26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7317/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 в адміністративній справі №280/7317/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Д.Г. про визнання постанов ВП №747269667 та ВП №74656118 про закінчення виконавчих проваджень незаконними та їх скасування,-
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д.Г. визнати незаконними і скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження № ВП № 747269667 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду № 280/1413/23 та Постанови ВП № 74656118 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду по справі № 280/5726/22, - винесених старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. (далі Відповідач), третя особа: (боржник) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неправильного нарахування розмірів додаткових видів грошового забезпечення в довідках про грошове забезпечення з двох прожиткових мінімумів: (Основні види грошового забезпечення - посадовий оклад, оклад за в/званням, надбавка за вислугу років по прожитковому мінімуму який зазначений в зобов'язальних частинах рішень , але додаткові види грошового забезпечення - таємність, надбавка за особливості проходження в/служби, премія по прожитковому мінімуму 2018 року). Але зобов'язальних частинах рішень судів по справах чітко визначений єдиний прожитковий мінімум № 280/1413/23 станом на 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн та № 280/5726/22 станом на 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн. Тобто про 2018 рік в вищезазначених рішеннях взагалі не йшлося. Позивач просить суд:
визнати незаконною і скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень № ВП № 747269667 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду № 280/1413/23 та Постанови ВП № 74656118 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду по справі № 280/5726/22, прийнятих старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. (далі Відповідач), по примусовому виконанню виконавчих листів № 280/1413/23 та № 280/5726/22, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом;
витребувати для огляду у судовому засіданні від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), - старший державний виконавець Білан Д.Г. матеріали виконавчих проваджень № ВП № 747269667 від 19.07.2024 та ВП № 74656118 від 19.07.2024 щодо примусового виконання виконавчих листів № 280/1413/23 від 09.04.2024 та № 280/5726/22 від 02.04.2024 виданих Запорізьким окружним адміністративним судом.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що старшим державним виконавцем Відповідача Біланом Д.Г. неправомірно винесені постанови про закінчення виконавчого проваджень № ВП № 747269667 від 19.07.2024 та ВП № 74656118 від 19.07.2024 щодо примусового виконання виконавчих листів № 280/1413/23 та № 280/5726/22 виданих Запорізьким окружним адміністративним судом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 в адміністративній справі №280/7317/24 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 747269667 та ВП № 74656118, винесених старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д.Г по примусовому виконанню виконавчих листів № 280/1413/23 від 09.04.2024 та № 280/5726/22 від 02.04.2024, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом. Зобов'язано Відповідача - старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д.Г поновити (продовжити) примусове виконання виконавчих листів № 280/1413/23 від 09.04.2024 та № 280/5726/22 від 02.04.2024, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом, з урахуванням вищезазначених норм Закону України «Про виконавче провадження.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року виправлено описку в рішення Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/7317/24 від 26 серпня 2024 року. Описову та мотивувальну частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 рокув іншій редакції.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Позивач, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером з інвалідністю 2 групи і перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Запоріжжі, пенсійна справа № 0801010235 з 2015 року, звільнений зі ЗС України року (Наказ МО України від 14.07.2015 № 512) за станом здоров'я. Все вихідні дані грошового забезпечення по справі знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Положення, затвердженого Наказом Міністра Оборони України особам звільненим з військової служби.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Біланом Д.Г. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчого листа № 280/1413/23 від 02.04.2024 та № 280/5726/22 від 09.04.2024, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом, щодо зобов'язань:
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року - Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року в справі № 280/1413/23 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року в справі № 280/1413/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 280/1413/23 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) підготувати та надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 січня 2023 року основного розміру пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання постанови суду, Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчи листи.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року по справі № 280/5726/22 прийняте рішення такого змісту: "Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2022 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2022 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України № 2262-ХП, та положень пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 із урахування усіх видів грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовити".
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду виданий виконавчий лист.
19.07.2024 старшим державним виконавцем Відповідача прийняті оскаржувані постанови, у яких виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів закінчено.
Прийняття оскаржуваних постанов вмотивовано тим, що статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до вимог вказаних вище статей Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеною частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В ході примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не винесено постанов про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн та 10 200 грн. Оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом виконати без боржника не можливо, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не застосовувалося норми про вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, державним виконавцем не вчинені дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» на виконання виконавчого листа.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження старшим державним виконавцем було незаконно закінчене виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих листів.
Отже, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із винесенням останнім оскаржуваних постанов ВП № 747269667 від 19.07.2024 та ВП № 74656118 від 19.07.2024 щодо закінчення виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів № 280/1413/23 від 09.04.2024 та № 280/5726/22 від 02.04.2024.
Вказані правовідносини регулюються статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон), Інструкцією з примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/05 (далі - Інструкція).
Не погоджуючись із діями Відповідача щодо прийняття оскаржуваних постанов Позивач звернувся до суду з цим позовом.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
З огляду на ч.1 ст.13 Закону №1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, відповідно до п. 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Статтею 74 Закону №1404 визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.5 ст.74 Закону №1404 рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, постанови державного виконавця ВП №747269667 та ВП №74656118 про закінчення виконавчого провадження, винесені на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.
При цьому, відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою та четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України , суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що 17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Так, за змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи Войтенко проти України, Горнсбі проти Греції).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).
У справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа Сук проти України та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду № 280/1413/23 та № 280/5726/22 -залишається невиконаним.
У постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Ураховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що постанови № ВП № 747269667 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду № 280/1413/23 та Постанови ВП № 74656118 від 19.07.2024 «Про закриття виконавчого провадження» невиконаного рішення суду по справі № 280/5726/22- винесених старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г., виданого Запорізьким окружним адміністративним судом, винесені передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 року в адміністративній справі №280/7317/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов