Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 січня 2026 р. Справа № 520/293/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Походенко А.І.,
за участі представника позивача - Бороденко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження № 78692766 від 25.12.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження без законних на то підстав, оскільки судове рішення не виконане.
Ухвалою суду відкрито провадження по справі відповідно до статті 287 КАС України з викликом сторін в судове засідання.
Також, ухвалою суду залучено в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Копію ухвали було надіслано сторонам та третій особі до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав що рішення суду виконане, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.10.2025 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин неявки до суду не повідомили.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №520/35693/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині невиконання вимог нормативних актів щодо актуалізації бази даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії.
25.07.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 78692766 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду №520/35693/24 виданого 06.06.2025 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії.
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 29.10.2025 №2048 повідомив відповідача про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №520/35693/24, в якому зазначив, що в Реєстрі міститься інформація (дані) про те, що 19.06.2022 року ОСОБА_1 визнаний «непридатний з виключенням з військового обліку», а також «виключено з військового обліку 19.06.2022 року».
Суд звертає увагу, що будь-яких додатків , як то витяг з відповідного реєстру, до листа надано не було.
25.12.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №78692766 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.10.2025 №2048.
Не погодившись із постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спірні правовідносини, пов'язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті спірної постанови про закінчення провадження виходив виключно із повідомлення боржника про виконання судового рішення (лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.10.2025 №2048).
Разом з тим, з долученого до матеріалів справи військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 , сформованого станом на 05 січня 2026 року вбачається, що позивач є військовозобов'язаним, у відповідній графі «підстава зняття / виключення» стоїть прочерк.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Отже, розглядаючи позов про законність прийнятої постанови, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
У постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі 457/359/21.
У постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічна за змістом норма передбачена пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не було здійснено всіх необхідних заходів для перевірки виконання судового рішення у повному обсязі перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження.
Оскільки висновок відповідача щодо виконання боржником судового рішення у справі №520/35963/25 не є повним і об'єктивним, зроблений без належного дослідження виконавцем всіх обставин та доказів виконання судового рішення, суд вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження №78692766, а тому постанова старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст. 41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов'язок державного виконавця відновити не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61110, м. Харків, вул. Ферганська, 36, а/с 607, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №78692766 від 25.12.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 29 січня 2026 року.
Суддя Шевченко О.В.