П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/8784/25
перша інстанція: суддя Зуб І.Ю.,
повний текст судового рішення
складено 22.12.2025, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника полковника ОСОБА_2 , без номеру від 16.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 коп. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з постанови про адміністративне правопорушення без номеру від 16.05.2025 взагалі незрозуміло, коли, на яку годину, з якою метою, яким чином повідомлявся позивач про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що постанова була складена за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Позивач вказував, що у постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, коли надсилалася повістка, відсутні посилання: на повістку із особистим його підписом, ані посилання на відеозапис процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані на акт про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв'язку про її надсилання.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року поновлено строк звернення до суду. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про необхідність прибути до РТЦК, на власний розсуд вирішив не приходити у зв'язку із проходженням ВЛК, бут обізнаний про дату розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, проте на розгляд не з'явився.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 (надалі апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за прострочення проходження ВЛК.
Апелянт вказує, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідачем не надано до суду доказів належного підтвердження оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідності до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок №560).
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові докази і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
26.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надав письмове пояснення що повістка в паперовому вигляді про необхідність явки позивача на 24.04.2025 року та докази її отримання позивачем не зберіглися, а тому не має можливості її надати.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 16.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення про те, що позивач будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки 24.04.2025 до ТЦК, на вказаний виклик не з'явився, в зв'язку з чим був оголошений в розшук, доки був доставлений національною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частини 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 16.05.2025 року вбачається, що позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.05.2025 року об 10-00, про що свідчить підпис позивача.
У вказаному протоколі зазначено, що вину позивач не визнає, вказує, що голова ВЛК продовжив строк дії повістки, а тому вважав, що приходити не потрібно.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правпорушення від 16 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правпорушення, передбаченого ч.3 ст.201-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП); Накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень (надалі - спірна постанова, а.с.12).
Отже, правомірність та законність спірної постанови є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що правова норма частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про:
1) оборону;
2) мобілізаційну підготовку;
3) мобілізацію в особливий період.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов'язки для військовозобов'язаних.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція №36/41381).
Згідно з пунктом 2 Розділу І Інструкції №36/41381 уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до приписів пунктів 1-10 Розділу ІІ Інструкції №36/41381 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
У спірному випадку відсутні підстави для складання Протоколу від 16.05.2025 (а.с. 33), водночас його складенна не впливає за законність оскаржуваної постанови.
Згідно облікової картки військовозобов'язаного ОСОБА_1 , останній 17.04.2025 року пройшов ВЛК при КНП «Херсонська міська лікарня ім. Аанасія і Ольги Тропіних» ХМР та визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони (а.с.34).
Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у графі 12 «особливі відмітки» міститься запис, що 17.04.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до частин забезпечення гр.ІІ ст.15б , 64б, 4в, 54в, 75в наказу МОУ від 2008 №402 (а.с.14-15).
Отже, позивач оновив пенсональні дані військовозобов'язаного та завершив процедуру проходження ВЛК.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за прострочення проходження ВЛК, оскільки з оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 16.05.2025 (а.с. 12) чітко вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності саме за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, з огляду на таке.
У позовній заяві позивач зазначив про те, що він не отримував повістки, а зі спірної постанови не зрозуміло на яку дату та з якою метою він викликався до ТЦК та СП.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати, зокрема: повістку про необхідність явки позивача на 24.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та докази її отримання ОСОБА_1 .
26.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надав письмове пояснення, що повістка в паперовому вигляді про необхідність явки позивача на 24.04.2025 року та докази її отримання позивачем не зберіглися, а тому не має можливості її надати.
Отже, матеріали адміністративної справи №766/8784/25 не містять копії повістки та доказів її вручення.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: - військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
При цьому, обов'язковою умовою для доведення складу адміністративного правопорушення мають бути докази виклику особи на певну дата та з відповідною метою, що може підтверджуватись тільки змістом повістки та доказами її вручення.
Згідно з частин 1 та 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:
взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Вказаний перелік є вичерпним, отже, військовозобов'язана особа може викликатись повісткою лише у вищезазначених випадках.
Приписами п 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Крім того, приписами підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, встановлено, що:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
В матеріалах справи відсутня повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24.04.2025 року, що унеможливлює здійснити перевірку мети виклику та дати, на яку він викликався та з якою метою. А з огляду на заперечення позивачем факту її отримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність, в діях позивача, складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі № 500/26/22.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає:
1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень;
2) наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення;
3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначенні підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Колегія суддів констатує, що з матеріалів справи не можливо установити підставу виклику позивача, підтвердити факт вручення повістки та дату, на яку було викликано позивача. Тобто, для наявності складу адміністративного правопорушення, суду першої інстанції слід було встановити вищезазначені обставини. Водночас, відсутність доказів належного оповіщення для виклику до ТЦК та СП та мети такого виклику, спростовує наяявність складу адміністративного правопорушення у діях позивача.
Відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, вказані у повістці.
Відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач у встановленому порядку був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ТЦК та СП, не доведено мету такого виклику, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принагідно, колегія суддів зазначає, що навіть визнання позивачем факту отримання повістки чи то своєї вини, не може змінювати належність та допустимість доказів, якими може доводиться склад адміністративного правпопорушення.
В результаті розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не надав суду належні докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції проведено розгляд даної справи при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи та помилково визначено доведеними обставини, на яких ґрунтується судове рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову. При цьому, визнання протиправною та скасування спірної постанови про адміністративне правопорушення № 183 від 16.05.2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах та таких, що призводить до ефективного їх поновлення.
Відповідно до частин 1, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач за подання позову до суду першої інстанції сплатив 605,60 грн, що підтверджується квитанцією №4519-4795-4911-5364 від 04.06.2025 (а.с. 7) та за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,40 грн. відповідно до квитанції №4900177831 від 08.01.2026 (а.с. 74).
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514 грн за подання позову та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року у справі № 766/8784/25 - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1514 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко