29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32154/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
поновити строк на звернення до суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 81 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов повернуто на підставі п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву, так як строк звернення до суду не був пропущений, оскільки письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу, наданий лише 29.09.2025.
Оскільки, позивач не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є саме дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 29.09.2025.
Стверджує, що повертаючи позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції не врахував актуальну правову позицію Верховного Суду у подібних спорах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, відповідно до якої, тримісячний строк звернення до суду розпочинає свій перебіг з моменту отримання позивачем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у спірних правовідносинах відбулось шляхом направлення грошового атестата лише у відповідь на адвокатський запит.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Матеріалами справи встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме для надання доказів звернення до суду в межах строків, про які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з іншими обґрунтуванням та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
18.11.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій представник позивача зазначає, що позивач був звільнений зі служби 12.12.2024. Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні грошової компенсації за невикористані дні відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, 06.01.2025 до Військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача направлявся адвокатський запит з проханням: 1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди. 2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2024 роки. 3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024 роках. 14.03.2025 було подано адвокатський запит щодо стану до Військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з неотриманням відповіді, повторно 19.05.2025 було подано адвокатський запит щодо стану до Військової частини НОМЕР_1 . 29.05.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 , в якій надано відповідь не по суті порушеного питання, також не отримано довідки про грошове забезпечення позивача. 23.06.2025 було подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням: 1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. 2. Надати інформацію в довільній формі про те, які складові грошового забезпечення ОСОБА_1 були взяті при обрахунку грошової компенсації за дні невикористаної відпустки за 2022-2024 роки при звільненні, зокрема чи було враховано додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. 3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024 роках. Одночасно 23.06.2025 подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 з проханням: 1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період перебування на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. 2. Надати інформацію в довільній формі про те, які складові грошового забезпечення ОСОБА_1 були взяті при обрахунку грошової компенсації за дні невикористаної відпустки за 2022-2024 роки при звільненні, зокрема чи було враховано додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. 3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024 роках. Також 23.06.2025 подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_3 з проханням: 1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період перебування на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. 26.06.2025 отримано відповідь від Військової частин НОМЕР_1 в якій надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 року по 12.12.2024 року. 01.08.2025 було подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням: 1. Надати інформацію в довільній формі про те, чи входила додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 від 28.02.2022 до складових елементів грошового забезпечення які були взяті при обрахунку грошової компенсації за дні невикористаної відпустки за 2022-2024 роки. 2. Надати інформацію чи є військова частина НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні 15.09.2025 було подано адвокатський запит щодо стану до Військової частини НОМЕР_1 . 29.09.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_2 відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження служби. Лише після отримання належної відповіді на адвокатський запит позивач дізнався про порушення свого права на отримання всіх належних виплат при звільненні. Саме з цієї дати слід обчислювати момент, коли позивачу стало відомо про порушене право - 29.09.2025. Проаналізувавши відповідь від 29.09.2025, можна дійти до висновку, що додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, на які має право позивач при звільненні. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП представник позивача вважає, що тримісячний строк звернення до суду закінчується 29.12.2025. До того ж, позивач звернувся до суду з позовом 07.11.2025 Звернення до суду обумовлені бездіяльністю Відповідача в частині невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди у день виключення із списків особового складу військової частини. Крім того, позивач вчиняв заходи досудового врегулювання спірних правовідносин шляхом направлення адвокатських запитів до відповідача, одразу після заключення договору з адвокатом про надання правничої допомоги. Враховуючи викладене, представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії; відкрити провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений зі служби 12.12.2024, тому, враховуючи норми чинного законодавства і висновки Верховного Суду позивач повинен був звернутися до суду протягом трьох місяців після звільнення. Поряд з цим, позовна заява подана до суду 07.11.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду. Крім того, 23.06.2025 представником позивача була отримана довідка про доходи ОСОБА_1 . Проте, отримавши вказану довідку, в якій вказані всі види грошового забезпечення позивача, представник позивача не вживала дій, направлених на захист порушених, на її думку, прав позивача, у судовому порядку. До суду позовна заява була подана лише 07.11.2025 (з порушенням тримісячного строку від дати отримання відповіді на вказані запити). Дата отримання представником позивача відповіді на один із адвокатських запитів до відповідача, а саме 29.09.2025, не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
В силу приписів пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба в органах цивільного захисту є публічною службою.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби (військової служби).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, оскільки нормами КАС України не врегульовано питання строків звернення до суду у справах про стягнення належної військовослужбовцю грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці, колегія суддів вважає застосовними до спірних правовідносин положення КЗпП України.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, вказав, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду (07.11.2025), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Колегія суддів зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з позовом, з урахуванням приписів статті 233 КЗпП України (у редакції після 19.07.2022), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд у постанові від 18.04.2025 по справі № 260/1955/24.
Так, пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту:
14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 по справі № 160/28405/24.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу при звільненні з військової служби під підпис грошового атестату з відображенням всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Розгорнуті відомості щодо нарахованого при звільненні позивачу грошового забезпечення, з яких би вбачалося не включення відповідачем до розрахунку спірної компенсації додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, надано відповідачем лише у відповідь на адвокатський запит представника 24.06.2025.
Доказів отримання такої інформації позивачем до 23.06.2025 матеріали справи не містять та судом першої інстанції такі обставини не встановлено.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Посилання суду першої інстанції на отримання представником позивача 23.06.2025 довідки про доходи ОСОБА_1 , колегія суддів вважає помилковими, оскільки, зі змісту вказаної відповіді не вбачається інформації щодо включення до розрахунку компенсації за невикористані відпустки додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Зі змісту наданої відповіді від 26.06.2025 № 11/1761 встановлено, що відповідь, зокрема містить інформацію щодо нарахованого грошового забезпечення за 2022-2024 роки із використанням прожиткового мінімуму 1762 грн.
Отже, надана відповідь не містить відповіді на запит представника позивача, а саме щодо надання довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022.
Також, посилання суду першої інстанції на отримання відповіді відповідача від 29.05.2025 на адвокатське звернення від 20.05.2025 щодо нарахування грошової компенсації військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 щомісячної додаткової винагороди: за щорічну невикористану відпустку за у розмірі 53 днів за 2022-2024 роки, щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024 роки, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, у зазначеній відповіді не вказана сума виплаченої позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, про перерахунок яких також просив позивач, звертаючись з цим позовом, що унеможливлює висновок про те, що позивач був ознайомлений з усіма складовими грошового забезпечення та їх розмірами станом на дату отримання відповіді на адвокатський запит (29.05.2025).
Водночас, за матеріалами справи встановлено, що 01.08.2025 було подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням:
1. Надати інформацію в довільній формі про те, чи входила додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 від 28.02.2022 до складових елементів грошового забезпечення які були взяті при обрахунку грошової компенсації за дні невикористаної відпустки за 2022-2024 роки.
2. Надати інформацію чи є військова частина НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 (період перебування).
15.09.2025 було подано адвокатський запит щодо стану до Військової частини НОМЕР_1 .
29.09.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_2 відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
При цьому, до суду першої інстанції із вказаним позовом, представник позивача звернувся 07.11.2025 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
У клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач переконував, що саме з дати отримання вищезазначеної відповіді ВЧ НОМЕР_1 (29.09.2025) розпочався перебіг строку звернення до суду з цим позовом, оскільки саме з її змісту позивач дізнався про порушення свого права на належне грошове забезпечення.
З огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суду першої інстанції необхідно було з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого позивачу при звільненні грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі грошового атестату, розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
За результатом установлення указаних обставин стало б можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а також визначити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним.
Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а стаття 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко