Головуючий І інстанції: С.С. Сич
29 січня 2026 р. Справа № 440/13217/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Беляєвої Олени Михайлівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, по справі № 440/13217/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби;
-визнати бездіяльність військової частини з не направлення ОСОБА_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності до подальшої служюи;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії за місцем проходження військової служби для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарськими документами.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що подав рапорт своєму безпосередньому командиру як того вимагає Порядок №531. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не вірно оцінено переписку у месенджері WhatsApp.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №110 від 08.07.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посади: 1.1. Солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 липня 2023 року №350-РС на посаду солдата резерву НОМЕР_2 резервної батареї військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 08 липня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , а на продовольче - з 09 липня 2023 року та вирішено вважати таким, що з 08 липня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 (п.п. 1.1 п. 1 наказу).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №229 від 01.11.2023 нижчепойменованих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 призначено на посади, зокрема, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 жовтня 2023 року № 39-РС на посаду радіотелефоніста відділення управління командира дивізіону взводу управління 1 самохідного артилерійського дивізіону та вирішено вважати таким, що 01 листопада 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 3 (п.п. 1.88 п. 1 наказу).
Позивачем оформлено рапорт від 29.10.2024, на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням на підставі пункту 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, надати йому направлення на огляд ВЛК у зв'язку з рекомендацією терапевта в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 з поліклініки Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" Запорізької міської ради.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність, що полягає у не направленні позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності до подальшої служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до відповідача у порядку, встановленому законодавством України, з рапортом про направлення на ВЛК, датованим від 29.10.2024, відповідно позивач не реалізував своє право на подачу цього рапорту, тому у відповідача не виникло обов'язку розглянути рапорт, датований від 29.10.2024, та направити позивача на ВЛК.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 10 ст. 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559 (далі Порядок №531).
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).
Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку №531).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено, що забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:
подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;
недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;
наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу (пункт 8 розділу ІІІ Порядку №531).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем оформлено рапорт від 29.10.2024, на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням на підставі пункту 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, надати йому направлення на огляд ВЛК у зв'язку з рекомендацією терапевта в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 з поліклініки Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" Запорізької міської ради.
Колегія суддів зазначає, що рапорт ОСОБА_1 від 29.10.2024, не містить відомостей про погодження цього рапорту командиром ОСОБА_3 .
Крім того, у зазначеному рапорті від 29.10.2024 відсутня відмітка про прийняття рапорту стройовою частиною Військової частини НОМЕР_1 .
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що не отримував рапорт ОСОБА_1 від 29.10.2024.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву, в якості доказів, які підтверджують факт подання рапорту командиру надає роздруковану переписку з месенджеру WhatsApp.
Зі змісту вказаної переписки вбачається обговорення з особою, що зазначена у листуванні як « ОСОБА_4 » можливості подання рапорту, однак, зміст листування не підтверджує фактичної подачі позивачем письмового рапорту від 29.10.2024, складеного на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , копію якого додано до позову.
З роздруківки листування з месенджеру WhatsApp з особою, яка підписана у позивача, як " ОСОБА_5 ", вбачається, що 06.11.2024 року обговорювалася можливість подання нового рапорту, тоді як до позову позивачем додано копію рапорту ОСОБА_1 , датованого 29.10.2024. За змістом роздруківки листування з месенджеру WhatsApp з особою, яка підписана, як "March", слідує, що позивач 24.10.2024 повідомив про те, що 23.10.2024 написав та скинув "карасєвічу" рапорт, тоді як доданий до позову рапорт датований 24.10.2024.
Стосовно посилань позивача на звернення до безпосереднього командира, старшого сержанта ОСОБА_6 , з рапортом про направлення на ВЛК, колегія суддів зазначає, що з роздрукованої переписки з месенджеру WhatsApp за 06.11.2024 з особою, яка підписана « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вбачається, що мова йдеться про рапорт на ВЛК. Однак зробити висновок, що мова йдеться саме про рапорт від 29.10.2024 не вбачається можливим, оскільки відсутній рапорт та посилання на його реквізити.
Крім того, вказана переписка, з особою, яка підписана «Донченко Сергій» надана за 06.11.2024, тобто вже після звернення позивача до суду з позовною заявою.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.
Рапорт в електронній формі, що містить службову інформацію або інформацію, що становить державну таємницю, подається виключно через інформаційно-комунікаційні системи Міноборони України або Збройних Сил, які призначені для обміну службовою інформацією та в установленому законодавством порядку допущені до обробки інформації з відповідним ступенем обмеження доступу (ступенем секретності).
Крім того, колегія суддів зазначає, що Порядком №531 не передбачено способу подання рапорту через месенджер.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 4 статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надано до суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження подання чи направлення рапорту від 29.10.2024 своєму безпосередньому командиру або наступному прямому командиру, у спосіб, передбаченого Порядком №531.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не звертався з рапортом про направлення на ВЛК до відповідача у порядку, встановленому законодавством України, відповідно позивач не реалізував своє право на подачу цього рапорту, а тому у відповідача не виникло обов'язку розглянути рапорт та відповідно направити позивача на ВЛК.
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Беляєвої Олени Михайлівни - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 по справі № 440/13217/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов