Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 січня 2026 року № 520/29626/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ00032684) третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) (вул. Шевченка, буд. 26,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61013, код ЄДРПОУ45329727) за участі третьої особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 45329727,про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов'язан,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), в якому просила суд:
-визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у не оформленні ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, визначеним постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/1340;
-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення пенсійних матеріалів ОСОБА_1 без реалізації, оформлене листом №42032/51-2025 від 20.10.2025;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України оформити ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, визначеним постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/1340 та направити до органу, що призначає пенсії.
Позивач вважає бездіяльність відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у неоформленні ОСОБА_1 подання на пенсію за вислугу років та не направленні його до органів Пенсійного фонду України, а також дії щодо повернення пенсійних матеріалів позивача без реалізації - протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідачем до суду надано відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на те, що на момент призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом. Підстав для оформлення ОСОБА_1 подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України в МВС немає.
Третьою особою до суду надано відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1998 року проходила службу в органах внутрішніх справ на наступних посадах:
- з 01.12.1998 по 10.05.2005 на посаді помічника слідчого відділу по розслідуванню злочинів у сфері економіки слідчого управління УМВС України в Харківській області;
- з 10.05.2005 по 08.09.2006 на посаді помічника слідчого відділу розслідування ДТП слідчого управління ХМУ УМВС України в Харківській області;
- з 08.09.2006 по 16.01.2007 на посаді слідчого слідчого відділу Ленінського РВ ГУМВС України в Харківській області;
- з 16.01.2007 по 27.11.2007 на посаді старшого інспектора по зв'язкам з населенням та громадськими формуваннями ВДІМ Київського РВ ГУМСВ України в Харківській області;
- з 27.11.2007 по 01.11.2010 на посаді старшого інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору ДІМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області;
- з 01.11.2010 по 22.11.2013 на посаді ад'юнкта ад'юнктури та докторантури Харківського національного університету внутрішніх справ;
- з 22.11.2013 по 06.02.2014 на посаді інспектора СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області;
- з 06.02.2014 по 06.11.2015 на посаді інспектора відділу планування навчального процесу навчально-методичного центру Харківського національного університету внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 з 06.11.2015 звільнена з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерств, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
У подальшому в період з 2015 по 2025 позивач перебувала на наступних посадах:
- з 07.11.2015 по 29.02.2016 на посаді фахівця відділення планування навчального процесу навчально-методичного відділу Харківського національного університету внутрішніх справ;
- з 29.02.2016 по 17.05.2016 на посаді провідного фахівця відділення практичного навчання навчально-методичного відділу Харківського національного університету внутрішніх справ;
- з 17.05.2016 по 25.05.2018 на посаді провідного фахівця відділення практичного навчання відділу організації освітнього процесу Харківського національного університету внутрішніх справ;
- з 25.05.2018 по 30.06.2022 на посаді провідного фахівця відділення практичного навчання навчально-методичного відділу Харківського національного університету внутрішніх справ.
У період з 01.07.2022 по 30.11.2023 на підставі наказу ХНУВС №11 о/с дію трудового договору призупинено без виплати заробітної плати.
З 01.12.2023 дію трудового договору позивача відновлено на підставі наказу ХНУВС №572 о/c від 28.11.2023.
Після відновлення дії трудового договору позивач продовжила працювати на наступних посадах:
- з 01.12.2023 по 01.08.2024 на посаді методиста відділення практичного навчання навчально-методичного відділу Харківського національного університету внутрішніх справ;
- з 01.08.2024 по 31.05.2025 на посаді провідного фахівця відділення практичного навчання відділу організації освітнього процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
31.05.2025 ОСОБА_1 , провідного фахівця відділення практичного навчання відділу організації освітнього процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, звільнено за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) на підставі наказу ХНУВС №187 о/c від 26.05.2025.
20.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
21.08.2025 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях направлено до відділу координації пенсійних питань МВС України за вих. №31/32/16-17005-2025 від 21.08.2025 пенсійні матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням вислуги років, що дає право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вимог пункту 15 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».
Листом начальника відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України №42032/51-2025 від 20.10.2025 повідомлено, що за результатом розгляду листа №31/32/16-17005-2025 від 21.08.2025 з доданими документами ОСОБА_1 щодо оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ надіслані матеріали повернуто без реалізації. Підставою для повернення матеріалів послугувало, як зазначено в листі №42032/51 2025 від 20.10.2025 те, що відповідно до наказу ХНУВС від 17.06.2022 №211 о/c у зв'язку з військовою агресією росії проти України відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 на певний час було призупинено дію трудового договору.
Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України в листі №42032/51-2025 від 20.10.2025 зазначено, що позивач не набула права на пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для оформлення подання на пенсію, про що зазначено наступним чином: «На момент призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом. Підстав для оформлення ОСОБА_1 подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України в МВС немає.
Згідно з абзацом 1 преамбули Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років, а особи, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Пунктом «ж» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ унормовано, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи, зокрема, державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Відповідно до пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2262-ХІІ працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Так, пунктом "а" частини першої статті 12 визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" осіб, зазначених у частині третій , "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу всіх календарних днів (365), що в такому разі й буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 5 статті 17 цього Закону,
щодо можливості врахування під час призначення пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Частиною 3 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено, що до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Як встановлено судом, відповідно до наказу Національного університету внутрішніх справ МВС України від 17.06.2022 № 211о/с у зв'язку з військовою агресією росії проти України відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 на певний час було призупинено дію трудового договору.
При цьому, на момент призупинення дії трудового договору позивач не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, підстав для оформлення позивачу подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органу Пенсійного фонду України в МВС України немає.
Також суд зазначає, що за змістом пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 904, Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику є, зокрема, узагальнення практики застосування законодавства, інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики.
Листом від 17.11.2025 № 23001/06/51-2025 МВС України зроблено запит до Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України з проханням надати роз'яснення з питання обґрунтованості зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «ж» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, часу роботи, який включає період тимчасового припинення працівником виконання роботи (призупинення дії трудового договору) відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу».
Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України в межах компетенції розглянуло лист МВС України щодо обчислення вислуги років для призначення пенсії та повідомило наступне:
Відповідно до пункту «ж» статі І2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, визначено статтею 17 Закону № 2262.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 2262 до вислуги років осіб, зазначених у пункті «ж» статті І2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Також потрібно зауважити, що вислуга років це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.
Призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262 пов'язується не з досягненням пенсійного віку, а з наявністю спеціального стажу за професією та втратою професійних якостей, коли особа не може повноцінно працювати за своєю спеціальністю до похилого віку. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.
Особливий характер кадрової служби у Збройних Силах та інших структурах, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки та охорони правопорядку, обумовлює специфіку соціального захисту їх персоналу. Так, для військовослужбовців встановлено меншу тривалість стажу, вищу оцінку одного року вислуги, нижчий вік виходу на пенсію, більш вигідні умови урахування заробітку, більш вигідну формулу обчислення пенсії, інші пільги та привілеї.
Пенсія за вислугу років зазначеним особам призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше або у разі досягнення на день звільненню 45-річного віку та за наявності 25 років страхового стажу, з яких служб; становить не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців. При цьому для розрахунку розміру пенсії враховується вислуга років у пільговому обчислень (один місяць служби зараховується за три, два, півтора місяця або 40 днів) відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (зі змінами).
Тож вислуга років у розумінні Закону № 2262 є особливим видом спеціального стажу, який не є тотожним загальному страховому стажу та враховує повний фактичний час проходження служби або роботи, що забезпечує постійну зайнятість і виконання функцій, безпосередньо пов'язаних з обороноздатністю держави або виконанням специфічних державних завдань.
Робота на умовах неповного робочого часу (0,25; 0,5; 0,75):
-передбачає менший обсяг функцій;
-не забезпечує виконання повного обсягу службових завдань;
-не формує повноцінного навантаження, яке є підставою для виникнення права на пенсію на пільгових умовах.
Принцип пропорційності зумовлює необхідність або зменшеного (коефіцієнтного) зарахування, або не зарахування періодів неповної зайнятості до вислуги років.
Зарахування періодів неповної зайнятості нарівні з періодами повної зайнятості створює необґрунтовані переваги для працівників, які фактично виконували менший обсяг завдань.
Крім того, Закон № 2262 містить вичерпний перелік періодів, які зараховуються до вислуги років (служба, робота у визначених органах та закладах тощо). Період призупинення трудового договору до такого переліку не віднесено.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ00032684), за участі третьої особи: Регіонального сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 45329727) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.