29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8379/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі №280/8379/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2025 року № 0549307-2411-0829, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 5 813,07 грн.;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2025 року № 0549308-2411-0829, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 849,09 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було прийнято до уваги рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено “Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Відповідно до вказаного Положення, база оподаткування об'єкту житлової нерухомості зменшується, зокрема, різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів. З цими обставинами пов'язував незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням міської ради встановлено ставки податку, то контролюючий орган був зобов'язаний керуватися цими ставками, визначаючи податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, суд вказав те, що оскільки до повноважень міської ради віднесено встановлення ставок з цього податку, а також встановлення пільг щодо сплати податку, то аргументи відповідача щодо неможливості застосування рішення міської ради у спірних відносинах, є безпідставними, так як вказане рішення не було скасовано у встановленому порядку та на час виникнення спірних відносин є чинним.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій
посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що до повноважень міської ради не віднесено перегляд (зменшення) бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, оскільки база оподаткування визначається Податковим кодексом України. У спірному ж випадку, як зазначає відповідач, рішенням міської ради фактично змінено базу оподаткування та визначено загальну площу об'єктів оподаткування, до яких застосовується нульова ставка податку. При цьому, визначена органом місцевого самоврядування загальна площа об'єктів оподаткування (як база оподаткування) не узгоджується з положеннями Податкового кодексу України. З цих підстав відповідач, вказуючи на те, що у разі суперечності між актами органу місцевого самоврядування та положеннями Податкового кодексу України, застосуванню підлягають саме положення Кодексу, зазначає про неможливість застосування рішення Запорізької міської ради у спірних відносинах.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачу на праві приватної власності протягом звітного періоду (2024 рік) належали об'єкти нерухомого майна різного типу: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 716,80 м2, розмір частки власності позивачки 1/3 (238,93 м2); квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 34,90 м2.
Загальна площа об'єктів нерухомого майна у власності позивачки протягом спірного періоду значиться 273,83 кв. м.
ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2025 року № 0549307-2411-0829, яким визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 5 813,07 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2025 року № 0549308-2411-0829, яким визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 849,09 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені обставини фактично свідчать про те, що фактично спірним у цій справі є питання застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями), яким, у тому числі, визначено об'єкти нерухомості, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до п.2.4.1. Положення про податок на майно (тут і надалі у редакції, чинній на час спірних правовідносин), база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно п. 2.5.2 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Позиція позивача, з урахуванням рішення Запорізької міської ради, полягає у тому, що при визначення податкових зобов'язань контролюючий орган повинен був застосувати нульову ставку податку, оскільки загальна площа об'єктів нерухомості (частини будинку та квартири), що є об'єктом оподаткування у спірному випадку, не перевищує 370 кв.м.
Позиція відповідача полягає в тому, що вказане рішення міської ради не може бути застосовано у спірних відносинах, оскільки його положення суперечать положенням Податкового кодексу України, яким визначено підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, відповідач вказує на те, що до повноважень органу місцевого самоврядування не віднесено встановлення пільгових ставок податку, а також не віднесено визначення бази оподаткування цим податком.
Надаючи оцінку таким позиціям сторін, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Приписами п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Пп.12.4.1 п.12.4 ст. 12 ПК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 ПК.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України передбачено те, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно із пп. 266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, виходячи з наведених норм права міська рада є тим органом, якому делеговано право встановлювати ставки податку на майно.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача про те, що таке право органом місцевого самоврядування повинно реалізовуватися виходячи із вимог Податкового кодексу України, яким визначено ставки податку, об'єкти оподаткування, база оподаткування.
В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією відповідача про те, що у спірному випадку органом місцевого самоврядування фактично встановлено пільгові ставки для окремих платників податків, що прямо заборонено пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України.
Відповідно пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Отже, вказаною нормою права запроваджена заборона на встановлення індивідуальних пільгових ставок для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, тобто конкретно визначених юридичних та фізичних осіб, чого у спірному випадку місця не мало. Рішення Запорізької міської ради не містить перелік юридичних та фізичних осіб для їх встановлюються пільгові ставки податку.
Не погоджується суд апеляційної інстанції і з позицією відповідача про те, що у спірному випадку рішенням міської ради фактично змінено базу оподаткування та визначено загальну площу об'єктів оподаткування, до яких застосовується нульова ставка податку.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що база оподаткування визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України і зміст рішення Запорізької міської ради не дає підстав стверджувати, що зазначена в цьому рішенні база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України.
У спірному випадку, міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, об'єктів житлової нерухомості для різних типів об'єктів житлової нерухомості, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м. На думку суду апеляційної інстанції, нульова ставка податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. При цьому, суд враховує і те, що нульова ставка податку є ставкою оподаткування, яка визначається Податковим кодексом України.
Верховний Суд у справі №280/9089/24 (постанова від 09.10.2025), спірні правовідносини в якій є подібними у цій справі, зробив такі висновки:
- органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об'єкта/об'єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об'єкта/об'єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування;
- рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
- за умови чинності рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 та інших рішень, якими до нього вносилися зміни, у відповідача не було правових підстав для їх незастосування під час визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини справи, приймаючи до уваги вищенаведені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов'язання без урахування рішення Запорізької міської ради, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №280/8379/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 29.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров