29 січня 2026 р. Справа № 480/4854/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова) від 07.11.2025 по справі № 480/4854/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову, викладену у формі відповіді на рапорт, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби ОСОБА_1 у поліції періоду служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 Національній поліції України період служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною відмову, викладену у формі відповіді на рапорт, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби ОСОБА_1 у поліції періоду служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 у Національній поліції України період служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, ОСОБА_1 поліцейський, тобто перебуває в трудових відносинах з Національною поліцією України, то спеціальним законодавством, що регулює загальні засади проходження ним служби в поліції, питання обрахунку стажу служби в поліції є Закон № 580-VIII і Порядок № 260, які і підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Крім цього, стаття 78 Закону № 580-VIII вирізняє два окремих поняття: «стаж служби в поліції» та «вислуга років у поліції». Відповідно до пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду. зазначеною нормою визначено зарахування періоду служби в Державному бюро розслідувань до вислуги років, а не до стажу служби. Тому, поняття «вислуга років», яке згадується у частині четвертій статті 78 Закону № 580-VIII, є відмінним від поняття "стаж служби в поліції" (частина перша статті 78 Закону № 580-VIII), яке має значення для права на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що позиція апелянта необґрунтована, та частково дублює відзив на позовну заяву. Просить рішення першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з серпня 2010 року до 7 квітня 2020 року позивач працював на різних посадах в системі внутрішніх справ України (міліції), а в подальшому - в Національній поліції України.
Згідно з Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII за пунктом 7 частини 1 статті 77 на підставі письмового рапорту капітана поліції ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням (наказ по особовому складу № 74 о/с від 07.04.2020). Стаж служби в поліції на день звільнення у календарному обчисленні складав 9 років 7 місяців 29 днів.
Після звільнення із поліції Довіритель проходив службу у Державному бюро розслідувань, а саме із 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
Відповідно до наказу № 523 - ос / дск від 13.12.2023 майора ДБР ОСОБА_1 звільнено із служби в Державному бюро розслідувань у запас на підставі п.п. 8 та 9 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
В подальшому, відповідно до ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 49, ст. 52 та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію» позивача 15 грудня 2023 року прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено оперуповноваженим 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Луганській області (наказ по особовому складу № 776 о/с від 15.12.2023). Станом на 16.12.2023 стаж служби в поліції складав 9 років 8 місяців 2 дні.
В порядку переведення до Департаменту кіберполіції НПУ позивач 5 січня 2024 року звернувся із рапортом до начальника Департаменту стратегічних розслідувань та відповідно до ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» звільнений з посади оперуповноваженого 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Луганській області (наказ по особовому складу № 34 о/с від 22.01.2024) та був призначений заступником начальника 3-го відділу 7-го управління в Департаменті кіберполіції Національної поліції України (наказ по особовому складу№ 314 о/с від 02.08.2024).
На теперішній час майор поліції ОСОБА_1 проходить службу в управлінні стратегічних розслідувань в Сумській області на посаді начальника управління (наказ по особовому складу№ 314 о/с від 02.08.2024).
Згідно з відповіддю на адвокатський запит, поданого в інтересах ОСОБА_1 , Департаменту кіберполіції встановлено, що стаж служби в поліції складає 10 років 04 місяці 29 днів та відсутні підстави для зарахування до стажу служби в поліції стажу служби в ДБР із посиланням на положення Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
24 липня 2024 року позивач звернувся із письмовим рапортом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в Державному бюро розслідувань (реєстраційний № 23266 - 2024 від 07.08.2024).
За результатами розгляду Департаментом кіберполіції письмового рапорту ОСОБА_1 листом № 5147/02-2024 за підписом Т.в.о. начальника позивача повідомлено про відсутність підстав (відмову) в зарахуванні до стажу служби в поліції стажу служби в ДБР.
Також, 8 травня 2025 року позивач вдруге звернувся із письмовим рапортом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надання письмової інформації про стаж служби в поліції та щодо зарахування до календарної вислуги років служби в Державному бюро розслідувань.
Листом Департаменту від 20.05.2025 № 19223/01-2025 позивачу надана відповідь запит, в якій проінформовано про наявний у нього, станом на момент подання запиту стаж служби в поліції, а саме, станом день відповіді - 11 років 01 місяць 03 дні, станом на момент призначення на посаду стаж служби в поліції для надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 09 років 08 місяців 02 дні та про відсутність законних підстав для зарахування вислуги років в Державному бюро розслідувань до стажу служби в поліції.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова, викладена у формі відповіді на рапорт, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби ОСОБА_1 у поліції періоду служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року, є протипарвною, а належним способом захисту його прав буде зобов'язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 у Національній поліції України період служби у Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі,зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Одночасно до стажу служби в поліції, зокрема, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
У постанові Верховного Суду від 13.08.2021р. у справі № 440/1564/20, суд сформував висновки про те, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Також у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 826/16143/18 сформовано висновки про таке:
«Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, Верховний Суд приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Верховний Суд, враховуючи вказані правові норми, приходить до висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - лейтенант податкової міліції, а в подальшому старший лейтенант податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.».
Отже, в подібних правовідносинах Верховний Суд сформував висновки, що однією з ключових ознак для зарахування стажу служби в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ) до стажу в поліції є не наявність ознаки підпорядкування органів державної влади, а безпосередньо суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначено Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі -ДБР) (далі - Закон № 794-VIII).
Положеннями частини 1 статті 1 Закону № 794-VIII (у редакції, чинній станом на час призначення позивача на посаду - 16.04.2020р.) передбачено, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Завдання Державного бюро розслідувань визначені статтею 5 Закону №794-VIII, відповідно до якої Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:
1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;
2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;
3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Аналіз вказаного свідчить про те, що сферою діяльності ДБР є здійснення правоохоронної діяльності, що спрямовується на запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Також з урахуванням внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-IX (далі - Закон № 305-IX) у статті 1 слова «центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою» замінено словами «державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо».
Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що ДБР є правоохоронним органом та здійснює правоохоронну діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 794-VIII (у редакції, чинній станом на час призначення позивача на посаду - 16.04.2020р.) систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 794-VIII (у редакції чинній станом на час призначення позивача на посаду (16.04.2020р.)) до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Також положеннями частини 3-6 статті 14 Закону № 794-VIII (у редакції, чинній станом на час призначення позивач на посаду - 16.04.2020р.) на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
В силу вимог частини 2 та частини 3 статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону № 794-VIII На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Умови оплати праці осіб, які працюють у Державному бюро розслідувань за трудовими договорами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 14-2 Закону № 794-VIII установлюються такі спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань: 1) спеціальне звання рядового складу - рядовий Державного бюро розслідувань; 2) спеціальні звання молодшого начальницького складу: капрал Державного бюро розслідувань; сержант Державного бюро розслідувань; старший сержант Державного бюро розслідувань; 3) спеціальні звання середнього начальницького складу: молодший лейтенант Державного бюро розслідувань; лейтенант Державного бюро розслідувань; старший лейтенант Державного бюро розслідувань; капітан Державного бюро розслідувань; 4) спеціальні звання старшого начальницького складу: майор Державного бюро розслідувань; підполковник Державного бюро розслідувань; полковник Державного бюро розслідувань; 5) спеціальне звання вищого начальницького складу - генерал-майор Державного бюро розслідувань.
Частиною 1 статті 38 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) регламентовано, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Згідно з пунктом «г» частини 2 статті 38 КПК України досудове слідство здійснюють органи Державного бюро розслідувань.
Відповідно до частини 1 статті 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Як встановлено судом першої інстанції, з відповіді Державного бюро розслідувань від 29.10.2025р. №38656-25/10-10-01-15697/25 (а.с.51) на запит суду встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Державному бюро розслідувань з 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року на таких посадах начальницького складу: з 16.04.2020 до 09.09.2020 - старший оперуповноважений Державного бюро розслідувань; з 09.09.2020 до 10.11.2020 - старший оперуповноважений Державного бюро розслідувань; з 10.11.2020 до 13.05.2021 - начальник відділу Державного бюро розслідувань; з 14.05.2023 до 09.03.2023 - начальник відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві; з 10.03.2023 до 15.12.2023 - начальник відділу Державного бюро розслідувань.
Позивачу наказом Державного бюро розслідувань від 15 квітня 2020 року № 40-ос/дск присвоєно спеціальне звання «капітан Державного бюро розслідувань» (за співвідношенням) з 16 квітня 2020 року, а наказом Державного бюро розслідувань від 30 червня 2022 року № 18-сз/дск присвоєно спеціальне звання «майор Державного бюро розслідувань» (за сукупністю).
Враховуючи вищевикладене, фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_1 у розумінні положень кримінально-процесуального законодавства та з урахуванням положень статті 39 КПК був на начальницьких посадах органу досудового розслідування та виконував кримінально-процесуальну функцію, що притаманно лише здійсненню правоохоронної діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проходження позивачем служби в Державному бюро розслідувань із 16 квітня 2020 року до 15 грудня 2023 року включно є правоохоронною діяльністю, оскільки службові обов'язки, які виконувалися позивачем під час несення служби в ДБР (здійснення досудового розслідування), за свою суттю та змістом є притаманними функціями органів внутрішніх справи.
Щодо посилання апелянта на Постанову № 393, колегія суддів зазначає таке.
Постанова № 393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Із системного аналізу норм Постанови № 393, встановлено, що пункт 1-2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України «Про національну поліцію».
Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 по справі № 140/856/24, який враховується судом апеляційної інстанції в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 480/4854/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко