ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" січня 2026 р. справа № 300/8243/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (надалі - ТУ ДСА України в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про відмову у видачі судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці: з 01.01.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3 028,00 грн;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області надати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», який становить 90 840 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12.11.2015 позивач звільнений у відставку з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та, в подальшому, з 22.02.2016 йому призначено щомісячне довічне грошове утримання. ОСОБА_1 13.10.2025 звернувся до ТУ ДСА в Запорізькій області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 90 840 грн, який розраховується, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, встановленого ст. 7 Закону №4059-IX. Проте, відповідач листом №08-04/9580 від 21.10.2025 відмовив у видачі такої довідки у зв'язку з відсутністю підстав, зокрема, зазначено, що посадовий оклад судді, який є складовою суддівської винагороди, враховується з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн. Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.12.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що підставою для надання довідки про винагороду працюючого судді, необхідної для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, є список, наданий органам, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, а не особисте звернення судді у відставці. Також з приводу наявності підстав для надання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2025 у зв'язку зі зміною складових суддівської винагороди працюючих суддів зазначено, що посадові оклади суддів, затверджені у штатних розписах місцевих загальних судів Запорізької області на 2025 рік, розраховані, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2 102 грн), що відповідає обсягам видатків на виплату суддівської винагороди, затверджений у кошторисах судів відповідними законами про Державний бюджет України. Тобто, розмір посадових окладів суддів у вищевказаних штатних розписах визначений на рівні 2020 року. Таким чином, підстави для надання довідок для перерахунку щомісячного довічного утримання суддів у відставці у 2025 році порівняно з 2020 роком у територіального управління відсутні. Також відповідачем наголошено, що розмір суддівської винагороди, як гарантії суддівської незалежності, у зв'язку із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» порівняно з попередніми роками не зменшився, а відтак, на думку відповідача, не відбулося звуження змісту та обсягу гарантій незалежності судді. Крім того, наголошено, вказано, що враховуючи той факт, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в частині розрахунку посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн неконституційним не визнавався та є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами владних повноважень, у територіального управління відсутні підстави для їх незастосування під час вирішення питання про надання довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді. Також відповідач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в аналогічній справі №240/9028/24. З огляду на вказане, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 27-31).
15.12.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 постановою Верховної ради України №788-VIІІ від 12.11.2015 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З лютого 2016 року позивач отримає довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.
13.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА в Запорізькій області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 90 840 грн, який розраховується, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, встановленого ст. 7 Закону №4059-IX (а.с. 11).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , ТУ ДСА в Запорізькій області листом №08-04/9580 від 21.10.2025 відмовило у видачі такої довідки, зазначивши, що посадовий оклад судді, який є складовою суддівської винагороди, враховується з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн. Також відповідач посилався на положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та вказав, що діючим суддям міського суду нараховується суддівська винагорода із застосуванням прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1 та 1,2. На підставі зазначеного відповідач вважає, що відсутні правові підстави для видачі позивачу довідки для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з посадовим окладом розрахованим з прожиткового мінімуму 3 028,00 грн (а.с. 12).
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку публічно-правовому спору в даній справі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII.
Статтею 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3 028,00 грн, а згідно з абзацу 5 цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2 102,00 грн.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн.
Суд зауважує, що наведені приписи цього закону є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та від 21.03.2024 у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Також Великою Палатою Верховного Суду в цій постанові зазначено таке: «Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 01 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24, з 01.01.2025 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме 2 102,00 грн.
Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, здійснюючи нарахування та виплату ОСОБА_2 суддівську винагороду за період з 01.01.2025, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 у розмірі 2 102,00 грн, діяло правомірно.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 26316700, проспект Соборний, 168, м. Запоріжжя, 69035) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.