П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12761/25
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. Дата і місце ухвалення: 22.12.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенка Сергія Сергійовича у виконавчому провадженні №57981652, направлені на звернення стягнення на належне позивачу нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24.06.2008р., а саме: на нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. “А» нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітини площею 448,4 кв.м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв.м. для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії №16 Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008р. в розмірі 13671803,03 грн., яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23.06.2009 по 15.02.2012 у сумі 6346686,99 грн., пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у розмірі 4590040,00 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у сумі 2735076,04 грн. на підставі виконавчого напису, вчиненого 04.10.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З. В., зареєстрованого у реєстрі за №719;
- зобов'язати уповноважених осіб відповідача у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування утриматись від вчинення дій, пов'язаних із зверненням стягнення на нерухоме майно згідно виконавчого напису, вчиненого 04.10.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В., зареєстрованого у реєстрі за №719, що належить позивачу та перебуває в іпотеці за споживчим кредитом, оформленим кредитним договором №04 В/08/19/ФО/П від 03.04.2008р., укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» та повернення стягувачу виконавчого документу у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 22.12.2025р. про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє її права на повторне звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати ухвалу від 22.12.2025р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача, що вона звернулася до суду в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.287 КАС України, з моменту початку процедури реалізації арештованого майна на електронному аукціоні (другий етап розпочався 17.11.2025р.). До того ж, порушення відповідачем прав позивача носить триваючий характер, а тому початок перебігу строку на оскарження автоматично відкладається.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції помилково ототожнено терміни «звернення стягнення» та «примусова реалізація». Звернення стягнення являється заходом примусового виконання у відповідності до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», а примусова реалізація являється невід'ємною складовою процедури звернення стягнення, що визначено ст.48 цього ж Закону. Пунктом 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» встановлено заборону не на всю процедуру «звернення стягнення» на нерухоме майно боржника, що перебуває в іпотеці за споживчим кредитом, а лише на окремий етап (стадію) звернення стягнення, а саме: на реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах. При цьому, такі етапи «звернення стягнення» як: опис та арешт майна (статті 56 Закону №1404-VIII); визначення вартості майна (стаття 57 Закону №1404-VIII) під заборону не підпадають. Отже, момент початку звернення стягнення на майно боржника та момент початку примусової реалізації майна боржника є різними, оскільки звернення стягнення на майно боржника розпочинається із винесенням державним виконавцем постанови, а реалізація майна розпочинається із дати передачі майна на реалізацію, якою вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон. З огляду на зазначене, позивач не пропустила строк звернення до адміністративного суду, встановлений п.1 ч.2 ст.287 КАС України, оскільки звернулась до суду протягом 10 днів з моменту розміщення на вебсайті організатора електронних аукціонів ДП «СЕТАМ» інформації про електронний аукціон, тобто протягом 10 днів з моменту передачі майна на реалізацію.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенка С.С. у виконавчому провадженні №57981652, направлених на звернення стягнення на належне позивачу нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24.06.2008р., для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії №16 Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008р. в розмірі 13671803,03 грн., шляхом його примусової реалізації.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України, та не зазначено поважних причин для його поновлення.
Зокрема, суд зазначив, що позивач дізналася (повинна була дізнатися) про вчинення головним державним виконавцем відповідача дій у виконавчому провадженні №57981652, направлених на звернення стягнення на належне позивачу на праві приватної власності майно, 13.08.2025р. Також, суд першої інстанції здійснив посилання на мотивувальну частину ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.09.2025р. у справі №489/1482/25, де зазначено, що представник позивача адвокат Мотельчук Ю.І., у судовому засіданні на обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначила, що наразі з метою погашення спірної заборгованості позивачки за договором кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008р., у виконавчому провадженні №57981652 майно позивача описано, арештовано та виставлено на примусову реалізацію на електронних торгах через ДП «СЕТАМ», які призначено на 12.09.2025р. А відтак за висновками суду, станом на 09.09.2025р. позивачу було відомо про вчинення головним державним виконавцем відповідача дій у виконавчому провадженні №57981652 з направлення на звернення стягнення на належне позивачу майно. З цим позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 26.11.2025р., тобто з порушенням десятиденного строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України.
Надаючи правову оцінку такими висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на майно (майнові права) боржника.
Згідно частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
З вказаного слідує, що примусова реалізація є складовою процедури звернення стягнення.
Пунктом 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, серед іншого, статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах ) цього Закону.
З огляду на зазначене, заборона визначена пунктом 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», встановлена не на «звернення стягнення», як захід примусового виконання рішень, а саме на реалізацію майна, тобто на один із способів процедури звернення стягнення.
Вимоги позову у даній справі ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що згідно відомостей офіційного вебсайту ДП «СЕТЕМ» на 17.12.2025р. призначено проведення аукціону з реалізації предмета іпотеки. Такі дії державного виконавця є протиправними, так як порушується пункт 52 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», яким у період дії в Україні воєнного стану зупинена дія статей 37, 38, 40, 41, 47 Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
Тобто, предметом спору не являється оскарження позивачем дій відповідача щодо застосування такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на майно боржника (що може мати у вигляді арешту майна боржника, його опису та оцінки), а оскарження дій державного виконавця саме щодо примусової реалізації майна у період дії правового режиму воєнного стану, що заборонено положеннями пункту 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016р. №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №1301/29431, встановлено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або аукціонів за фіксованою ціною.
За змістом пункту 1 розділу II «Передача майна на реалізацію» Порядку №2831/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) .
Колегія суддів звертає увагу, що момент початку звернення стягнення на майно боржника та момент початку примусової реалізації майна боржника є різними, оскільки звернення стягнення на майно боржника розпочинається із винесенням державним виконавцем постанови (частина перша статті 48 Закону №1404-VIII), а реалізація майна розпочинається із дати передачі майна на реалізацію, якою вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2025р. на вебсайті організатора електронних аукціонів ДП «СЕТАМ» оприлюднено інформацію про електронний аукціон щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОМ 402588248101, який входить у предмет іпотеки, зі стартовою ціною 12922550,00 грн.
Позовна заява подана до суду 26.11.2025р., тобто в строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.
Що ж до посилань суду першої інстанції про те, що аукціон щодо примусової реалізації належного позивачу майна попередньо був призначений на 12.09.2025р., про що ОСОБА_1 було відомо ще 09.09.2025р., то колегія суддів встановила, що на вебсайті організатора електронних аукціонів ДП «СЕТАМ» наявні три оголошення про електронний аукціон з примусової реалізації предмета іпотеки, а саме:
18 липня 2019 року, номер лоту 357321, стан аукціону - торги припинено;
12 вересня 2025 року, номер лоту 583419, стан аукціону - торги не відбулися;
17 грудня 2025 року, номер лоту 589588, стан аукціону - торги зупинено.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що у всіх трьох випадках на предмет іпотеки для електронних торгів формувались окремі лоти аукціону (інформаційні повідомлення про електронний аукціон) і по попередніх етапах процедура реалізації завершена. А відтак, аукціон 17.12.2025р. є окремою примусовою реалізацією належного позивачу майна.
При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та дійшов помилкового висновку про звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду з пропуском строку звернення, передбаченого п.1 ч.2 ст.287 КАС України.
На думку колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні нормативні передумови для залишення без розгляду позовної заяви, що, відповідно, має своїм наслідком скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.
Згідно вимог ст.320 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та, на підставі ч.2 ст.328 КАС України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук