Постанова від 29.01.2026 по справі 520/7415/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р. Справа № 520/7415/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.07.25 по справі № 520/7415/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку стосовно ОСОБА_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку стосовно позивача, є протиправними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно довідки Форма Б Серії №ЗАП 0312с, яка видана Бердянською ИК 7 Запорізької області від 05.01.2010 є особою, яка засуджена, відбувала покарання за вчинення злочину. З урахуванням відомостей, вказаних у наведеній довідці, ОСОБА_1 виключено з військового обліку 14.11.2013 за ст.37 п.6 пп 6 ЗУ ''Про військовий обов'язок та військову службу'', що підтверджується записом у Військовому квітку № НОМЕР_4 серії АВ. Згідно таких записів, підставами для виключення ОСОБА_1 з військового обліку є така обставина, як: 6) був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Позивач посилався на те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов'язку. Доказом наведенного є відповідна позначка (запис) у військовому квітку позивача про виключення його з наведенного обліку. Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану. В той же час,позивач згоди на проходження військової служби у добровільному порядку не давав. Оскільки ОСОБА_1 14.11.2013 року був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд послався на ту обставину, що станом намомент звернення позивача із заявою від 05.02.2025 частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не містила такої підстави для виключення з військового обліку осіб, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суд в оскаржуваному рішенні дійшов до висновку, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Тобто, положення раніше діючого закону на підставі якого ОСОБА_1 був виключений з військового обліку не скасовано, новий закон не мав посилання на те, що згадане положення стосовно правових наслідків виключення громадянина з військового обліку скасоване або є нечинним .

Посилався на висновки Верховного Суду викладені у постанові № 280/2880/24 від 21.05.2025 року.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач згідно довідки Форма Б Серії №ЗАП 0312с, яка була видана Бердянською ИК 7 Запорізької області від 05.01.2010 є особою, яка була засуджена, відбувала покарання за вчинення злочину.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що з урахуванням відомостей, вказаних у наведеній довідці, ОСОБА_1 виключено з військового обліку 14.11.2013 за ст.37 п.6 пп 6 ЗУ ''Про військовий обов'язок та військову службу'', що підтверджується записом у Військовому квітку № НОМЕР_4 серії АВ. Згідно таких записів, підставами для виключення ОСОБА_1 з військового обліку є така обставина, як: 6) був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Таким чином, позивач вважає, що не повинен мати статусу військовозобов'язаного, оскільки він на підставі Закону був в свій час виключений із військового обліку. Наведене підтверджується довідкою про звільнення та військовим квитком ОСОБА_1 .

Водночас, як зазначає позивач, після того як Міноборони створений додаток "РЕЗЕРВ+", позивач установив вказаний, оскільки вважав, що в ньому буде збережена та інформація в електронному вигляді, яка міститься у наявному у нього військовому квітку. Він пройшов всі етапи реєстрації, та отримав інформацію, а саме виявив відсутність відомостей щодо виключення його з військового обліку.

Наведене стало підставою для звернення з відповідною письмовою заявою до відповідача 05.02.2025, в який містилося посилання на наведені фактичні обставини. ОСОБА_1 просив відповідача виключити його з військового обліку у випадку його помилкового взяття на такий облік; надати довідку гр. ОСОБА_1 про виключення його з Єдиного державного реєстр у призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та про зарахування його на спеціальний військовий облік (''Резерв+''), оскільки наведена інформація, що позивач перебуває "на обліку", є недостовірною.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.02.2025 № 450/ВВОБ на заяву ОСОБА_1 від 05.02.2025 повідомив позивача, що статтею 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (зі змінами, внесеними Законом України №3633-IX від 11.04.2024) визначені випадки, за наявності яких військовозобов'язані підлягають взяттю на військовий облік, зняттю та виключенню з нього. Враховуючи внесені зміни до законодавчих та нормативно-правових актів, за відсутності визначених випадків, громадяни, які були раніше зняті чи виключені з військового обліку, повинні перебувати на військовому обліку. На виконання вимог діючого законодавства та приведення записів у військово-обліковому документу у відповідність, позивачу необхідно з'явитися за місцем реєстрації до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зручний для час, в межах часу роботи з громадянами, при собі мати оригінали паспорта громадянина України та військово-облікового документа.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно ч.7 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакції ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ виключено.

За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.

Отже, відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Згідно з п.4 розділу "Загальні питання" Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на час подання позивачем заяви від 05.02.2025 у відповідача відсутні законні підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про виключення позивача з військового обліку, з огляду на відсутність у ст. 37 Закону №2232-ХІІ, станом на час подання позивачем заяви, такої підстави як виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Щодо приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, колегія суддів зазначає таке.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Отже, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Колегія суддів зауважує, що у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про вірне застосування судом приписів законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 05.02.2025 про виключення з військового обліку.

Апеляційний суд зауважує, що відповідач відмовляючи у виключенні позивача з військового обліку, як раніше засудженого за вчинення тяжкого злочину, а також внесення відповідних змін до військово-облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно доводів апелянта, що повторне взяття його на військовий облік на підставі нових законів є обмеженням його конституційних прав і свобод, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту статей 17, 65 Конституції України висновується, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

Тобто, громадяни наділені не тільки правами, а й обов'язками, які закріплені на рівні Конституції України. Одним із таких обов'язків згідно зі статтею 65 Конституції України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Офіційне оголошення воєнного стану Указом Президента України зумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно посилань апелянта на висновки Верховного Суду викладені у постанові № 280/2880/24 від 21.05.2025 року, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вказані не є релевантними до предмету даного спору.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 520/7415/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова

Попередній документ
133677873
Наступний документ
133677875
Інформація про рішення:
№ рішення: 133677874
№ справи: 520/7415/25
Дата рішення: 29.01.2026
Дата публікації: 02.02.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (29.01.2026)
Дата надходження: 31.03.2025
Учасники справи:
головуючий суддя:
БЕГУНЦ А О
суддя-доповідач:
БЕГУНЦ А О
ПОЛЯХ Н А
суддя-учасник колегії:
КАЛИНОВСЬКИЙ В А
П'ЯНОВА Я В
РУСАНОВА В Б