріалів службового розслідування вбачається, що 3.04.2025р. було проведено опис та складено Відомість майна, наявного на території Баштанського РТЦКСП, що було примусово відчужене (вилучене) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2022р. №77.
У результаті проведеної інвентаризації встановлено, що в наявності 6 806 одиниць відчуженого майна на загальну суму 2 596 458,68грн..
Відтак, апеляційний суд вважає, що службовим розслідуванням встановлено факт порушення ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо організації ведення обліку майна, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко