29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1125/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ПШ 045547 від 27.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старшим державним інспектором Філем С.О. було здійснено перевірку аналогового тахографу, який встановлений у транспортному засобі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 , та тахокарток до нього за останні 28 днів, що передували даті рейдової перевірки. За результатами перевірки тахокарток до аналогового тахографу, старшим державним інспектором Філем С.О. не було виявлено тахокартку за 21.07.2024. Стверджує, що позивач пояснив, що 21.07.2024 нерегулярні пасажирські перевезення на вказаному транспортному засобі не здійснювалися, оскільки останній перебував у цей день на стоянці транспортних засобів ТОВ «Бастранс» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Піщана, буд. 3, саме тому, тахокартка в день простою транспортного засобу не ставилася до аналогового тахографу, однак старший державний інспектор Філь С.О. не взяв до уваги пояснення позивача щодо відсутності тахокартки у аналоговому тахографі за 21.07.2024, оскільки вважав їх недоведеними через відсутність у водія бланку підтвердження діяльності за вказану дату. Відтак, старшим державним інспектором Філем С.О. було складено Акт №105562 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2024 на позивача. Позивач не погоджується із вказаним Актом, оскільки останній хоч і є власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2021 серії НОМЕР_2 , однак, вказаний транспортний засіб було передано позивачем в управління ТОВ «Бастранс» з метою здійснення нерегулярних пасажирських перевезень у листопаді 2021 року, що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном від 03.11.2021 серії ХХР №002896, який є чинним (дійсним) до 26.10.2026. Крім того, зауважує, що позивач є водієм на вказаному транспортному засобу та не здійснює самостійно господарську діяльність на ньому.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що старшим державним інспектором Філем С.О. було складено Акт №105562 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2024 на позивача. Уматеріалах цієї справи наявний бланк підтвердження діяльності (Додаток 4 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів) від 22.07.2024. Під час здійснення рейдової перевірки, у позивача був відсутній бланк підтвердження діяльності від 22.07.2024, оскільки останній був складений уповноваженими особами ТОВ «Бастранс» 22.07.2024 на початку робочого дня, тобто, після 09 години 00 хвилин. Враховуючи той факт, що рейдова перевірка розпочалася 22.07.2024 у м. Харкові о 11 годині 40 хвилин, а бланк підтвердження діяльності був складений орієнтовно лише о 09 годині 20 хвилин у м. Запоріжжі (відстань між містами становить майже 300 км. або 4 години шляху в один бік на автомобільному транспорті), то позивач, як водій транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 , не міг бути забезпечений вказаним бланком підтвердження діяльності. У позовній заяві позиваечм було зазначено, що згідно цивільно-правового договору від 03.05.2024 (договору про надання послуг з управління транспортним засобом) ОСОБА_1 працює на пасажирському автобусі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 по теперішній час. Таким чином, перевізником є ТОВ «Бастранс», а водієм є позивач, відповідно незабезпечення вчасно перевізником водія (позивача) бланком підтвердження діяльності щодо нездійснення нерегулярних пасажирських перевезень 21.07.2025 є відповідальністю перевізника, однак, аж ніяк не позивача як водія. Позивач є фізичною особою-підприємцем, однак, він не здійснює господарську діяльність на транспортному засобі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 , оскільки є водієм (найманим працівником) ТОВ «Бастранс». На підтвердження вказаних вище доводів, нами разом із позовною заявою надавались підтверджуючи копії документів. Відтак, позивач не здійснює самостійну господарську діяльність на транспортному засобі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивачем у відповіді на відзив відповідача, заперечив проти його доводів.
Також, скаржником, до суду, заявлено клопотання про дослідження доказів, у якому зазначено, що позивачем до позовної заяви не були долучені з поважних причин фрагменти з відеозапису події (рейдової перевірки), яка відбулася 22.07.2024. Зазначений відеозапис був записаний на нагрудну камеру старшого державного інспектора відділу нагляду (контролю) Філя С.О. (номер пристрою АХ2744066). Відповідно вказані фрагменти зазначених вище подій не були досліджені судом першої інстанції. У відповідь на адвокатський запит від 04.02.2025, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, було надано запитуванні документи, а саме: копії документів до постанови № ПШ045547; відео матеріали до Акту № АР105562 від 22.07.2024. Зазначені відеоматеріали перевірки транспортного засобу були надані для перегляду та завантаження за посиланнями у Google диск, які не працюють, що підтверджується знімками з екрану. Суд може перевірити вказаний факт спробувавши перейти за вказаним посиланням, копія відповіді на вказаний адвокатський запит наявна у матеріалах цієї справи.
З урахуванням викладеного, просить дослідити надані позивачем докази, а саме: 5 фрагментів з відеозапису рейдової перевірки 22.07.2024 з нагрудної камери старшого державного інспектора відділу нагляду (контролю) Філя С.О. (номер пристрою АХ2744066).
У запереченнях на клопотання позивача про дослідження доказів, відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 308 КАСУ докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а отже слід відхилити клопотання позивача про дослідження доказів у зв'язку з відсутністю причин, які завадили подати докази у вказаний строк.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 07.08.2018, номер запису 21030000000097897. Видами діяльності позивача є: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має у приватній транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 313 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
22.07.2024 об 11 год. 40 хв. працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , водій ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №АР105562 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцем Укртрансбезпеки встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом за маршрутом «Харків-Запоріжжя» на момент перевірки у водія ОСОБА_1 відсутні документи, на підставі яких виконуються данні перевезення, а саме заповненої тахокарти за 21.07.2024, що передбачено п. 3.3. наказу МТЗУ від 24.06.2010 №385. Водій з актом перевірки був ознайомлений, від надання пояснень, підпису та отримання копії акту відмовився, про що перевіряючим зроблено відповідну відмітку.
29.08.2024 відповідачем акт від 22.07.2024 №АР105562 разом із запрошенням на розгляд матеріалів перевірки на 27.08.2024 були направлені на адресу позивача поштою.
27.08.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045547, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Так, 10.02.2025 представником позивача було подано адвокатський запит №01/10 до ТОВ «Бастранс», в якому просив підтвердження чи спростування факту наявності трудових відносин позивача з ТОВ «Бастранс» та здійснення/нездійснення користування у своїй діяльності транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI» з д.н.з. НОМЕР_1 21.07.2024 з метою нерегулярних пасажирських перевезень.
У відповідь на вказаний адвокатський запит, листом від 12.02.2025 №03-02/25 підприємство повідомило, зокрема, що ТОВ «Бастранс» здійснює нерегулярні пасажирські перевезення на підставі діючої ліцензії серії АЕ №572946 від 08.04.2015. Одним з напрямків нерегулярних пасажирських перевезень є: Запоріжжя-Харків. Також зазначено, що згідно з цивільно-правовим договором від 03.05.2024 (договору про надання послуг з управління транспортним засобом) ОСОБА_1 працює на пасажирському автобусі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 по теперішній час. ТОВ «Бастранс» зазначило, що пасажирський автобус «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 , 21.07.2024 не використовувався, знаходився на стоянці підприємства у місті Запоріжжя. На підтвердження цього, надали Бланк підтвердження діяльності (Додаток 4 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів) від 22.07.2024.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до ст.53 Закону, у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.4 Положення, уразі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 3.7. Інструкції перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч.3 ст.18 Закону, яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог ст.18 Закону, Міністерством транспорту та зв'язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами.
Таким чином, відповідно до вимог законодавства у водія автомобіля повною масою понад 3,5 тонн, якій здійснює внутрішні перевезення вантажів, обладнаний цифровим тахографом, повинні бути роздруковувати на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водіїв, а якщо водій в якісь дні не працював то бланк підтвердження діяльності.
Згідно пункту 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу обладнаного тахографом: використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
Карта водія (особиста картка) це пластикова картка з вбудованим в неї чіттом (мікропроцесором), який зберігає всю необхідну інформацію. Тобто це документ європейського зразка, який видається тільки особисто водієві і є його власністю. Вся інформація про водія вноситься в європейську базу даних TACHOnet, і водій отримує індивідуальний номер карти, яка має офіційний статус як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу.
Без картки водія неможливо встановити його режим праці та відпочинку. Особиста карта водія потрібна, щоб користуватися цифровим тахографом, що встановлений у транспортному засобі, який виконує перевезення вантажів з метою Фіксування інформації про режим праці та відпочинку водія. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці та відпочинку водія теж не буде за певний період, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Роздруківка даних роботи тахографа- це роздруківка з особистої картки водія яка використовувалась в цифровому тахографі на паперовому носії яка містить інформацію про режим роботи та відпочинку цього водія транспортного засобу.
Приписами пункту 3.3 Інструкції № 385 передбачена конструкція "використання водієм карти кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом", правова природа такого правила в сукупністю з необхідністю ведення обліку робочого часу направлена на організацію безпечної праці та недопущення настання пов'язаних з цим негативних наслідків.
Пунктом 3.3 Інструкції № 385 передбачено імперативний обов'язок водія транспортного засобу використовувати особисту картку кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Отже у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2025 року по справі № 440/2336/23 констатував, що: «Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки виявлено відсутність роздруківки даних роботи тахографа водія за 18 січня 2023 року, враховуючи, що водій не використовує особисту картку.
Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
Під час перевірки у водія була відсутня роздруківка даних роботи тахографа за 18 січня 2023 року (день перевірки), яка, відповідно до статті 48 № 2344-ІІІ та підпункту 3.3. Інструкції № 385. повинна бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія та що, відповідно, є підставою для притягнення позивача для відповідальності».
Отже, у вищевказаній постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що застосований штраф до автомобільного перевізника за відсутність роздруківки у водія, у зв'язку з тим, що він не використовував особисту картку водія в слоті тахографа, є правомірним, оскільки на автомобільного перевізника покладаються обов'язки, щодо забезпечення належної експлуатації тахографа.
Тобто, роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі, а надання роздруківки можливе тільки уразі використання картки водія у тахографі.
Окрім того, з вищезазначеної постанови Верховного Суду від 06 лютого 2025 року по справі № 440/2336/23 також вбачається, що роздруківка даних роботи водія з тахографа є тим документом який передбачений відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ та підпункту 3.3. Інструкції №385.
Отже у пункті 3.3 Інструкції №385 вказано, що водій має при собі:
1.протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
2. заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно наведеної норми, водій транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом повинен мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа та особисту картку, роздруківку даних роботи тахографа.
Аналізуючи вищевказані норми, слідує що водій транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, зобов'язаний мати при собі роздруківку даних його роботи з його особистої картки водія.
Беззаперечним є тлумачення сполучника «чи». Проте, смислове розуміння в цілому пункту 3.3 Інструкції №385 вказує на те, що сполучник чи вказує на альтернативну можливість мати різні документи в залежності від виду тахографа (аналогового чи цифрового).
Тож у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа.
Згідно пункту 6.4 Положення №340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів. Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (роздруківок) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі їх відсутності надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄЄ №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (роздруківки) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності їх- оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Бланк підтвердження діяльності є документом, що оформлюється перевізником у разі, коли водій здійснював роботу, не пов'язану із вантажними перевезеннями, із зазначенням періоду та даних водія.
Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970, передбачає надання до контролю роздруківок за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що за результатами перевірки фахівцем Укртрансбезпеки встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом за маршрутом «Харків-Запоріжжя» на момент перевірки у водія ОСОБА_1 відсутні документи, на підставі яких виконуються данні перевезення, а саме заповненої тахокарти за 21.07.2024, що передбачено п. 3.3. наказу МТЗУ від 24.06.2010 №385. Водій з актом перевірки був ознайомлений, від надання пояснень, підпису та отримання копії акту відмовився, про що перевіряючим зроблено відповідну відмітку.
Позивач не заперечує відсутність у водія на момент перевірки оформленої тахокарти за 21.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія, пояснюючи, що у цей день водієм нерегулярні пасажирські перевезення на вказаному транспортному засобі не здійснювалися, на підтвердження чого надав лист ТОВ «Бастранс» від 03-02/25 від 12.02.2025, бланк підтвердження діяльності.
Так, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача про те, що водій у вказаний у цей день нерегулярні пасажирські перевезення на вказаному транспортному засобі не здійснював, оскільки на підтвердження вказаних обставин ним не складено та надано до перевірки бланк підтвердження діяльності, як передбачено пунктом 6.4 Положення №340.
В цьому контексті варто звернути увагу, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред'явлених водієм документів.
Верховний Суд в постанові від 14.11.2024 по справі №420/24932/23 дійшов висновку, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Подання до суду документів, які не було пред'явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов'язок пред'являти такі документи чітко встановлений Законом №2344-ІІІ.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
Колегія суддів зазначає, що належними доказами є документи надані в момент здійснення рейдової перевірки. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації. Надання матеріалів згодом, навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2023 по справі №640/27759/21, з приводу надання перевізником документів та доказів щодо тих чи інших обставин здійснення перевезень, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо протиправності спірної постанови з огляду на те, що перевізником є ТОВ «Бастранс», а водієм є позивач, позивач є фізичною особою-підприємцем, однак, не здійснює господарську діяльність на транспортному засобі «MERCEDES-BENZ 313 CDI» р.н. НОМЕР_1 , оскільки є водієм (найманим працівником) ТОВ «Бастранс», оскільки факт перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи, з яким він має трудові відносини не свідчать про наявність обов'язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв'язків, зокрема трудових чи цивільно-правових між автомобільним перевізником та водієм.
Крім того, колегія суддів зазначає, що надання Тимчасового реєстраційного талону від 03.11.2021 серії ХХР №002896, який підтверджує факт перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні ТОВ «Бастранс», не може розцінюватись як доказ, оскільки його не було надано під час здійснення рейдової перевірки.
Клопотання позивача про дослідження додаткових доказів підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідно до частини 4 статі 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому, відповідних обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, останнім не наведено.
Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 906/127/24 вказав про те, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров