про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
27 січня 2026 року м. Київ Справа №320/57840/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Будівельний центр "ДОБРОБУТ" з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку щодо здійснення скасування реєстрації випусків облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «ДОБРОБУД» що посвідчено свідоцтвами про реєстрацію випуску облігацій № 143/2/06 від 03.04.2006 та № 144/2/06 від 03.04.2006.
2. Зобов?язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випусків облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «ДОБРОБУД», що посвідчені свідоцтвами про реєстрацію випуску облігацій № 143/2/06 від 03.04.2006 та № 144/2/06 від 03.04.2006.
19.12.2025, ухвалою суду вказана позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності позову ч. 6 ст. 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем 14.01.2026 через підсистему Електронний суд подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення обгрунтовуючи поважність пропуску строку намагання врегулювання спору з відповідачем протягом 2021-2025 року в досудовому порядку шляхом подавання доопрацьованого пакету документів з урахуванням зауважень відповідача, проте, не зважаючи на усунення недоліків, на які вказував відповідач, рішення за результатами розгляду поданих позивачем документів так і не було прийнято. За результатами розгляду наданих позивачем документів, відповідач неодноразово повідомляв позивача про зупинення адміністративного провадження за заявами позивача та не поновив його, не зважаючи на відповідні клопотання позивача. При цьому, останній лист № 12/02/18304 від 22.10.2025, яким відповідач в чергове повідомив що провадження за заявами позивача і надалі зупинено, надійшов на адресу позивача 03.11.2025. Таким чином, до 03.11.2025 постійно позивач вживав заходів щодо вирішення питання щодо скасування обліку облігацій у встановленому порядку та мав обґрунтовані сподівання на здійснення відповідної процедури в позасудовому порядку. В той же час, після отримання 03.11.2025 вказаного листа відповідача № 12/02/18304 від 22.10.2025, позивач остаточно встановив протиправну бездіяльність відповідача, яка прямо порушує права та законні інтереси позивача. За таких обставин, звернення позивача до суду лише в листопаді 2025 року є наслідком тривалих протиправних дій саме відповідача, який тривалий час фактично ухилявся від винесення рішення по суті розгляду заяв позивача та формальними відписками затягував час. Просить визнати поважними причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду та поновити строк.
Суддя зазначає, що розгляд поданої позивачем до суду заяви здійснюється у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі судді.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення, суддя зазначає наступне.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо скасування реєстрації випусків облігацій ТОВ «Будівельний центр «ДОБРОБУД» що посвідчено свідоцтвами про реєстрацію випуску облігацій № 143/2/06 від 03.04.2006 та № 144/2/06 від 03.04.2006.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Також, визначення терміну «триваюче правопорушення» надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №242/924/17, «триваюче» правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічне визначення триваючому правопорушенню викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №826/6064/17 встановив, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.
У постанові від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 Верховний Суд наголосив на тому, що бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Що стосується предмету даного позову, то правовій оцінці в даному випадку підлягає бездіяльність відповідача щодо скасування реєстрації випусків облігацій ТОВ «Будівельний центр «ДОБРОБУД» що посвідчено свідоцтвами про реєстрацію випуску облігацій № 143/2/06 від 03.04.2006 та № 144/2/06 від 03.04.2006, яка продовжується і на дату подачі позовної заяви, тобто носить триваючий характер.
Суддя зазначає, що триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
Таким чином, враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, то суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Відтак, спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз'яснити відповідачеві, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачеві протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали до Електронного кабінету, за відсутності - електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І. І.