29 січня 2026 року м. Рівне№460/19856/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі іменується - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 172750008883 від 25.07.2025, про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 20.03.2025 ОСОБА_1 (наступного дня за днем досягнення позивачкою віку на дострокову пенсію) дострокову пенсію за віком відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як матері особи з інвалідністю з дитинства. Однак, Відповідачем відмовлено у достроковому призначенні пенсії за віком, з посиланням на ненадання документів, які підтверджують визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку. Позивач стверджує, що нею надано всі необхідні документи для призначення пенсії, відтак, вважає рішення Відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства протиправною та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Стислий виклад заперечень Відповідача 1.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішення про відмову прийняте в порядку, межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Позивачем не надано документів про визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства. Просить суд відмовити у позовних вимогах повністю.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості другого Відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 1975 року народження, є матір'ю ОСОБА_2 1998 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.01.2011.
Позивач звернувся до Пенсійного органу з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії від 24.06.2025 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в України в Запорізькій області.
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду в Запорізькій області №172750008883 від 24.06.2025 року Позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
18.07.2025 Позивач повторно звернувся до Пенсійного органу з заявою про призначення дострокової пенсії долучивши документи про підтвердження страхового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 25.07.2025 №172750008883 відмови Позивачу у призначенні дострокової пенсії.
У рішенні про відмову зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж Позивачки становить - 32 роки 04 місяці 12 днів. Відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують, що дитина визнана інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, оскільки в наданій довідці МСЕК зазначена причина інвалідності загальне захворювання.
Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо призначення пенсії, Позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (в подальшому - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Згідно абз.4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері, які народили та виховали дитину - інваліда з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
Крім того, однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю на момент виникнення спірних відносин установлювався ст.2 Закону України №875-XII, а також ст.1 Закону України від 06 жовтня 2005 року за №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно абз.3 ст.1 Закону України №2961-IV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016), згідно якої визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі України №875-XII, ані в Законі України №2109-III. При цьому за змістом абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту абз.4 п.3 розд.XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV вбачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч.12 ст.7 Закону України №2961-IV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п.2.18 Порядку №22-1 не суперечить положенням ст.17 Закону України №1788-XII та ст.26, абз.4 п.3 розд.VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.
Крім того, у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію про те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про тлумачення поняття "інвалід з дитинства" як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.11 пп.5 п.2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Так, п.2.17 Порядку 22-1 встановлено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Відповідно до п. 2.18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до пенсійного фонду з заявою про призначення дострокової пенсії як матері дитини-інваліда з дитинства до досягнення шестирічного віку.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №1070951 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , первинно встановлено інвалідність ІІІ групи з 19.01.2022 року.
Консультативним висновком на хвору ОСОБА_2 від 13.12.2021 року встановлено діагноз: змішаний астигматизм легкого ступеня, преретинальний фібріоз правого ока. Оперована косоокість, дісбінокулярна амбліопія високого ступеня лівого ока. Іридофакоденез обох очей.
Згідно епікризу наданого Корецькою лікарнею зазначено що, ОСОБА_2 1998 року народження знаходилась на стаціонарному лікуванні в очному відділенні РОДЛ з 12.01.2004 по 23.01.2004. Діагноз: Вроджена збіжна косоокість, лизбінокулярна амбліопія високого ступеня ОС. Гіперметропія слабкого ступеня ст.. ОД, середнього ст..ОС.
Відповідно до висновку ЛКК про час настання інвалідності №269 від 13.06.2025, що виданий ЛКК КЗ ОЗ «Корецька ЦРЛ» Корецької районної ради Трофимчук Надія Василівна мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Матеріали справи свідчать, що Позивач досягла необхідного віку (50 років), у неї наявний необхідний страховий стаж (не менше 15 років) та вона надала разом із заявою всі необхідні документи, які передбачені пунктом 2.18 Порядку №22-1, а отже Позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.
Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що Відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області, прийнявши рішення №172750008883 від 25.07.2025 про відмову у призначенні Позивачу дострокової пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказане рішення не відповідає критеріям правовірності, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України та є протиправним.
Як встановлено судом, Позивач досягнула 50-річного віку 19.03.2025, з відповідною заявою про призначення пенсії за віком Позивач звернулася до пенсійного органу 16.06.2025, тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, пенсію Позивачу необхідно призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне призначити з 20.03.2025 ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказане свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь Позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп, сплачена відповідно до квитанції від 12.10.2025, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1, який прийняв спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 172750008883 від 25.07.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 20.03.2025 ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, інвалідність якого настала до досягнення шестирічного віку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя К.М. Недашківська