29 січня 2026 рокуСправа № 280/700/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
27.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд:
забезпечити позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області до подання позовної заяви;
зупинити стягнення на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025 у виконавчому провадженні №79739176 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
заборонити відкриття та здійснення виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №86 від 13.11.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви заявник вказує на очевидну протиправність винесених рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. У разі незупинення стягнення кошти будуть примусово списані до розгляду справи по суті. Навіть у разі подальшого скасування рішень, процедура повернення коштів з державного бюджету є тривалою та складною, що призведе до порушення права заявника на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025 у виконавчому провадженні №79739176.
З наданих до заяви про забезпечення позову заявником документів вбачається, що 04.12.2025 Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №79739176 по стягненню з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області штрафу у розмірі 5083,00 грн. на підставі рішення №79 від 23.10.2025.
Отже, в межах виконавчого провадження №79739176 здійснюється примусове виконання на підставі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025, яка в подальшому є предметом судового оскарження і.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
Статтею 10 Закону №1404 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області в рамках виконавчого провадження №79739176 в примусовому порядку штрафу може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивача, яка полягає у значних витратах позивача, у разі подальшого вчинення органом державної виконавчої служби заходів щодо примусового виконання постанови, про протиправність якого стверджує позивач та в подальшому планує оскаржити його у судовому порядку.
При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді можливого вжиття органом ДВС заходів, направлених на примусове виконання рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025, правомірність прийняття якого заявник має намір оскаржити в подальшому до суду.
З огляду на те, що стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу, може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для заника у вигляді додаткових фінансових витрат. Також, заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.
Суд вважає, що обраний заявником вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 в частині зупинення стягнення на підставі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025 у виконавчому провадженні №79739176, додані до неї документи, суддя дійшла висновку про обґрунтованість вимог у цій частині та необхідність надання заявнику тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 34 Закон №1404, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зупинення стягнення на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025 у виконавчому провадженні №79739176, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Щодо забезпечення позову у спосіб заборонити відкриття та здійснення виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №86 від 13.11.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд зазначає, що вимога заявника стосується заборони органу ДВС здійснювати його законодавчо визначені повноваження, що є недопустимим та невиправданим в умовах даного спору. Такий спосіб забезпечення перевищує межі можливого втручання суду в компетенцію Державного органу при забезпеченні позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 КАС України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити частково.
Зупинити стягнення з ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №79739176 на підставі виконавчого документу, а саме: рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області №79 від 23.10.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В іншій частині заяви, - відмовити.
Копію даної ухвали надіслати заявнику, Головному управлінню Держпродспоживслужби в Запорізькій області та Лівобережному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник