21 січня 2026 року Справа № 280/7319/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Куштан Є.І.,
за участі
представника позивача - Шулякової М.В.
представника відповідача - Завгороднього В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392 в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07.08.2025 року № 492 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області;
поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08.08.2025 року;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.08.2025 року по день винесення рішення у цій справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу № 492 о/с «По особовому складу» від 07.08.2025 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції з 07 серпня 2025 року.
Зазначений наказ видано на підставі наказу № 1392 від 06.08.2025 року «Про застосування дисциплінарних стягнень», відповідно до якого відповідач в особі начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 , наказав: «За скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбаченими частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразились у не повідомленні 29.04.2025 скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими застосовувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».
Наказ № 492 о/с від 07.08.2025 року про звільнення з посади, а також наказ № 1392 від 06.08.2025 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, позивач вважає протиправними, а звільнення зі служби в поліції незаконним, у зв'язку з чим звертається до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивач вказує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов'язків. Разом з тим, матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діянні позивача, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини за яких він був вчинений, відсутність настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання службових обов'язків. Зазначене, на думку позивача, свідчить про необ'єктивність проведеного відповідачем службового розслідування. Отже, позивач вважає притягнення його до відповідальності протиправним та просить позов задовольнити.
Ухвалою від 26.08.2025 відкрито провадження у справі без повідомлення(виклику) сторін за правилами спрощеного позовного провадження.
09.09.2025 ГУНП в Запорізькій області подало відзив на адміністративний позов, відповідно до якого представник відповідача не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що для встановлення наявності або відсутності в діях працівників ГУНП в Запорізькій області фактів порушення службової дисципліни було призначено службове розслідування. Зібрані в ході проведеного службового розслідування матеріали підтверджують факти порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктів 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків).
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією прийнято висновок щодо наявності у діях позивача дисциплінарного проступку та прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказом ГУНП в Запорізькій області від 07.08.2025 року № 492 о/с застосоване дисциплінарне стягнення виконано. Вважає, що ГУНП в Запорізькій області здійснено дії щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.10.2025 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до загального та призначено підготовче засідання на 24.11.2025.
Протокольною ухвалою суду від 24.11.2025 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 23.12.2025.
В судовому засіданні 23.12.2025 оголошено перерву до 21.01.2026.
В судовому засіданні 21.01.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.
Враховуючи норми ч. 3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 21.01.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до положень ст.2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з частини першої статті 8 Закону №580-VIІI поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Основні обов'язки поліцейського наведені у статті 18 Закону №580-VIII.
Так, положеннями п.1, 2 ч.1 вказаної статті Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За змістом частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Положеннями ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до положень ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої - тринадцятої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, проводиться службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Пунктом 1, 2 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п.2 розділу VІ Порядку №893).
Відповідно до п.1 розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Таким чином, з аналізу положень Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Порядку № 893 у їх сукупності слідує, що для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни необхідним, передусім, встановлення які вимоги законодавства або посадові обов'язки порушено відповідною особою, що має бути зазначено в описовій частині висновку службового розслідування, а також наявність вини особи, стосовно якої призначено службове розслідування.
За змістом наказу ГУНП в Запорізькій області від 23.07.2025 року № 959 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», службове розслідування, за результатами якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, призначено у зв'язку з тим, що 23.07.2025 року до ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка УП про те, що 23.07.2025 працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), під час досудового розслідування кримінального провадження № 42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_4 та інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанту поліції ОСОБА_1 .
Вищезазначеним наказом призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено для проведення службового розслідування дисциплінарну комісію.
Відповідно до змісту висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, Дисциплінарна комісія ГУНП в Запорізькій області, розглянувши матеріали службового розслідування, проведеного у формі письмового провадження на підставі наказу ГУНП від 23.07.2025 № 959 за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, (далі - Висновок службового розслідування від 23.07.2025) встановлено, крім іншого, порушення інспектором сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) вимог, передбачених частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразились у не повідомленні 29.04.2025 скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими.
За скоєння дисциплінарного проступку, застосовувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».
На виконання наказу № 1392 від 06.08.2025 року відповідачем, в особі начальника ГУНП в Запорізькій області Артема КИСЬКО, видано наказ № 492 о/с «По особовому складу» від 07.08.2025 року наступного змісту: «Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції, з 07 серпня 2025 року.
Підстава: наказ ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392, подання т.в.о. начальника відділу № 6 Запорізького РУП майора поліції ОСОБА_5 від 07.08.2025; довідка-розрахунок УЛМТЗ ГУНП від 25.07.2025 № 43».
З оскаржуваними наказами позивача ознайомлено 07.08.2025 року.
Згідно з описовою частиною Висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, службовим розслідуванням встановлено наступне:
- 23.07.2025 року до ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка УГІ про те, що 23.07.2025 року працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції Хохоляку С.В. та інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанту поліції Філоненку Є.В.;
- 20.06.2025 року, в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить батьку ОСОБА_4 , було проведено обшук, в ході якого з кишені ОСОБА_4 вилучено кошти в сумі 20 000 грн., мобільний телефон та інші речі;
- на підставі наказів ГУНП від 21.06.2025 № 786 та від 04.07.2024 № 848, було проведено службове розслідування, під час якого підтвердити або спростувати факт вимагання та отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 за вирішення питання щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності не надалось можливим, у зв'язку з відсутністю джерел інформації, які б дали змогу встановити істину (висновок службового розслідування від 17.07.2025 № 649/01/35-2025);
- 26.07.2025 року була постановлена ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2025 року про накладення арешту на майно, що було вилучено під час обшуку, проведеного 20.06.2025 року, який проводився в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить батьку ОСОБА_4 .
Аналіз змісту Висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025 дозволяє дійти висновку, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали порушення службової дисципліни, допущені позивачем, а саме той факт, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції Хохоляку С.В. та інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанту поліції Філоненку Є.В.
Крім того, за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що позивач не повідомив 29.04.2025 скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими.
Оцінюючи склад дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу, суд враховує наступне.
Зміст висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, свідчить про те, що дане службове розслідування проводилось за фактом можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_3 за вирішення питання щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності, який мав місце в 20.06.2025 року та був встановлений працівниками ТУ ДБР під час проведення обшуку який проводився 20.06.2025 року в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить батьку ОСОБА_4 .
В той же час, зміст висновку службового розслідування свідчить про те, що причетність ОСОБА_1 до факту отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 не встановлена. 20.06.2025 року під час проведення обшуку в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить батьку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не був присутнім, у ОСОБА_1 не вилучались будь-які кошти і на його майно не накладався арешт.
Як зазначено в наказі про призначення службового розслідування наказу ГУНП в Запорізькій області від 23.07.2025 року № 959 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», підставою для призначення службового розслідування послужила доповідна записка УП від 23.07.2025 року, яка надійшла до ГУНП в Запорізькій області УП про те, що 23.07.2025 працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), під час досудового розслідування кримінального провадження № 42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції Хохоляку С.В. та інспектору СРПП відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанту поліції Філоненку Є.В.
В той же час, про вчинення кримінального правопорушення за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 за вирішення питання щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не підозрюється і будь-яких повідомлень про підозру за вказаним фактом ОСОБА_1 не вручалось. Зазначений факт стороною відповідача не заперечується.
Судом встановлено, що об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.
Відповідно до функціональних обов'язків, інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції Філоненко Є.В. начальник відділу превенції, у тому числі: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що призводять до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає в межах компетенції, заходів для їх усунення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, превентивну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, співпрацю поліції та громади; самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, звертає увагу на правопорушення з метою їх запобігання, припинення, документування і притягнення винних осіб до відповідальності; зобов'язаний неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, заборон, вимог, пов'язаних зі службовою в Національній поліції України, визначених ЗУ «Про Національну поліцію України, «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва, виданих на виконання ЗУ «Про запобігання корупції», утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет поліції.
Зі змісту висновку службового розслідування слідує, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності зокрема і за те, що він не повідомив 29.04.2025 скороченим номером «102» про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими.
Під час судового розгляду із пояснень позивача в особі представника встановлено, що 29.04.2025 року він дійсно разом з інспектором ОСОБА_4 (старшим групи) перебував у спільному наряді і під час чергування саме ОСОБА_4 зупинив громадянина ОСОБА_3 та проводив його перевірку. ОСОБА_1 не здійснював заходів щодо перевірки особи ОСОБА_3 , йому не було відомо, що ОСОБА_3 є особою, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно ОСОБА_1 не міг вживати заходів щодо припинення правопорушення. Що стосується факту прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів, то ОСОБА_1 немає відношення до зазначених подій і відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема і повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 , яке наведено у висновку службового розслідування, у вчиненні даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не підозрюється.
Отже, під час судового розгляду не встановлено даних, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак порушень службової дисципліни, а також своїх посадових обов'язків, суд зазначає, що фактичні підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спірними наказами не конкретизовані. Відповідачем не зазначено ані в висновку службового розслідування, ані в наказі про застосування дисциплінарного стягнення та не надано підтверджуючих доказів того, в чому саме виявилось порушення позивача в частині не повідомлення 29.04.2025 про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП «Блокпост» системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 та не вжиття вжитті заходів щодо припинення правопорушення, в той час, коли ОСОБА_3 було виявлено не позивачем а ОСОБА_4 .
Крім викладеного, під час судового розгляду встановлено, що у висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, зазначено, що за фактом можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_3 на підставі наказів ГУНП від 21.06.2025 № 786 та від 04.07.2024 № 848, було проведено службове розслідування (висновок службового розслідування від 17.07.2025 № 649/01/35-2025). За результатами його проведення, підтвердити або спростувати факт вимагання та отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 за вирішення питання щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності не надалось можливим, у зв'язку з відсутністю джерел інформації, які б дали змогу встановити істину.
В той же час, як встановлено під час судового розгляду, в ході проведення службового розслідування, проведеного на підставі наказів ГУНП від 21.06.2025 № 786 та від 04.07.2024 № 848, (висновок службового розслідування від 17.07.2025 № 649/01/35-2025) ОСОБА_1 не опитувався і пояснень не надавав.
В той же час, законодавець вимагає, аби факт порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.
Враховуючи приведені вище норми законів та нормативних документів, поліцейський може бути притягнутий до одного з видів дисциплінарної відповідальності, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, внаслідок порушення службової дисципліни, яке може проявитись у невідповідності її поведінки. Скоєння дисциплінарного проступку має бути встановлене в ході повного, об'єктивного та всебічного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу проступку в ході службового розслідування з дотриманням строків та порядку його проведення, а також прав особи, визначених Інструкцією. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись також попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Отже, у даному випадку, при винесенні спірних наказів, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, відповідачем порушено права, порушено встановлений законодавцем порядок накладання дисциплінарних стягнень та не виконано належним чином своїх обов'язків. Службове розслідування проведено не об'єктивно та неповно, в супереч вимог Дисциплінарного статуту та вищезазначеної інструкції. Факти, зазначені у висновку службового розслідування та у наказі, що оскаржується, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.
Відтак, за відсутності належної деталізації та прив'язки до об'єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку, наведені звинувачення носять лише загальний декларативний характер та не можуть слугувати підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Позивач стверджує, що він ніяких незаконних дій не вчиняв, а вручення йому повідомлення про підозру за дії, які мали місце в липні 2024 року та попередньо кваліфіковані як вимагання та отримання неправомірної вигоди під час розслідування ним кримінального провадження № 42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом, який мав місце 08.07.2024 року, є передчасним на помилковим. І цей факт буде доведено під час розслідування того кримінального провадження, в якому вручено позивачу повідомлення про підозру.
Належним доказом вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого КК України може слугувати лише належно проведене кримінальне розслідування та винесення за результатами розгляду зібраних під час кримінального розслідування доказів рішення суду у вигляді вироку, який набрав законної сили.
Частиною 1 статті 62 Конституції України, частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України та частиною 1 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України закріплений правовий принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Саме по собі кримінальне провадження, що розслідується відносно позивача не підриває авторитет поліції, оскільки не є встановленим фактом вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення та не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. Притому, факт, на якому ґрунтується повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_1 , не досліджувався під час проведення службового розслідування та не опитані особи, які мають відношення до обставин, що мали місце в липні 2024 року ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ).
Саме по собі повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони. утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10 лютого 1995 року по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Тобто, сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру і обрання запобіжного заходу позивачеві не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. У даному випадку доказом порушення службової дисципліни може бути лише вирок суду, набрання законної сили яким є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.
Висновок службового розслідування від 06.08.2025 року також не може слугувати підставою для видання спірних наказів, оскільки ОСОБА_1 не має жодного відношення до факту отримання неправомірної вигоди 20.06.2025 року, а факти, викладені у повідомленні про підозру, врученому ОСОБА_1 , під час службового розслідування не досліджувались. Будь яких порушень, вчинених ОСОБА_1 у висновку службового розслідування не встановлено.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про те, чи було звільнення, як захід дисциплінарного впливу пропорційним до вчиненого порушення, необхідно врахувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі № 21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. Лише за наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.
Суд зазначає, що у силу частини другої статті 3 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
В контексті зазначеного суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв'язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивача в розрізі його функціональних обов'язків щодо факту вчинення протиправних дій матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
З матеріалів справи вбачається, що застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характеристику позивача, у тому числі відсутність у позивача діючих дисциплінарних стягнень.
Отже, на думку суду дисциплінарною комісією до позивача за встановлений службовим розслідуванням дисциплінарний проступок до позивача застосовано не співрозмірний вид дисциплінарного стягнення.
Згідно з вимогами статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
На підставі викладеного у сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до норм чинного законодавства України, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Протиправність наказу від 07.08.2025 № 492 о/с про звільнення позивача у справі, зі служби в поліції прямо вказує на незаконність звільнення, наявність підстав для поновлення його на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного у сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до норм чинного законодавства України, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку № 100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У той же час, ч. 2 ст. 94 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції повинен визначатися Міністерством внутрішніх справ. Дані норми є відсилочними та обумовлюють існування спеціального нормативно-правового акту для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, яким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Норми Порядку № 260 закріплюють необхідність обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних днів такого прогулу. Водночас, відповідно до п. 2 Порядку № 260, останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за № 141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених п. 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»).
У даній справі, період вимушеного прогулу позивача тривав з 08.08.2025 (дата, яка слідує за датою з якої позивача звільнено) по 21.01.2026 (дата розгляду по суті цієї справи), тобто, як протягом дії Порядку № 100, так і Порядку № 260, з урахуванням чого слід обраховувати середнє грошове забезпечення позивача.
У вказаний період кількість календарних днів становила 167 днів.
Відповідно до відомостей довідки про розмір грошового забезпечення позивача виданої ГУНП в Запорізькій області №1861/12/02-2025 від 02.09.2025 середньоденне грошове забезпечення складає - 634,61 грн.
Як обумовлено приписами розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована наступним чином: 634,61 грн х 167 календарних днів, що становить у загальному розмірі - 105979,87 грн.
Суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.08.2025 по 21.01.2026 у розмірі - 105979,87 грн.
Крім того, згідно з частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Таким чином, поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, ґрунтується на висновках, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак позов належить задовольнити повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392 в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07.08.2025 року № 492 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08.08.2025 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2025 року по 21.01.2026 року у розмірі 105 979 (сто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн.. 87 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08.08.2025 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.01.2026.
Суддя А.В. Сіпака