29 січня 2026 р. № 400/6549/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Південний регіон В», вул. Космонавтів, 83А, м. Миколаїв, 54031,
до відповідачів1. Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, 2. Державної податкової служби України, пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053,
провизнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2025 №12891679/45311861, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР Південний регіон В» (далі - позивач, ТОВ «ЛВР Південний регіон В», товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській (далі - відповідач 1, ГУ ДПС) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС) , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 12891679/45311861 від 22.05.2025 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 31.03.2025 року на суму ПДВ 181590,74 гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Ухвалою від 25.06.2025 року суд відкрив провадження по справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскільки у тексті квитанції про зупинення реєстрації не було точно зазначено, які саме документи вимагаються від платника податку, позивач діяв на власний розсуд і підготував перелік документів, керуючись нормами ПК України, Порядками № 520 та № 1165. Тобто, некоректність вимоги (пропозиції) податкового органу надати документи, перелік яких неконкретизований, свідчить про те, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості, а тому є неправомірним.
Відповідач 1 надав відзив, у якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, ГУ ДПС зазначило, що за результатами розгляду поданих документів Комісією встановлено, що ТОВ «ЛВР Південний регіон В» не надано копії первинних та розрахункових документів щодо транспортування, навантаження та розвантаження продукції згідно маркетингового звіту, також не надано фото звіт, перелік місць продажу.
З урахуванням наведеного 13.05.2025 року платнику було направлено Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією ГУ ДПС урішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі №12859946/45311861 за встановленою формою.
Проте позивачем додаткові письмові пояснення та копії документів до ДПС не було направлено, у зв'язку з чим, відповідно до вимог Порядку №520, комісією прийнято рішення від 22.05.2025 року № 12891679/45311861 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.03.2025 року № 2.
Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав.
У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ТОВ «ЛВР Південний регіон В» зареєстровано як юридична особа з 17.01.2024 року та перебуває на податковому обліку в органах ДПС як платник податку на додану вартість з 01.02.2024 року.
Основним видом господарської діяльності позивача є птова торгівля напоями (код КВЕД 46.34). Іншими видами діяльності товариства є: 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 38.11 Збирання безпечних відходів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання.
07.02.2024 року мід позивачем та ТОВ «Лоцмен» укладено договір поставки № 07-02/01-П/26-ДР, відповідно до умов якого ТОВ «Лоцмен» у березні 2025 року поставило позивачу наступний товар:
06.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 3324 шт. загальною вартістю 334988,64 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-002435. Даний товар було оплачено позивачем 13.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 118;
06.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 8620 шт. загальною вартістю 985965,60 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-002436. Даний товар було оплачено позивачем 12.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 110;
14.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 7536 шт. загальною вартістю 886666,32 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-002770. Даний товар було оплачено позивачем 18.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 121;
20.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 3810 шт. загальною вартістю 334754,28 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-003023. Даний товар було оплачено позивачем 25.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 133;
20.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 4316 шт. загальною вартістю 499579,80 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-003022. Даний товар було оплачено позивачем 25.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 134;
27.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 2034 шт. загальною вартістю 150779,76 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-003287. Даний товар було оплачено позивачем 01.04.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 141;
27.03.2025 року - спиртні напої ТМ «Азнаурі» у кількості 7416 шт. загальною вартістю 787710,12 грн (з ПДВ), що підтверджується видаткової накладною № ЛЦ00-003286. Даний товар було оплачено позивачем 04.04.2025 року відповідно до платіжної інструкції № 147.
Окрім цього, між позивачем та ТОВ «Лоцмен» було укладено договір про надання послуг № 01-01/04-П/26 ДР від 01.01.2025 року, відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати ТОВ «Лоцмен» маркетингові послуги з просування товарів, що постачаються ТОВ «Лоцмен» відповідно до Договору № 07-02/01-П/26-ДР від 07.02.2024 року.
Згідно до договору про надання послуг № 01-01/04-П/26 ДР від 01.01.2025 року, позивачем були виконані маркетингові послуги щодо просування та стимулювання збуту товарів ТОВ «Лоцмен» у місцях продажу товару за період з 01.03.2025 року по 31.03.2025 року.
Послуги було виконано власними силами Позивача та полягали у просуванні Товару (ТМ «Азнаурі» (AZNAURI), ТМ «Сікварулі» (SIKVARULI)) шляхом забезпечення Позивачем контролю представленості товару в місцях роздрібного продажу у належному вигляді, послуги контролю за дотриманням затверджених стандартів викладки та представленості товару (у розрізі категорій), послуги з оформлення місць роздрібної торгівлі брендованими елементами та розміщення інформації про товар ТОВ «Лоцмен» на елементах обладнання тощо.
На підтвердження виконання вищезазначених послуг, позивачем було складено Звіт про надані послуги від 31.03.2025 року, в якому детально зазначено етапи та види наданих послуг.
Окрім цього позивачем та ТОВ «Лоцмен» було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31.03.2025 року на суму 907953,71 грн + ПДВ 181590,74 грн, всього на суму: 1089544,45 грн. На підставі даного Акту ТОВ «Лоцмен» перерахувало позивачу 907953,71 грн, що підтверджується плаьіжною інструкцією № 70354 від 29.04.2025 року.
31.03.2025 року складено податкову накладну № 2, яку було направило для реєстрації в Єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН).
Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, податковау накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено.
Підстава зупинення: платник податку, яким подано до реєстрації податкову накладну, відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Позивачем подано контролюючому органу Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 3 від 09.05.2025 року разом з копіями наступних документів: договору поставки № 07-02/01-П/26-ДР від 07.02.2024 року; видаткової накладної № ЛЦ00-002435 від 06.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-002436 від 06.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-002770 від 14.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-003022 від 20.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-003023 від 20.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-003286 від 27.03.2025 року; видаткової накладної № ЛЦ00-003287 від 27.03.2025 року; Акту звіряння № 600 від 01.04.2025 року; договору про надання послуг № 01-01/04-П/26 ДР від 01.01.2025 року; додатку № 1 до Договору про надання послуг № 01-01/04-П/26 ДР від 01.01.2025 року; Звіту про надані послуги від 31.03.2025 року; Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31.03.2025 року; платіжної інструкції № 70354 від 29.04.2025 року.
13.05.2025 року ГУ ДПС було направлено позивачу Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією ГУ ДПС у Миколаївській області рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі № 12859946/45311861 за встановленою формою а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо транспортування, навантаження та розвантаження продукції; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
16.05.2025 року позивач подав Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 4, до якого були додані копії наступних документів: платіжної інструкції № 110 від 12.03.2025 року; платіжної інструкції № 118 від 13.03.2025 року; платіжної інструкції № 121 від 18.03.2025 року; платіжної інструкції № 133 від 25.03.2025 року; платіжної інструкції № 134 від 25.03.2025 року; платіжної інструкції № 141 від 01.04.2025 року; платіжної інструкції № 147 від 04.04.2025 року; товарно-транспортної накладної № ЛЦОО-002304 від 10.03.2025 року; товарно-транспортної накладної № ЛЦОО-002520 від 17.03.2025 року; товарно-транспортної накладної № ЛЦОО-000052 від 02.04.2025 року.
Разом з цим, 22.05.2025 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС прийнято рішення № 12891679/45311861 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.03.2025 року в ЄРПН.
Підстава відмову у реєстрації: ненадання/часткове ненадання платником податків додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Додаткова інформація відсутня.
Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
01.01.2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: «Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який був чинним на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення.
Вказаний Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі права та обов'язки їх членів.
Пунктами 10, 11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до абзацу 2 п. 25, п. 26 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Пунктом 27 Порядку № 1165 передбачено, що комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.
Відповідно до п. 44 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
До спірних правовідносин належить застосувати Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).
Пунктом 2 Порядку № 520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Пунктами 3 та 4 Порядку № 520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктами 5, 6 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, зокрема:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії визначених у пункті 5 документів разом з письмовими поясненнями платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Пунктом 11 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: 1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; 2) та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку; 3) та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У той же час п. 3 Порядку № 520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.
Таким чином, норми Порядку № 520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'зання, відображеного в ПН/РК) і строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів).
Порядок № 520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності у платника надати ці документи до спливу 365 днів.
Тобто, зміст переліку документів, встановлений п. 5 Порядку № 520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п. 187.1 ст. 187 ПК України.
При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п. 5 Порядку № 520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку не може бути застосована.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи на підтвердження здійснених господарських операцій.
Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до них, які визначені п. 11 Порядку № 1165.
Формальне зазначення у квитанції пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165.
Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.
Таким чином, жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач у квитанції не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.
За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що надані первинні документи на підтвердження здійснення операції по податковим накладним засвідчує факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань за вказаним вище договором.
Питання тлумачення та застосування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії»
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.
У рішенні від 13.12.2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).
Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відсутність в оскаржуваних рішеннях мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі № 140/2093/18.
Згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18 зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.
Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надалі жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій.
Факт зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності надання послуг, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкові накладні. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт надання послуг. Відповідачем вказані обставини не спростовані. Тому суд доходить висновку, що податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.
Судом встановлено, що податкова накладна сформована позивачем у відповідності до умов договору та підтверджуються первинними документами.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи з вимог зазначеної норми, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну позивача в ЄРПН датами їх фактичного подання.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Згідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру передбачено сплату судового збору у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Тобто, судовий збір за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 3028,00 грн.
Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У такому випадку судовий збір становить 2422,40 грн.
Позивачем заявлено дві взаємопов'язані позовні вимоги немайнового характеру, а отже судовий збір за даний позов складає 2422,40 грн.
Отже, позивачем надміру сплачено 2422,40 грн судового збору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн. А кошти у сумі 2422,40 грн будуть повернуті позивачу як надміру сплачені у разі звернення із відповідним клопотанням.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 19.06.2025 року № 19/06/01-АІ.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Також, відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При цьому, згідно з ч. 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що згідно п. 4.1 договору пвід 19.06.2025 року № 19/06/01-АІ винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 4000,00 грн (без ПДВ) за одну годину роботи. При розрахунку часу приймається округлення до півгодини роботи при фактичній роботі від 1-ї до 30-и хвилин, а також - до однієї години роботи при фактичній роботі від 31-ї до 60-и хвилин. До часу надання правової допомоги також включається час на проїзд до місця надання правової допомоги.
Орієнтовна вартість правової допомоги, відповідно до позову, складає 20000,00 грн (5 годин х 4000,00 грн).
Суд звертає увагу, що сторнами не надано розрахунок правничої допомоги та акт виконаних робіт.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу в сумі 8000,00 грн відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Сума витрат на правничу допомогу підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Південний регіон В» (вул. Космонавтів, 83А, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 45311861) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) та Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 12891679/45311861 від 22.05.2025 року.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 31.03.2025 року на суму ПДВ 181590,74 гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Південний регіон В» (вул. Космонавтів, 83А, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 45311861) судові витрати у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.01.2026 року.
Суддя О.В. Малих