ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" січня 2026 р. справа № 300/8378/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Шалашова Валентина Іванівна, до Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Шалашова Валентина Іванівна (представниця позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог до Військової частина НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), Військової частини НОМЕР_3 (відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 до 16.08.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.08.2022 до 20.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 до 16.08.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 17.08.2022 року до 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Військовою частино НОМЕР_1 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку і пропуском строку звернення до суду. Представник зазначає, що з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення та його індексації, а при звільненні відповідних компенсаційних виплат. Отже, після отримання позивачем грошового забезпечення за березень 2022 року він вважався таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення щомісяця по травень 2023 року.
Розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Слід зазначити, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У той же час, відповідно до пункту 1 глави Прикінцеві положення КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, які продовжені на строк дії карантину, з 01.07.2023 відновили свою дію в частині присічного застосування.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19.07.2022 слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Водночас, у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б підтверджували, що при виключенні зі списків особового складу військової частини позивачу було вручено під підпис письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Разом з тим, саме з листа від 11.10.2025 №3246 позивач дізнався, що розрахунок грошового забезпечення проведений виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а тому, звернувшись до суду з даним позовом 25.11.2025, не пропустив тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, 2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори, 3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду, 4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку, 5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Суд враховує також, що позивач надалі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 09.11.2025 №1923/3126 (а.с.27).
Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що клопотання Військової частини НОМЕР_1 щодо залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 123, 240- 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Гомельчук С.В.