29 січня 2026 року справа №200/8506/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Єфімік Олени Олександрівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 200/8506/25 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку заборгованості з єдиного внеску,-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості з єдиного внеску за КБК 71010000 станом на 27.10.2025 року у сумі 41592,47 грн. відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом надання суду розрахунку заборгованості з єдиного внеску, який позивач просить визнати протиправним та скасувати, а також надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропущення.
10 листопада 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення позивача із позовом до суду.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що позивач дізналась про заборгованість тільки у жовтні 2025 року, коли отримала від адвоката листа. Зазначає, що місцезнаходження податкової Донецької області взагалі невідомо, де вона, в країні війна та вся Донецька область на примусовій евакуації, тому звернутись до них за роз'ясненням неможливо. Позивач раніше до 2022 року проживала у Донецькій області, після початку війни постійно живе у Київській області, перебуває на пенсії. З матеріалів справи вбачається що відповідач не формував податкове повідомлення-рішення про стягнення боргу, але листом від 31.10.2025 року надав інформацію про його наявність.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 200/8506/25 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення позивача із позовом до суду. Визнано неповажними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку заборгованості з єдиного внеску, повернуто позивачу.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу , а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносно ж розрахунку заборгованості з єдиного внеску за КБК 71010000 станом на 27.10.2025 року у сумі 41592,47 грн. то вказане розпорядження не було предметом адміністративного оскарження, а відтак по відношенню до нього застосовується абзац перший частини другої статті 122 КАС України щодо права позивача на його оскарження до суду впродовж шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як наслідок, шестимісячний строк для оскарження розрахунку заборгованості з єдиного внеску за КБК 71010000 станом на 27.10.2025 року у сумі 41592,47 грн. закінчився відповідно 27.04.2026 року. До суду з адміністративним позовом про оскарження названого розрахунку позивач первинно звернувся у листопаді 2025 року.
Приведені обставини у свою чергу вказують, що при зверненні з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розрахунку заборгованості з єдиного внеску за КБК 71010000 станом на 27.10.2025 року у сумі 41592,47 грн. позивачем не було пропущено шестимісячного строку звернення до суду установленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України .
Як наслідок, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у частині визнання протиправним та скасування розрахунку заборгованості з єдиного внеску за КБК 71010000 станом на 27.10.2025 року у сумі 41592,47 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та приведеним положенням законодавства.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення позивача із позовом до суду. Визнаючи неповажними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, та повертаючи позовну заяву, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статтею 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що позивач була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, отже мала кабінет платника податків. Відповідно до листа відповідача від 31 жовтня 2025 року у позивача існує заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб, яка утворилася, починаючи з вересня 2014 року по 2020 рік включно, як у фізичної особи-підприємця. Згідно з додатками до позовної заяви, позивач 15 лютого 2022 року через портал “Дія» отримала повідомлення відповідно до своєї заяви щодо закриття ФОП. Водночас, в даному повідомленні визначені наступні кроки, які є необхідними для завершення процедури припинення підприємницької діяльності, в тому числі подання до органів ДПС ліквідаційної декларації, сплати єдиного внеску тощо. Доказів вчинення таких дій позивачем суду не надано.
Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на те, що позивач дізналась про заборгованість тільки у жовтні 2025 року, коли отримала від адвоката листа та відсутність інформації про місцезнаходження ГУ ДПС у Донецькій області. Позивач мала кабінет платника податків, крім цього, в публічному доступі в мережі Інтернет є наявними відомості щодо електронної адреси ГУ ДПС в Донецькій області, телефон гарячої лінії, контакти та адреса ДПС України, однак позивач впродовж декількох років не зверталася за необхідної інформацією до органів ДПС та не вчиняла жодних активних дій, пов'язаних, в тому числі із завершенням процедури підприємницької діяльності до жовтня 2025 року. Суд також вважає необґрунтованим посилання на відсутність надіслання відповідачем позивачу податкового повідомлення-рішення, оскільки у спірних правовідносинах податкові повідомлення-рішення не приймались відповідачем.
Таким чином, обставини якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача впродовж декількох років була цілком об'єктивна та реальна можливість звернутися своєчасно із позовом до суду.
У заяві про поновлення строку для звернення до суду представник позивача не навів жодних поважних причин пропущення строку.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, дана позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Єфімік Олени Олександрівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 200/8506/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 200/8506/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв