П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15430/25
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат в особі Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат в особі Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн.;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №26/168 від 07.02.2025 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 1/4 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 3 750 000,00 грн.;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) сина військовослужбовця та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн.;
- зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, недоплачену частину одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн., з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог пояснює, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги: матері загиблого ОСОБА_2 , загибель якого пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 1/2 частин від суми 15 000 000 грн.
Позивачка вважає, що рішення Міноборони порушує її право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її сина ОСОБА_2 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі, визначеному нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
На думку позивачки, вона має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000,00 грн., відповідно до пункту 2 Постанови № 168, а тому вважає оскаржуване рішення в частині визначення частки належної їй до виплати суми у розмірі частки 1/4 протиправним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення Міноборони, оформлене протоколом №26/168 від 07.02.2025 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн, в сумі 3 750 000 грн.
Зобов'язано Комісію Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) сина військовослужбовця та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн., з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з таким рішенням Міноборони надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Міноборони призначити та виплатити останній нерозподілену частину одноразової грошової допомоги є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають не тільки батьки а і діти загиблого (померлого).
Апелянт наголошує на тому, що на запит Міноборони Головне управління соціальної підтримки надало відповідь, згідно якої відповідно до даних ДРАЦС у ОСОБА_2 є неповнолітня донька - ОСОБА_3 (2015 р.н.) та повнолітні сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які також мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене Міноборони вважає, що оскаржуване рішення про призначення ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її сина ОСОБА_2 в розмірі 1/4 є обґрунтованим та прийняте в межах діючого законодавства.
Водночас, згідно прохальної частини апеляційної скарги апелянт наполягає на тому, що заявлений ОСОБА_1 позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в цілому.
ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої апеляційної скарги. Зокрема, позивачка наголошувала на тому, що повнолітні діти, які навіть не проживали разом із загиблим сином та не були пов'язані з ним спільним побутом, не мають право на отримання такої одноразової грошової допомоги.
Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.05.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.20).
Свідоцтво про смерть загиблого військовослужбовця - захисника Батьківщини ОСОБА_2 його мати, ОСОБА_1 , отримала лише 11.05.2024.
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.12.2024 №943/15387: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 08.10.2024 протокол №3528, смерть солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 11.05.2024, рішенням Овідіопольсього районного суду Одеської області у справі №509/5809/23 від 26.02.2024 по факту смерті ОСОБА_2 замість лікарського свідоцтва про смерть - смерть ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.22).
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 13.09.2024 №4013, рядовий ОСОБА_2 , дійсно в період з 20.04.2022 по 24.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Привілля Севєродонецького району Луганської області. Підстава: журнал бойових дій ВЧ НОМЕР_2 від 24.02.2022 №70/дск, Бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 №258/дск від 20.04.2022, Бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 №56/дск від 20.04.2022. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України (а.с.21).
Після отримання свідоцтва про смерть позивачка звернулася до Комісії Міноборони для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанова №168, з урахуванням іншого претендента, а саме неповнолітньої дитини.
Згідно даних ДРАЦС у ОСОБА_2 є діти: неповнолітня донька - ОСОБА_3 (2015 р.н.) та повнолітні сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Батько - ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з колишньою дружиною - ОСОБА_7 шлюб розірваний 24.11.2021.
03.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 у розмрі передбаченому пунктом 2 Постанови №168, а саме в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим витягом з протоколу від 07.02.2025 №26/168, ОСОБА_1 призначена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн., а саме: в сумі 3 750 000 грн.
15.03.2025 ОСОБА_1 подала заяву до комісії Міноборони, якою просила вказати причини не призначення та невиплати іншої частини коштів одноразової грошової допомоги, а саме ще 1/4 частини 15 000 000 грн., з урахуванням лише неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ; прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 компенсації за загиблого сина солдата ОСОБА_2 з урахуванням наявності в нього неповнолітньої дитини, а саме 1/2 частини 15 000 000 грн.; та надати письмову відповідь на заяву в термін згідно чинного законодавства України.
У відповідь на вказану заяву листом від 20.04.2025 №220/13/Вих3ВГ/6046 Головне управління соціальної підтримки Міноборони надало відповідь в якій повідомило, що згідно з доповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кола осіб, які можуть звернутись за одноразовою грошовою допомогою у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_1 , належать також два повнолітніх сина і неповнолітня дочка загиблого військовослужбовця, які з заявами про виплату допомоги не звертались. Стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Також повідомлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (стаття 163 Закону). 3 урахуванням зазначеного, протокольним рішенням Комісії від 07.02.2025 № 26/168 Вам призначено належну частку одноразової грошової допомоги в розмірі 1/4 частини 15 000 000 грн., в сумі 3 750 000 грн. 00 коп.
Додатково повідомлено, що оскільки, на даний час право дітей загиблого сина, ОСОБА_2 , на отримання допомоги залишається невизначеним, відповідна частка допомоги (3/4) нерозподілена.
Також зазначено, що відповідно до пункту 12 Положення про Комісію, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, рішення комісії може бути оскаржене в судовому порядку.
Позивачка вважаючи дії Міноборони протиправними, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2 Постанови №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1, 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. грн.
Аналізом положень Сімейного кодексу України та абзаци 1- 4 пункту 2 Постанови №168 суд дійшов висновку, що відповідач під час розподілу одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, між її отримувачами, безпідставно відніс ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) до складу членів сім'ї (утриманців) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , які мають право на призначення та отримання такої одноразової грошової допомоги.
За таких підстав суд вважав, що відповідач неправильно визначив частку отримувачів у загальній сумі одноразової грошової допомоги і розмір такої частки (1/4), призначеної до виплати позивачці занижений, оскільки відповідно до встановленого кола осіб, частка позивачки має складати 1/2 частину відповідної суми.
Водночас, обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування пункту 2 Протоколу засідання комісії Міноборони № 26/168 від 07.02.2025 та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина - ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2 Постанови №168, в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., а саме: в сумі 7 500 000 грн.
Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі і вище - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Положення частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначають, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частина 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлює, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стаття 16-1 Закону №2011-XII визначає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до частини 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пунктів 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
24.02.2022 указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Слід зауважити, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, в якому указав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019.
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 зауважив на тому, що зі змісту частин 1, 2, 5 статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною 1 статті 46, частиною 1 статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», положеннями якої врегулювано деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.
Так, пункт 1 Постанови №168 встановлює, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзаци 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 встановлюють, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
29.07.2022 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) стаття 16-2 Закону №2011-XII доповнена частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а тому частина 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII підлягає застосуванню з 24.02.2022.
Таким чином, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, положеннями Постанови № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено положеннями Порядку №975.
Колегія суддів враховує, що аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі визначеному положеннями Постанови № 168.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апелянта про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови №168 є безпідставними та такими, що суперечать наведеній позиції Верховного Суду, яка в силу положень статті 245 КАС України має бути врахована судами під час розгляду подібних справ.
Переходячи до оцінки висновків суду першої інстанції щодо визначення частки одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, що належить до виплати позивачці, зокрема, в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн., колегія суддів керується наступним.
Для вирішення спірного питання колегія суддів звертається до Сімейного кодексу України, який згідно частини 1 статті 1 визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає поняття сім'я.
Приписи частини 2 цієї статті унормовують, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Тобто, відповідно до наведених приписів, ключовими ознаками членів сім'ї є спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов'язки, в тому числі дітей, навіть коли вони не проживають разом з батьками.
Варто зазначити, що відповідно до частини 2 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції чинній на час загибелі сина позивачки, члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Надалі стаття 16-1 Закону №2011-ХІІ набула змін, відповідно до яких абзаци 1-3 частини 4 цієї статті визначають, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
-діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
-вдова (вдівець);
-батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті) тощо.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин помилково не надав належної оцінки питанню, чи були повнолітні сини ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 членами сім'ї загиблого військовослужбовця.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що відповідач під час визначення частки одноразової грошової допомоги, на підтвердження своїх висновків, викладених у спірному рішенні, не надав доказів того, що станом на 24.05.2022 (дату смерті військовослужбовця) повнолітні діти мали спільний побут і взаємні права та обов'язки.
Далі колегія суддів звертає увагу на те, що як мовилося вище, відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (у редакції станом на 13.04.2022, тобто на час загибелі військовослужбовця) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Наведені положення кореспондуються приписами пункту 1.4. Порядку і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, згідно якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що спірне рішення, оформлене протоколом №26/168 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги прийняте 07.02.2025.
Водночас, строк звернення із заявою, згідно положень пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи які мають право на отримання одноразової грошової допомоги становить 3 роки з дня виникнення у них такого права, тобто з 24.05.2022.
Тобто, строк звернення осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та який становить 3 роки з дня виникнення у них такого права, в тому числі дітей військовослужбовця (24.05.2022) на час прийняття спірного рішення (07.02.2025) не сплив.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 частки від 15 000 000 грн., до того ж під час прийняття рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час прийняття спірного рішення строк звернення інших членів сім'ї на подання такої не сплив та фактично міг бути реалізований.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 підлягає захисту, а також про те, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання комісію Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з прийняттям відповідного рішення.
Водночас, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів звертає увагу, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачена Постановою №168, комісія Міноборони має дослідити чи зверталися представники неповнолітньої особи із заявою щодо отримання вказаної одноразової грошової допомоги, або інші члени сім'ї та прийняти рішення з урахуванням всіх заяв та звернень інших членів сім'ї, що мають право на виплату вказаної допомоги, а також з урахуванням встановлених обставин відповідач має визначити таку особу, частку та розмір належної до виплати суми такій особі.
Колегія суддів зауважує на тому, що чинним законодавством саме на суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок визначення розміру відповідної одноразової допомоги, проте, в даному випадку суб'єкт владних повноважень, не дослідив належним чином усі обставини виникнення у позивачки права на виплату допомоги.
Слід зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця за своєю природою має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визначення права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, водночас має місце неповне встановлення обставин справи, що призвело до помилкового вирішення справи.
Стосовно заяви ОСОБА_1 , поданої 28.10.2025 про необхідність залишення апеляційної скарги Міноборони без руху через порушення, на її думку, апелянтом порядку подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що під час постановлення ухвали про відкриття провадження, суд апеляційної інстанції надав оцінку питанню дотримання апелянтом вимог статей 295-296 КАС України, в тому числі щодо розміру судового збору, який має бути сплачений за подання апеляційної скарги в цій справі та дійшов висновку про відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без руху. За таких підстав, відсутня необхідність вжиття апеляційним судом будь-яких процесуальних дій у відповідь на вказану заяву.
Відповідно до вимог частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне встановлення обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини справи та неправильно розтлумачив законодавство, яке регулює спірні правовідносини, в частині визначення частки одноразової грошової допомоги, яка має бути виплачена позивачці, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення щодо його мотивувальної та резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - змінити в його мотивувальній частині, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у такій редакції:
«Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат в особі Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) сина військовослужбовця та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко