ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" січня 2026 р. справа № 300/8378/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Шалашова Валентина Іванівна, до Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Шалашова Валентина Іванівна (представниця позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог до Військової частина НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), Військової частини НОМЕР_3 (відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 до 16.08.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.08.2022 до 20.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 до 16.08.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 17.08.2022 року до 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 01.03.2022 по 16.08.2022. а з 17.08.2022 по 11.03.2025 у військовій частині НОМЕР_3 . Представниця позивача зазначає, що грошове забезпечення позивача розраховане відповідачем на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Проте, на думку представниці, з 29.01.2020 - наступного дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. У зв'язку із наведеним представниця позивача стверджує, що грошове забезпечення позивача за період проходження військової служби повинно розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим законом на 01 січня календарного року. Відтак просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що Військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , тобто виплата грошового забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 проводиться в/ч НОМЕР_4 на підставі наказів, виданих командиром в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Представник відповідача стверджує, що в/ч НОМЕР_5 , НОМЕР_3 є окремим суб'єктом владних повноважень, який був уповноважений на нарахування позивачу грошового забезпечення. Проте в/ч НОМЕР_1 виключно виплачує грошове забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Представник зазначає, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018 по 17.04.2023 не змінювався, а виплата грошового забезпечення всім військовослужбовцям по 19.05.2023 проводилось (як і у 2018 році) відповідно до норми, визначеної постановою № 704, тобто розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак, позовна вимога щодо перерахунку грошового забезпечення та інших видів виплат у відповідності до прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом станом на 01 січня календарного року є безпідставною, оскільки, Постанова № 704 не містить та не містила норми права в такій редакції. Звернено увагу, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до 19.05.2023 установлював, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З 20.05.2023 Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. встановлено фіксовану суму - 1762 грн. Звернено увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» на сьогодні є чинною, не скасованою в судовому порядку або визнана неконституційною, а отже підлягала застосуванню (розрахункова величина 1762 грн.) військовими частинами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 стосовно ОСОБА_1 .
Представниця позивача скористалася правом подання відповіді на відзив військової частини НОМЕР_1 . Вказано, що Військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник коштів, на фінансовому забезпеченні якого перебуває Військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , в яких проходив службу позивач, здійснює фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин та несе відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення та інших виплат. Крім того наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Щодо строку звернення до суду зауважила, що відповідачі не повідомляли позивача про використаний останніми порядок розрахунків, а позивач не отримував жодних письмових повідомлень про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення та інші виплати. 02.10.2025 року Позивач звернувся до Відповідачів з письмовою вимогою щодо перерахування та виплати грошового забезпечення та інших виплат за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 включно (копія вимоги та докази направлення додані до позовної заяви). Від військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь за вих. № 3246 від 11.10.2025, в якій зазначено, що «підстави для перерахунку та доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2022-2023 роки відсутні.» Від військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 відповіді не надходили. Таким чином, саме в результаті ігнорування вимоги Позивача про проведення перерахування грошового забезпечення, Позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачами, а отже, позовна заява подана з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.
19.12.2025 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 постанови №704 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Проте, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VII, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, первісна редакція пункту 4 постанови №704 не може бути застосована до визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, оскільки така суперечить нормам Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VII. Також зауважено, що ррозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг). При цьому, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На думку представника сума витрат на правничу допомогу, зазначених в доданому до позовної заяви договорі про надання послуг правничої допомоги, є неспівмірною зі складністю справи та наданих послуг.
29.12.2025 на адресу суду від представниці позивача надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_3 . Представниці зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким було внесено зміни до п. 4 постанови КМУ №704. Так вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови КМУ №704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
27.01.2026 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що відповідно до п. 4 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Також заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не додано жодного підтверджуючого документу, які підтверджують витрати на адвоката, не долучено акту виконаних робіт, а також не надано доказів підтвердження сплати адвокату зазначеної суми.
Ухвалою суду від 29.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 16.08.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а в період з 17.08.2022 по 11.03.2025 у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується матеріалами справи.
02.10.2025 позивач звернувся до відповідачів із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період проходження військової служби, а також інші належні йому за такий період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум (а.с.25-26).
Військова частина НОМЕР_3 листом від 11.10.2025 №3246 повідомила, що грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_3 встановленим порядком та в повному обсязі (для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 (1762 грн). Отже підстави для перерахунку та доплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (в тому числі і одноразових видів) відсутні (а.с.72-73).
Згідно з картки особового рахунку військовослужбовця встановлено, що у період з 01.03.2022 по 20.05.2023 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, в розмірі 1762 грн (а.с.21-22).
Вважаючи, що відповідачами протиправно не здійснено обчислення та виплату грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет" за кожним роком проходження служби, позивач, в інтересах якого діє представниця, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова №704) встановлено відповідно тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з приміткою 1 до додатку 1 і приміткою 1 до додатку 14 Постанови № 704 (у редакціях, що застосовуються з 01.10.2020) відповідно посадові оклади за розрядами тарифної сітки і оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови № 704.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 р. № 103 (далі - Постанова № 103) затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, підпунктом 1 пункту 3 цих Змін було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 шляхом викладення його в новій редакції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 826/6453/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Відповідно до частини дев'ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, на день виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103.
Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків втрати чинності нормативно-правовим актом на підставі рішення суду міститься у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19.
Крім цього, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, постановлено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»(Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Правовим наслідком скасування Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 Постанови № 103, а також Постановою № 481 підпункту 1 пункту 3 змін, що вносилися до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, є те, що вказаний підпункт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Отже, на день виникнення спірних правовідносин абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103, тобто у первинній редакції.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Постанови № 481 до абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, шляхом його викладення в новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як наслідок, до дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинний у первинній редакції, тобто без врахування змін, що вносились до цього пункту Постановою № 103.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що під час проходження позивачем військової служби з 01.03.20222 по 19.05.2023 включно відповідачі при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення зобов'язані були застосовувати абзац перший пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, що була чинна до 19.05.2023 включно, а саме в такій:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.»
Тобто для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 15.03.2023 № 420/6572/22.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно не застосували при обчисленні та виплаті позивачеві грошового забезпечення з 01.03.2022 по 19.05.2023 як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного року.
Відтак, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 до 16.08.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік, військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.08.2022 до 20.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Разом з цим, суд враховує, що військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 зараховані на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Отже, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 здійснюється військовою частиною НОМЕР_1 .
Відтак, з метою усунення порушення права позивача на належне йому грошове забезпечення та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 до 16.08.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 17.08.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховані Військовою частиною НОМЕР_2 , НОМЕР_3 усі види грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахування раніше виплачених сум.
Частиною 2 ст. 9 КАС передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 до 16.08.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.08.2022 до 20.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 до 16.08.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) усіх видів грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 17.08.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) нараховані Військовою частиною НОМЕР_2 , НОМЕР_3 усі види грошового забезпечення, включаючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, з 01.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахування раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.