П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21688/25
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення: 03.11.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо не невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку, зобов'язання вчинити певні дії,-
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.07.2025р., просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 06.02.2023р., відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку (серія НОМЕР_1 ) у паперовому вигляді та Довідці ВЛК від 06.02.2023р.;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у повторному взятті ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 з 24.06.2025р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06.02.2023р. військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 39а, 40б графи ІІ Наказу МО України №402 від 14.08.2008р. Відомості про непридатність та виключення з військового обліку внесені ІНФОРМАЦІЯ_6 до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . Незважаючи на вказане, ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесені відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Відповідних відомостей до Реєстру не внесено ІНФОРМАЦІЯ_3 і за заявою ОСОБА_1 від 12.05.2025р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у повторному взятті ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 з 24.06.2025р.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,90 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 03.11.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції обрано не ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах. Зокрема, суд необґрунтовано виходив з того, що оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про внесення актуальних відомостей, з додаванням документів, які підтверджують відповідні обставини, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про результати медичних оглядів та придатності до військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то в контексті спірних правовідносин суд може лише зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , за результатом чого прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. При цьому, жодних висновків, які відповідач повинен врахувати при розгляді такої заяви, судом у рішенні не сформовано. До того ж, судом не враховано, що повторно дистанційно взявши ОСОБА_1 на військовий облік, ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично прийняв відповідне рішення за результатом розгляду заяви позивача шляхом відмови та повторного взяття на військовий облік.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки твердженням ОСОБА_1 , що чинним законодавством на ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено обов'язок підтримувати актуальну інформацію в Реєстрі незалежно від того, звертався заявник із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 чи ні. Протиправність бездіяльності відповідача полягає у невнесенні до Реєстру актуальної інформації, а не у не розгляді заяви про таке внесення. Факт розгляду заяви ОСОБА_1 та результат її розгляду не входять в предмет доказування. А відтак, невірно визначивши предмет доказування, суд помилково дійшов висновку про передчасність позовних вимог позивача. З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд мав зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що в даному випадку є очевидним, що при зобов'язанні ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 даний спір не буде вирішений в одному процесі та призведе до ініціювання з боку позивача нового звернення до суду за захистом свого порушеного права.
ІНФОРМАЦІЯ_4 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в її задоволенні. Відповідач зазначає, що позивача автоматично поновлено на військовому обліку згідно Постанови Кабінету міністрів від 16 серпня 2024 року №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» рішенням оператора реєстру вищого штабу. Рішень про взяття ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймалось. З метою усунення невідповідностей інформації в документах і Реєстрі та внесення інформації до Єдиного реєстру, позивач мав вчинити активні дії, а саме: особисто подати відповідну заяву разом з документами про виключення з військового обліку та довідку ВЛК до органу, уповноваженого на ведення Реєстру та внесення до нього відповідної інформації. Відповідна заява подається лише особисто. Позивач особисто не звертався до уповноважених органів адміністрування володільця Реєстру яким є: оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. За наведених обставин, у спірних правовідносинах відсутнє порушене право позивача.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до 06 лютого 2023 року перебував на військовому обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов'язаний.
06.02.2023р. військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби на підставі ст.ст. 39а, 40б графи ІІ Наказу МО України №402 від 14.08.2008р. з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №9 від 06.02.2023р.
Відомості про непридатність та виключення позивача з військового обліку внесені ІНФОРМАЦІЯ_6 до військового квитка серії НОМЕР_1 .
Після початку роботи додатку «Резерв+» та можливості формування електронного облікового документа за рахунок відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановивши на свій телефон мобільний застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 виявив, що відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 не внесені до Реєстру відомості про проходження ВЛК 06.02.2023р. та про виключення його з обліку на підставі висновку ВЛК від 06.02.2023р.
При цьому, листом від 05.05.2025р. №4742 ІНФОРМАЦІЯ_6 підтверджено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває.
12.05.2025р. позивач за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виправлення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів помилки щодо нього, а саме: внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 у паперовому вигляді та довідці ВЛК від 06.02.2023р. про проходження ВЛК 06.02.2023р.
До заяви позивач додав належним чином засвідчені копії наступних документів: довідку ВЛК від 06.02.2023р., військовий квиток, паспорт, довідка про присвоєння ІПН, інформація з «Резерв+».
Відповідну заяву з копіями доданих до неї документів ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав 13.05.2025р., про що свідчить роздруківка трекінгу поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти.
В матеріалах справи відсутня відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 на заяву ОСОБА_1 від 12.05.2025р.
При цьому, 28.05.2025р. в додатку «Резерв+» оновилася інформація щодо ОСОБА_1 та зазначено, що позивач рахується на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 .
За оновленою 23.06.2025р інформацією в застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебуває у розшуку ТЦК від 19.06.2025р. у зв'язку з «порушенням правил військового обліку».
ІНФОРМАЦІЯ_11 на адвокатський запит представника позивача надав відповідь від 07.07.2025р. №ВОІБ/13472, де зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 з 24.06.2025р. знову перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку з чим по всім питанням, порушеним у адвокатському запиті, запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, а також протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у повторному 24.06.2025р. взятті на військовий облік, ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, а також про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторного 24.06.2025р. взяття позивача на військовий облік.
Рішення суду першої інстанції у відповідній частині відповідачами у справі не оскаржено.
Поряд з цим, за висновками суду, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про внесення актуальних відомостей, з додаванням документів, які підтверджують відповідні обставини, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про результати медичних оглядів та придатності до військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з обраним судом першої інстанції способом захисту його прав у спірних правовідносинах, оскаржив рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.
Закон України від 16.03.2017р. №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.
Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно ст.3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до ст.13 Закону №1951-VIII відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно ст.14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, після отримання заяви позивача, за наслідком її розгляду, повинен прийняти рішення про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або ж надати мотивовану відмову у внесенні змін до відповідного Реєстру.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку в якому перебував ОСОБА_1 станом на дату визнання його непридатним до військової служби 06.02.2023р. та яким у військовому квитку позивача була зроблена відмітка про виключення його з військового обліку, зобов'язаний був внести відповідні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», тобто завершити процедуру виключення позивача з військового обліку.
Відповідних дій відповідачем вчинено не було.
При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 9 Закону №1951-VIII та до п.п. 3, 4 Порядку №559 чітко визначено, що виправленню недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів передує звернення особи з відповідною заявою до органу ведення Реєстру.
Відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін до Реєстру, зокрема, внесення відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який був виключений з військового обліку, після отримання відповідної заяви особи повинен прийняти рішення про внесення/невнесення змін до Реєстру.
Відповідного рішення за заявою позивача від 12.05.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 не прийнято, що є протиправною бездіяльністю останнього.
При вирішенні питання щодо належного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах колегія суддів враховує, що ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ІНФОРМАЦІЯ_4 не навів обґрунтування щодо наявності підстав для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач лише посилається на те, що з метою усунення невідповідностей інформації в документах і Реєстрі та внесення інформації до Єдиного реєстру, позивач мав вчинити активні дії, а саме: особисто подати відповідну заяву разом з документами про виключення з військового обліку та довідку ВЛК до органу, уповноваженого на ведення Реєстру та внесення до нього відповідної інформації.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи відповідача, оскільки 12.05.2025р. позивач особисто подав заяву про усунення невідповідностей інформації в Реєстрі з доданими до неї документами, яку ІНФОРМАЦІЯ_4 отримано 13.05.2025р.
При цьому, приписи п.4 Порядку №559 не передбачають обов'язкової особистої явки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для вирішення питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і у разі визнання його непридатним до військової служби.
Апеляційний суд зауважує, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
В п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
Оскільки позивач був виключений ІНФОРМАЦІЯ_4 з військового обліку на підставі визнання його непридатним до військової служби згідно висновку ВЛК, відповідач зобов'язаний був внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
З урахуванням тієї обставини, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За наведених обставин справи та їх правового регулювання колегія суддів доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 06.02.2023р., відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку (серія НОМЕР_1 ) у паперовому вигляді та Довідці ВЛК від 06.02.2023р.
Саме такий спосіб поновлення прав позивача є ефективним та унеможливить необхідність повторного звернення до суду за захистом своїх прав, враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , як вже зазначалося, не наводить обґрунтування щодо наявності підстав для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 03.11.2025р. підлягає скасуванню в частині обраного судом способу захисту прав ОСОБА_1 зобов'язального характеру, з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні з даним позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору, а при поданні апеляційної скарги - 2906,88 грн. судового збору, а тому, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5329,28 грн. судового збору.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалити в цій частині по справі нове рішення, яким зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 та довідці ВЛК від 06.02.2023р.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат у справі шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 5329,28 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук