19 січня 2026 р.Справа № 520/13351/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.09.25 по справі №520/13351/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД"
до Вінницької митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000032/2 від 17.04.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000076 від 17.04.2025.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 09 вересня 2025 року, яким позов ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" - задовольнив.
Визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000032/2 від 17.04.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000076 від 17.04.2025.
Стягнув на користь ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9187,21 грн.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Вінницька митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт заначив, що проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Вказує, що за результатами проведеного аналізу документів, поданих до митного оформлення, встановлено, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) статтею 5 Контракту від 15.05.2023 №NTL20230515/2 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані. Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції документи про оплату вже мали б бути наявні (навіть при післяплати за товар), проте позивачем не були надані в якості доказів, та судом не витребувані;
2) наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
3) судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що згідно абзацу 2 статті 3 Контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Окрім того, статтею 7 «приймання та передача товару» контракту № NTL20230515/2 визначено, що передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами. Портом призначення, згідно наданого коносаменту № MAEU248219577, є Констанца, Румунія. Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі;
4) наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо для ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так, відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.
Вказує, що відповідно до інформації, що міститься в АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, по цьому підприємству наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром.
Вважає, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МКУ) не було можливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Отже, вважає, що ним правомірно ухвалені спірні рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Вінницької митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.
15.05.2023 між ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" (Покупець) та NOVINO TRADING LIMITED (Постачальник) укладено контракт № NTL20230515/2 (далі - Контракт).
13.06.2023 між ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту, якою внесено зміни стосовно банківських реквізитів Покупця.
Також, між ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н від 25.01.2025 до Контракту, якою внесено зміни до статті 3 Контракту стосовно розширення кола вантажовідправників.
Абзацом 1, 2 статті 1 Контракту визначено, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари сорту (далі - «Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.
Абзацом 2 статті 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
Згідно зі ст. 4 Контракту ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.
Відповідно до абз. 2 ст. 5 Контракту сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
17.04.2025 позивачем було подано до Відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 25UA401060005491U2.
Разом із митною декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 19.01.2025;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025;
3. Коносамент (Bill of lading) № MAEU248219577 від 25.03.2025;
4. Автотранспортна накладна CMR № 9984 від 15.04.2025;
5. Декларація (Dispatch note model T1) № 25ROCT1900O26106L1 від 15.04.2025;
6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025;
7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTL-FTL20241125/13 від 25.11.2024 (з перекладом);
8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-16/04-2025 від 16.04.2025;
9. Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 (з перекладом);
10. Додаткова угода до Контракту № б/н від 13.06.2023;
11. Додаткова угода до Контракту № б/н від 25.01.2025;
12. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515/2 від 15.05.2023;
13. Видаткова накладна № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 (з перекладом);
14. Відвантажувальна специфікація № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 (з перекладом);
15. Комерційна пропозиція № NTL20230509 від 09.05.2023 (з перекладом);
16. Лист № 0325/29-5 від 29.03.2025 з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страхування вантажу не здійснювалося;
17. Лист № 0325/29-6 від 29.03.2025 з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування;
18. Лист № NTL-FTL20250119-1 від 19.01.2025 від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
19. Лист № NTL-FTL20250119-2 від 19.01.2025 від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
20. Лист № NTL-FTL20250119-3 від 19.01.2025 від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
21. Лист № NTL-FTL20250119-4 від 19.01.2025 від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
22. Лист № NTL-FTL20250119-5 від 19.01.2025 від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);
23. Якісний опис № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 (з перекладом).
17.04.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу №852757 щодо надання наступних додаткових документів: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів.
Також 17.04.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу №852770, в якому зазначено, що надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 15.05.2023 № NTL20230515/2 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. - Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Окрім того, статтею 7 «приймання та передача товару» контракту № NTL20230515/2 визначено, що передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами. Портом призначення, згідно наданого коносаменту № MAEU248219577, є Констанца, Румунія. Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Також, керуючись положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України, просив надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 7) копію митної декларації країни експорту (Китай); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».
17.04.2025 позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача, в яких зазначено:
- у відповіді № 17/04/25-1 щодо надання додатків до контракту вказано, що додаткові угоди № б/н від 13.06.2023 та № б/н від 25.01.2025 до Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подані разом із митною декларацією №25UA401060005491U2 та вже знаходяться у відповідача.
- у відповіді № 17/04/25-2 щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів вказано, що статтею 5 Контракту №NTL20230515/2 від 15.05.2023 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч.2 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-3 щодо надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів вказано, що згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060005491U2 надано калькуляцію собівартості товару № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025, а також лист постачальника № NTL-FTL20250119-1 від 19.01.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажнорозвантажувальні роботи включені в ціну товару. Таким чином усі необхідні та наявні у ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» документи надано та вже знаходяться у відповідача.
- у відповіді № 17/04/25-4 щодо того, що статтею 5 контракту №NTL20230515/2 від 15.05.2023 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, відсутності в графі 44 МД банківського документу вказано, що пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови, якщо рахунок сплачено. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-5 щодо наданого висновку експерта та неможливість підтвердження ним заявленої митної вартості, визначення експертом у висновку не митної, а ринкової вартості вказано, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку в інвойсі № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025. Відповідачу було надано висновок експерта №20-16/04-2025 від 16.04.2025 як додатковий документ, на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару. Отже усі необхідні та наявні у ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» документи надано та вже знаходяться у Відповідача.
- у відповіді № 17/04/25-6 щодо наданого прайс-листа та не відображення ним «дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року - зазначено, що прайс-лист № NTL-FTL20241125/13 від 25.11.2024 ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією №25UA401060005491U2 та він додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товарів декларантом.
- у відповіді № 17/04/25-7 щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається вказано, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» вказаних документів не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-8 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) вказано, що за контрактом № NTL20230515/2 від 15.05.2023 не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № NTL-FTL20250119-5 від 19.01.2025, який вже знаходиться у Відповідача. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-9 щодо надання виписки з бухгалтерської документації вказано, що статтею 5 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-10 щодо надання копії митної декларації країни експорту (Китай) вказано, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документа. Вказано, що декларацію №25ROCT1900O26106L1 від 15.04.2025 ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією №25UA401060005491U2 та вже знаходиться у відповідача.
- у відповіді № 17/04/25-11 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями вказано, що висновок експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», було надано разом з митною декларацією №25UA401060005491U2 та вже знаходиться у відповідача.
- у відповіді № 17/04/25-12 щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) вказано, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у відповідача листом постачальника № NTL-FTL20250119-3 від 19.01.2025. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається.
- у відповіді № 17/04/25-13 стосовно того, що згідно частини 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - СРТ Харків, Україна, разом з тим, частиною 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Портом призначення, згідно наданого коносаменту № МАЕU248219577, є Констанца, Румунія. Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки СРТ Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі» вказано, що відповідно до абзацу 2 статті 3 контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023, поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № NTL-FTL20250119 від 19.01.2024 визначено умову поставки СРТ Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060005491U2 надано калькуляцію собівартості товару № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025, а також лист постачальника № NTL-FTL20250119-1 від 19.01.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажнорозвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.
17.04.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000032/2 в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:
- Статтею 5 контракту від 15.05.2023 NTL20230515/2 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані.
- наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
- Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.
- Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, в абзаці 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Окрім того, статтею 7 «приймання та передача товару» контракту № NTL20230515/2 визначено, що передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами. Портом призначення, згідно наданого коносаменту № MAEU248219577, є Констанца, Румунія. Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та свідчить про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі.
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.
17.04.2025 відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000076 від 17.04.2025.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. (ч. 1 ст. 50 МК України)
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. (ч. 2 ст. 52 МК України)
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України)
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. (п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України)
Аналіз наведених норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов'язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,
- у документах, зазначених у частині другій ст. 53 МК України, наявні ознаки підробки;
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів установила, що у рішенні № UA401060/2025/000032/2 від 17.04.2025, як підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом, зазначено таке:
- Статтею 5 контракту від 15.05.2023 NTL20230515/2 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані.
- наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
- наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;
- згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, в абзаці 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Окрім того, статтею 7 «приймання та передача товару» контракту № NTL20230515/2 визначено, що передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами. Портом призначення, згідно наданого коносаменту № MAEU248219577, є Констанца, Румунія. Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та свідчить про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі;
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визначених, оформлених митними органами становить: товар 1) 3,97 $/кг(МД від 11.03.2025 № UA401060/2025/003447).
При прийнятті цього рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 3,97 USD/кг.
Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, колегія суддів зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Вінницької митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Колегія суддів установила, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, колегія суддів зауважує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Щодо ненадання митному органу банківського документу про оплату за поставлений товар, з посиланням на ст. 5 контракту від 15.05.2023 № NTL20230515/2, якою передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, відсутністю в інвойсі відомостей щодо форми та термінів оплати, колегія суддів зазначає таке.
Умови оплати визначенні статтею 5 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023, де встановлено, що сторони домовилися, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
Інвойсом № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 передоплату не визначено.
З цього слідує, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено.
Проте, у цій справі рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому у позивача була відсутня можливість надання банківських платіжних документів.
Окрім того, відповідачу були надані листи-відповіді ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №17/04/25-2, №17/04/25-4 від 17.04.2025, у яких вже була зазначена відповідна інформація.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 08 липня 2022 року у справі № 815/1718/16): « посилання митниці на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, то суди цілком об'єктивно його відхилили, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання».
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004890:
« Щодо висновку контролюючого органу про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суди встановили, що він є безпідставним, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Тоді як укладений позивачем контракт купівлі-продажу №1 від 07.05.2018 передбачає післяплату. Тобто, подати докази оплати на момент прийняття оскаржуваних рішень у позивача не було можливості, про що було зазначено відповідачу у відповідь на вимоги про надання платіжних документів».
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24:
“У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару».
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доводи контролюючого органу в цій частині безпідставними.
Посилання апелянта на неподання позивачем та не витребування судом першої інстанції у позивача банківських документів колегія суддів відхиляє, оскільки перевіряє правомірність рішення суб'єкту владних повноважень на момент його ухвалення, тобто, обставини, які виникли після ухвалення спірного рішення не можуть впливати на його правомірність або протиправність.
Щодо доводів апелянта, що наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994; так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців, колегія суддів зазначає таке.
Такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова ВС від 27.01.2022 року у справі №810/3667/15).
Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19 зробив висновок, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів. Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях.
У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов висновків: «60. Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов'язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.
61. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанії про те, що каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції є додатковим (не підтверджуючими митну вартість) документами довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Щодо доводів апелянта про надання до митного оформлення Висновку експерта № 20-16/04-2025 від 16.04.2025, який не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 53 МУ України митному органу можуть подаватись висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З огляду на те, що вимоги ст. 53 МК України не встановлюють для декларанта обов'язку подання звіту про оцінку майна у інституційному розумінні цього терміну, зокрема за Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то висновок апелянта про невідповідність вимогам законодавства висновку експерта №20-16/04-2025 від 16.04.2025 як документу, що підтверджує митну вартість, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Також колегія суддів враховує, що ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» надало відповідачеві лист у відповідь на повідомлення митниці №17/04/25-5 від 17.04.2025, у якому вже була зазначена відповідна інформація.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16, від 16 червня 2023 року у справі № 825/2410/16, від 31 липня 2024 року у справі № 815/2564/18.
Щодо доводів апелянта про суперечність у наданих позивачем документах стосовно умови поставки - CPT Харків, Україна та FOB порт країни відправлення (Китай)колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 Контракту № NTL20230515/2 від 15.05.2023 встановлено, що поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
В інвойсі № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025 визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.
Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Пункт призначення в свою чергу визначено м. Харків, УКРАЇНА.
Тобто, сторони домовились, що витрати на транспортування товару до місця призначення вже включені у вартість товару.
Колегія суддів звертає увагу, що умови поставки товару визначено сторонами в укладеному між ними Контракті № NTL20230515/2 від 15.05.2023 та інвойсі, а не в коносаменті.
Також колегія суддів вказує, що зазначений у коносаменті № MAEU248219577 від 25.03.2025 порт призначення - Констанца, Румунія є лише транзитним портом, оскільки постачальник зобов'язаний доставити товар до м. Харків, Україна. Наданою до митної декларації CMR №9984 від 15.04.2025 підтверджується, що товар у порту Констанца, Румунія був завантажений у автомобіль. Країна розвантаження - Україна.
Відповідно до інвойсу № NTLFTL20250119 від 19.01.2025 та ст. 3 Контракту місцем поставки є Україна, а не Румунія, а тому витрати на транспортування включено на маршруті транспортування саме до названого місця призначення - України.
У постанові від 16 червня 2023 року у справі №825/2410/16, Верховний Суд вказав, що: " частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суди також встановили, що відповідно до умов контракту (статті 2, 3) поставка товару за цим контрактом здійснювалася відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року). Кожна партія товару, його кількість, асортимент та умови поставки визначалися в рахунку фактурі (інвойсі).
Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що поставка товару на умовах CFR Чорноморськ (ІНКОТЕРМС-2010) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт).
Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували норму частини третьої статті 53 МК України, зробивши висновок про достатність документів, наданих підприємством, для підтвердження ціни товару та обґрунтування підстав її встановлення.
Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини на підставі оцінки доказів, яка відповідає правилам, встановленим нормами статті 90 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликають сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості".
Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на продавця.
Щодо умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження.
Тобто, проаналізувавши наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував, що умови поставки «FOB» взагалі не відповідають умовам Контракту №NTL20230515/2 від 15.05.2023.
Колегія суддів враховує, що позивач надав відповідачеві, разом з митною декларацією №25UA401060005491U2 від 17.04.2025, калькуляцію собівартості товару № NTL-FTL20250119 від 19.01.2025, а також лист постачальника № NTL-FTL20250119-1 від 19.01.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Також, позивач у відповідь на повідомлення митниці № 17/04/25-13 ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» повідомив, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, а умовами поставки є саме СРТ.
Отже, колегія суддів вважає, що до митного оформлення позивач надав достатні документи на підтвердження, що умовами поставки є саме CPT, а не FOB, та усі витрати на транспортування/витрати, пов'язані з транспортуванням товару до погодженого сторонами місця призначення (CPT Kharkiv, Ukraine) включено в ціну товару.
Щодо доводів митного органу про те, що не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, суд зазначає, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України не є документами, які підтверджують митну вартість товару та які повинні надаватися позивачем відповідно до положень ст. 53 МК України.
Отже, позивач не зобов'язаний надавати таку інформацію відповідачу, а тому її ненадання та відсутність такої інформації у відповідача не може бути належною підставою для прийняття останнім спірних рішень, що свідчить про протиправність таких дій.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку колегія суддів не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно з МД № 25UA401060005491U2, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціну, що була фактично сплачена за ці товари, тому у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.
Апелянт не довів жодними належними та допустимими доказами того, що у ході проведення митного оформлення ним було встановлено факти понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі МД від 11.03.2025 № UA401060/2025/003447.
Однак, митна декларація від 11.03.2025 № UA401060/2025/003447 була складена за 6 методом, а не за 1 методом, що не свідчить про те, що вартість розмитнюваних товарів була ринковою.
До того ж, ухвалюючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 MK України.
Отже, апелянтом не було доведено належними та допустимими доказами ідентичність умов поставки товару за МД від 11.03.2025 № UA401060/2025/003447 та товару задекларованого позивачем згідно з його митними деклараціями.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару та ухвалив рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" - задовольнити.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
А тому картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також належить визнати протиправними та скасувати.
Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду, викладену у низці його постанов, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Тобто, колегія суддів вказує апелянтові на те, що суди мають враховувати висновки Верховного Суду виключно щодо застосування конкретних норм права, а не «практику Верховного Суду».
Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.
З таких підстав колегія суддів визнає необґрунтованим як застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, так і зроблений розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань.
Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з цим вважає відсутніми підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року по справі №520/13351/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 29.01.2026.