29 січня 2026 р. Справа № 520/35455/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) від 30.10.2025 по справі № 520/35455/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України"
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України", в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформленого відповіддю № 33/4-С-513 від 08.11.2024;
- зобов'язати державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 30.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформленого відповіддю № 33/4-С-513 від 08.11.2024.
Зобов'язано державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач медичний огляд в ЦМ(ВЛ)К не проходив, а отже ЦМ(ВЛ)К не приймала щодо ОСОБА_1 власного рішення (постанови), яка могла бути оскаржена в судовому порядку, як передбачено п. 19 розділу ІІІ Положення №285. Керуючись Положенням, ЦМ(ВЛ)К ДУ "ГМКЦ МВС України" надала відповідь позивачу листом від 08.11.2024. Абзацом 2 пункту 11 Розділу 10 Положення передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у процедурі медичного огляду позивач був оглянутий усіма лікарями перелік яких передбачений пунктом 9 розділу ІІІ Положення. Відтак, роз'яснивши позивачу причини неприйняття рішення, відповідач діяв у спосіб передбачений нормами Положення № 285, адже підстав для прийняття рішення у формі Постанови за встановлених обставин у ЦМ(ВЛ)К не було, оскільки відповідно до Положення у випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення. Також вважає, що суд повинен був взяти до уваги висновки ВС, викладені у постанові ВС від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, згідно з якими надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що суд першої інстанції правильно та обгрунтовано встановив відсутність у відповідача доказів, які б підтверджували правомірність відповіді № 33/4-С-513, а також відсутність документів, що підтверджують проведення медичного огляду позивача. Апеляційна скарга відповідача не містить жодного аргументу, який би спростував встановлені судом порушення. Наведені у ній твердження є загальними, не підтверджені доказами та прямо суперечать висновкам суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що старший солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем, призваний 19.11.2020 для проходження строкової військової служби та 01.01.2023 призначений на посаду старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в зоні бойових дій на сході України позивач отримав поранення.
Після лікування та реабілітації позивач пройшов медичний огляд.
Згідно з довідки військово-лікарської комісії № 1344 від 13.09.2024 було ухвалено рішення: на підставі статті 78-в, 23-в, 47-в, 61-в, 64-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285 зі змінами) - придатний до військової служби.
Представником позивача 13.10.2024 подано скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ з вимогою скасувати довідку військово-лікарської комісії № 1344 від 13.09.2024 та провести повторне/контрольне медичне обстеження та медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з метою вирішення питання щодо визначення його придатності до військової служби.
Від державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» позивачу надійшов лист від 08.11.2024 № 33/4 С 513 в якому зазначено, що підстав для перегляду зазначеного рішення ВЛК, проведення контрольного медичного огляду ОСОБА_1 на теперішній час немає.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту норм Положення № 285 слідує, що ЦМ(ВЛ)К при розгляді заяви/скарги на рішення М(ВЛ)К свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованим рішенням (постановою) з викладенням всіх обставин та аргументів. А відтак, за висновками суду, відсутність належним чином оформленого рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К про перегляд постанови М(ВЛ)К свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. А тому, рішення державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене відповіддю № 33/4-С-513 від 08.11.2024, протиправне. Належним способом захисту прав позивача вважав зобов'язання державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017р. № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017р. за № 559/30427 (далі - Положення № 285).
Пунктом 2 розділу І Положення № 285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є:
1) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);
7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1306).
Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення № 285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення № 285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення № 285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402; в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення № 402).
Згідно п.2.3.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно п2.3.5 розділу І Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи норми Положення № 402 та Положення № 285 у їх взаємозв'язку колегія суддів зазначає, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз'яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
У листі № 33/4-С-513 від 08.11.2024р. ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», за підписом начальника установи - лікаря І.Яворського, формально зазначив про відсутність підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К, що не може бути визнано вмотивованою відмовою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено.
На думку колегії суддів, відповідач формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об'єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
Водночас позивач, обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, наполягає на наявності у нього захворювань, підтверджених медичними дослідженнями у медичних закладах, що не досліджено відповідачем, а саме - наявна сильна кульгавість та постійні болі в правій нижній кінцівці з нездатністю до повного згинання правого колінного суглобу. Щодо статті 47-в лікарями не було проведено жодних належних досліджень та аналізів стану та перебігу наявної у військовослужбовця бронхіальної астми, хоча скарги на неї надходили в усному порядку. Щодо статті 61-в. Знову ж таки, не було проведено жодних досліджень стану розвитку артрозів та оцінки обсягу рухів суглобів відповідно до Таблиці 14. Відповідно до висновку лікарів, у позивача наявна нестійка ремісія, тобто періодичне зникнення ознак хвороби з періодичними сильними болями в хребті. Поширений остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, протрузії МХД L1-L2, L4-L5, L5-S1, люмбалгія з незначними порушеннями функції хребта з'явився у квітні 2024, що свідчить про негативний вплив отриманого поранення стегна та подальше загострення хвороб хребта.
Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Натомість, ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні довідки ВЛК від 13.09.2024р. № 1344, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення.
Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду в постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, згідно з якими надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду, колегія суддів зазначає таке.
Суд першої інстанції не вийшов за межі судового розгляду та не надавав оцінку діагнозам позивача, він обґрунтовано встановив, що саме відповідач відмовляючи листом в повторному огляді не здійснив належного обґрунтування та не надав мотивованої оцінки доводам позивача.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 12.06.2020р. у справі № 810/5009/18 та від 16.04.2025р. у справі № 160/31586/23, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, внаслідок чого суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/35455/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко