про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
28 січня 2026 року м. Київ Справа №320/54727/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 09.07.2021 року по 16.12.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
2. Зобов?язати Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 09.07.2021 року по 16.12.2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, законом України про Державний бюджет України на 2024 рік від 9 листопада 2023 року № 3460-IX на 01.01.2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
19.11.2025, ухвалою суду вказана позовна заява була залишена без руху у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, визначеного частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України, невідповідності позову ч. 6 ст. 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, представником позивача 25.11.2025 та 16.12.2025 подано до суду заяву з проханням врахувати Рішення Великої Палати Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким визнано неконституційним положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних йому виплат, та вважати не пропущеним тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, враховуючи, що після звільнення про порушене право на отримання належних позивачу сум до виплати останній дізнався лише після отримання від відповідача відповіді від 20.10.2025 № 545/7/15388, та відповідно звернувся до суду в жовтні 2025 року.
Суддя зазначає, що розгляд поданої представником позивача до суду заяви здійснюється у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі судді.
Розглянувши подані представником позивача заяви, суддя враховує та зазначає наступне.
11 грудня 2025 року Велика Палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо перевірки конституційності положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Велика Палата Конституційного Суду України дійшла висновку, що встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки таке обмеження звужує зміст і обсяг гарантованого статтею 43 Конституції України права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, а також обмежує можливість реалізації права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У зв'язку з цим Конституційний Суд України постановив, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних йому виплат, є неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.
Згідно частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Предметом позовних вимог є перерахунок грошового забезпечення, що мало бути виплачене позивачу до дня його звільнення, та після звільнення, за період з 09.07.2021 по 16.12.2024.
Про порушене право позивач дізнався з отриманої відповіді відповідача з листа від 20.10.2025 № 545/7/15388. Тобто інформацію про виплачені суми позивачу та його представнику надали лише у жовтні 2025 року.
До суду позивач звернувся з вказаним позовом засобами поштового зв'язку 27.10.2025.
Враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку про те, що підстави для залишення позовної заяви без руху, на які було зазначено раніше, втратили актуальність у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 та дотриманням позивачем строку звернення визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.
За таких обставин суддя вважає можливим відкрити провадження у справі, оскільки відсутні процесуальні перешкоди для її подальшого розгляду.
Перевіривши позов та додані матеріали вбачається, що спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративному суду надано право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З огляду на наявні матеріали справи, для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів від відповідача.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 77, 80, 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Витребувати від відповідача належним чином завірені докази:
- нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.07.2021 року по 16.12.2024 року із зазначенням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Витребувані докази надати до суду у строк для подання відзиву.
Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз'яснити відповідачеві, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачеві протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І. І.