28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27900/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, (суддя суду першої інстанції Сластьон А.О.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/27900/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
18.10.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (протокол № 7/08/-22 від 28 грудня 2022 року) про відмову у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_3 в казармі військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від гострої коронарної недостатності, що пов'язана з проходженням військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчення про статус членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, та посвідчення на право користування пільгами як батькам загиблого військовослужбовця Збройних Сил України в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належних підстав відмовляє позивачам у видачі посвідчення на право користування пільгами як батькам загиблого військовослужбовця Збройних Сил України в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379. Право на отримання статусу членів сім'ї військовослужбовця та пільг як батькам загиблого військовослужбовця ЗСУ позивачі пов'язують з тим, що смерть військовослужбовця сталася внаслідок захворювання, яке призвело до смерті та пов'язане з проходженням військової служби.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05.05.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнав протиправним та скасував рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (протокол №7/08/-22 від 28 грудня 2022 року) про відмову у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_3 в казармі військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від гострої коронарної недостатності, що пов'язана з проходженням військової служби.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби»..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги Закона України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей пільги» не поширюються на випадки, коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася, серед іншого, внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. При проведенні судово-медичної експертизи (лист від 26.11.2019 №1990) у сечі сина позивачів був виявлений етиловий спирт у концентрації 0,41%, що свідчить про факт його алкогольного сп'яніння. З огляду на вищезазначені обставини комісією відповідача на підставі протоколу №7/08-22В-ВП від 28.12.2022 було прийнято рішення, відповідно до якого залишено без змін попереднє рішення комісії від 02.08.2021 №7/08/В про відмову у видачі позивачам посвідчень членів сім'ї військовослужбовця, який загину (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. Відтак, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.
Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необгрунтованість доводів скарги просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив військову службу у Збройних Силах України з 23 квітня 2015 року ждо 11 липня 2016 року у військовій частині НОМЕР_1 , де з 06 липня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей.
Військовослужбовець ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29 жовтня 2019 року, яке міститься в матеріалах справи №160/24582/21.
Обставини смерті встановлювалися Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 09 лютого 2022 року у справі №160/24582/21.
Зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №160/24582/21 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (протокол №7/08/В від 02 серпня 2021 року та протокол №7/09/В від 13 вересня 2021 року) про відмову у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_3 в казармі військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від гострої коронарної недостатності, не пов'язаної з проходженням військової служби.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду першої інстанції позивачами були подані заяви та виконавчі листи до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусове виконання.
06 січня 2023 року було відкрито виконавчі провадження №70679838 та №70679842, які станом на день подання позову перебувають на примусовому виконанні.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання інформації про результати виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №160/24582/21.
Листом від 09 жовтня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивачів про те, що документи для оформлення посвідчень членів сім'ї військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби, були направлені на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення чергового засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі посвідчень. Витяг з протоколу від 28 грудня 2022 року № 7/08/-22В-ВП про відмову у видачі посвідчень членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379, направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про надання інформації щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 160/24582/21.
Листом від 17 листопада 2023 року №7/24338/8 ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянув вищевказані заяви позивачів та повідомив, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Комісія) повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, з урахуванням висновків суду. Також вказано, що витяг з протоколу від 28 грудня 2022 року №7/08/-22В-ВП було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом із листом, наданим позивачам.
Відповідно до витягу з протоколу №7/08/-22В-ВП Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто по суті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №160/24582/21 та документи громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - батьків старшого солдата ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер від гострої коронарної недостатності, щодо отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» та прийнято рішення, яким відмовлено у оформленні і видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчень членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379.
17 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася на «гарячу лінію» Мінветеранів (зареєстровано №ВД-16057948/2) з питанням щодо отримання посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
Листом від 05 лютого 2024 року №1314/2/56/76/566 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, неодноразово розглядалися заяви та додані до них документи позивача щодо видачі зазначеного посвідчення. Витяги з протоколів про відмову у видачі посвідчення через ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було надано. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року №160/24582/21 Комісією уважно вивчено рішення суду, яке стосується повторного розгляду і прийняття рішення про видачу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчень, після чого в черговий раз розглянуто документи і прийнято рішення про відмову у видачі посвідчень. Витяг з протоколу від 28 грудня 2022 року №7/08/-22В-ВП надавався позивачам.
01 червня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про причини невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №160/24582/21 та надання інформації про підстави невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Листом від 02 липня 2024 року №7/20662/8 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивачів про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №160/24582/21 було виконано відповідачем у повному обсязі, відповідно до якого було прийнято нове рішення у формі протоколу від 28 грудня 2022 року №7/08/-22В-ВП, яким було відмовлено позивачам у видачі посвідчень за загиблого військовослужбовця.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, винесеним у формі протоколу від 28 грудня 2022 року №7/08/-22В-ВП, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-XII), дія якого за підпунктом 2 пункту 1 статті 3 поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 13 статті 14 вказаного Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної законодавчої норми Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі - Постанова КМУ №379), за змістом якої посвідчення видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям зазначених військовослужбовців за зразками, наведеними у додатках №1 і №2.
Згідно з абзацом першим пункту 1 Постанови КМУ №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям зазначених військовослужбовців за зразками, наведеними у додатках №1 і №2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, чи внаслідок навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, вказаною постановою передбачено, що на Міністерство оборони України покладено обов'язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» одним із принципів адміністративної процедури є обґрунтованість прийнятого рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалося вище, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/24582/21, яке залишено в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/24582/21, встановлено, що позивачами були надані всі документи, необхідні для отримання статусу членів сім'ї загиблого військовослужбовця. Крім того, в рішенні суду констатовано, що факт знаходження солдата ОСОБА_3 на момент смерті в алкогольному стані не підтверджений жодними доказами, а є лише припущенням. Крім того, рішенням суду у справі №160/24582/21 зобов'язано відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби з урахуванням висновків суду, а саме: з врахуванням того факту, що солдат ОСОБА_3 на момент смерті не знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, висновки суду у справі №160/24582/21 відповідачем не враховано, внаслідок чого, за результатами повторного розгляду заяв позивачів останнім протиправно відмовлено у видачі посвідчення на право користування пільгами.
В свою, чергу доводи заявника апеляційної скарги з приводу загибелі (смерть) військовослужбовця що сталася, серед іншого, внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, оскільки при проведенні судово-медичної експертизи (лист від 26.11.2019 №1990) у сечі сина позивачів був виявлений етиловий спирт у концентрації 0,41%, що свідчить про факт його алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки принцип Обов'язковості судового рішення закріплений в законодавстві України передбачений нормами Міжнародного права, та передбачає що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмовляючи позивачам у видачі посвідчень членам сім'ї загиблого військовослужбовця без врахування висновків зазначерих в рішенні суду у справі №160/24582/21 відповідачем порушено не лише вимоги спеціального законодавства, зокрема, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а й загалом адміністративну процедуру прийняття рішення, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивачів.
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
За таких обставин суд зазначає, що факт перебування останнього на момент смерті у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованою підставою для відмову батькам у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Таким чином, відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_3 дій у стані алкогольного сп'яніння, що мали своїм наслідком його смерть, а отже висновок відповідача про відмову у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів, пов'язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (протокол №7/08/-22 від 28 грудня 2022 року) про відмову у видачі посвідчення на право користування пільгами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_3 в казармі військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 від гострої коронарної недостатності, що пов'язана з проходженням військової служби та зобов'язаня ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суд першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 160/27900/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш