29 січня 2026 рокусправа № 380/8536/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 08.04.2025 №134650023878, яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 01.04.2025 на пенсію за віком відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10.12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.04.2025 №69/7.4-22/51, №70/7.4-22/51, №71/7.4-22/51, №7/7.4-22/5, "13-70-05/38.
Ухвалою від 05.05.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.04.2025 Позивачем було подано заяву до ГУ ПФУ у Львівській щодо переведення його на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої Позивачем заяви, визначене ГУ ПФУ в Черкаській області (надалі - Відповідач), яким було прийнято рішення від 08.04.2025 №134650023878 про відмову в призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Як підставу для відмови зазначено «станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працював на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська», що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII.
Вважає відмову протиправною та просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Згідно із записами в трудовій книжці Позивач станом на 01.05.2016 працював на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська», що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. За даними трудової книжки Позивач станом на 01.05.2016 на посадах державного службовця не працював, тому підстав для переведення його на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII немає. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України винесено рішення № 134650023878 від 08.04.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.04.2025 позивач подав заяву до ГУ ПФУ у Львівській про переведення його на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» .
За принципом екстериторіальності подана позивачем заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Так Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняте рішення від 08.04.2025 №134650023878 про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Як підставу для відмови зазначено «станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працював на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська», що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні правові норми.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 від 01.06.1981 НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач працював у митних органах із 01.07.1992 до 05.04.2023 безперервно, що не заперечується відповідачем.
Із матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було відсутність у нього необхідного стажу державної служби у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи на посадах працівника митної служби.
Суд не погоджується з позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частиною першою статті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 року та від 12.12.1991 року.
Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював із 01.07.1992 до 05.04.2023 в митних органах на різних посадах, що становить більше 20 років. При цьому, згідно записів у трудовій книжці позивач:
- 01.06.1995 прийняв присягу державного службовця;
- 18.05.1998 присвоєне персональне звання - інспектор митної служби 1 рангу;
- 01.04.2004 присвоєне спеціальне звання - інспектор митної служби 3 рангу;
- 25.06.2005 присвоєне спеціальне звання - інспектор митної служби 2 рангу;
- 10.08.2005 присвоєне спеціальне звання - інспектора митної служби 1 рангу;
- 16.09.2005 присвоєне спеціальне звання - радник митної служби ІІІ рангу;
- 05.06.2013 - присвоєний 12 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 - присвоєне спеціальне звання - радник податкової та митної справи 3 рангу;
- 25.06.2020 присвоєне спеціальне звання - радник митної служби ІІІ рангу.
Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд враховує наступне.
Ефективність захисту права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, суть правовідносин, вимоги спеціального законодавства, правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 08.04.2025 №134650023878 про відмову позивачу в переведенні на інший вид пенсії.
Як встановлено судом, причиною відмови у переведенні позивача на пенсію за Законом «Про державну службу» стало не зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах у митних органах.
Відтак, ураховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби періоди роботи позивача на посадах в митних органах з 01.07.1992 до 05.04.2023.
Із урахуванням наведеного порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби роботу на посадах в митних органах з 01.07.1992 до 05.04.2023 та перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.04.2025 №69/7.4-22/51, №70/7.4-22/51, №71/7.4-22/51, №7/7.4-22/5, "13-70-05/38, суд зазначає наступне.
У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійний орган зробив висновок, що він не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача з цим позовом пенсійний орган не вирішував.
Таким чином, вимоги позивача щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при перерахунку пенсії є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такими повноваженнями. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо виникнуть у майбутньому, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
З огляду на викладені мотиви суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 08.04.2025 №134650023878, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів роботи на посадах в митних органах з 01.07.1992 до 05.04.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538, адреса: вул. Смілянська, 23,м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н,18002) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до стажу державної служби роботу на посадах в митних органах з 01.07.1992 до 05.04.2023 та перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538, адреса: вул. Смілянська, 23,м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н,18002).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна