про відмову у відкритті провадження у справі
28 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/2273/26
категорія 109040000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Овруцької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із позовом, в якому просять визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Овруцької міської від 26.10.2023 № 1118 "Про передачу в приватну власність частини будинку Овруцької міської територіальної громади", в частині передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_4 , що становить 18/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , яка складається із загальної площі 46,7 кв.м., жилої площі 33,7 кв.м.
Мотивуючи заявлений позов позивачі вказують про порушення їх прав шляхом приватизації іншою особою нерухомого майна, в якому вони зареєстровані. Пояснюють, що за ОСОБА_4 протиправно зареєстроване право власності нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Наголошують, що передача у одноособову власність приміщення гуртожитку ОСОБА_4 , в якому вони зареєстровані є неправомірним.
Відповідно до положень ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами, слід відмовити, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Предметом позову у даній справі є спор щодо приватизації комунального (державного) майна.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Тож при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся прокурор.
Як слідує зміст позовної заяви, спірні правовідносини виникли у сфері приватизації державного і комунального майна. В обґрунтування позовних вимог, позивачі стверджують про незаконність оскаржуваного рішення відповідача спрямованого на відчуження речових прав на спірне майно іншим особам, як такого, що прийняте з порушенням вимог ч.2 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" № 2269-VIII від 18.01.2018 (далі - Закон № 2269-VIII).
Статтею 6 Закону № 2269-VIII визначено, що суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.
Отже, за Законом № 2269-VIII відповідач є суб'єктом приватизації (статті 6, 7).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 20 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що між сторонами виник спір щодо правильності процедури приватизації, яка пов'язана з обґрунтуванням визначення вартості майна та правом суб'єкта приватизації органу приватизації на прийняття оскаржуваних рішень, з цих підстав.
Суд відзначає, що у цій справі позивачі ініціювали спір про недійсність акту органу місцевого самоврядування, в частині передачі нерухомого майна у приватну власність іншій особі, як такий, що суперечить законодавству та порушує їх права, як осіб зареєстрованих у вказаному приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_2 , з приводу якого винесено оскаржуване рішення.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, пов'язані з приватизацією.
Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Отже, спосіб захисту прав та інтересів відповідає вимогам абзацу 3 частини 2 статті 20 ГК України.
Спір про відчужування спірного майна виключно в межах приватизаційної процедури в розумінні закону № 2163-ХІІ, є спором щодо приватизації комунального майна.
Позивачі фактично просять визнати дії органу приватизації неправомірними спрямованими на прийняття рішення, яке підлягає оскарженню у даній справі.
Викладене дає підстави для висновку, що оскільки вимоги позивача стосуються приватизації комунального майна, то цей спір не є публічно-правовим, а відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Спосіб, який обрав позивач для захисту порушених прав, не змінює правової природи спору, який виник щодо порушення умов та процедури приватизації спірного майна.
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, а також наявності прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Спори щодо реалізації міськрадою функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що міська рада у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 903/456/18 у правовідносинах, які є подібними, адже також виникли у спорі щодо правомірності відчуження органом місцевого самоврядування комунального майна поза межами приватизаційної процедури в розумінні законів № 2163-ХІІ та № 2171-ХІІ.
Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2022 у cправі № 910/13614/21, від 16.08.2021 у справа № 922/74/21 та 02.06.2021 у справі № 826/16110/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з вищенаведених норм та враховуючи предмет позову, вказаний спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України та викладені висновки Велика Палата Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись , п.1 ч.1 ст170, ст.ст.241, 242 КАС України, суд,
ухвалив:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчий комітет Овруцької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, відмовити.
Роз'яснити позивачам право звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко