про відмову у задоволенні клопотання
28 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/38/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
23 квітня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
27 жовтня 2025 року Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було задоволено частково, замінивши абзаци третій-четвертий резолютивної частини рішення одним абзацом такого змісту:
- «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.».
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року було залишено без змін.
Представником позивача було подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Подану заяву обґрунтовує тим, що відповідач листом від 12.11.2025 року повідомив, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 27.11.2024 року розмір пенсії складає 8143,94 та з 01.03.2025 року проведено перерахунок розмір пенсії складає 6832,37 грн.
Розмір пенсії з 27.11.2024 року має складати: 8143,94 грн. де:
- 14016,56 * 1,36347 (індивідуальний коефіцієнт) * 0,39833 (коефіцієнт стажу) = 6345,16 грн - розмір пенсії за віком.
- Доплата за понаднормовий стаж - 212,49 грн.
- Підвищення ч.3 ст. 29 (25%) - 1586,29 грн.
З 01.03.2025 року середній заробіток 14016,56 (за рішенням суду ) повинен проіндексуватися на наступний коефіцієнт.
Проте, протиправно відповідач всупереч нормам діючого законодавства з 01.03.2025 повертається до середнього заробітку в сумі 10846,37 грн., відтак з урахуванням вищезазначеного, позивач звертається із заявою в порядку ст.382 КАСУ.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві про встановлення судового контролю та матеріалам даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана стаття не визначає чіткого порядку реалізації права особи та можливості суду на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду сформованої в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, можливо і після ухвалення судового рішення по суті спору на підставі окремо поданої заяви.
Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Окремо необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми статті 382 КАС України, та, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.
У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб'єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як вбачається із електронної системи документообігу суду КП ДСС, рішення у даній справі набрало законної сили 27 жовтня 2025 року.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відтак, для початку, позивачу слід звернутись до суду, для виготовлення виконавчого листа, для жоливості подальшого звернення до відділу примусового виконання рішеннь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, щодо виконання рішення у даній справі.
Враховуючи, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, а не його обов'язком, суд вважає, що позивачем не необгрунтовано підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відтак у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.229, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк