Справа № 127/6961/25
Провадження № 22-ц/801/302/2026
Категорія: 109
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
29 січня 2026 рокуСправа № 127/6961/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради, Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Геращенко Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року, постановлене у складі судді Шаміної Ю. А. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, Служба у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Позов обґрунтовано тим, що 14 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будували міцні сімейні стосунки, вели спільне господарство, виховували дитину, проте згодом сімейні відносини між ними почали поступово погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до остаточного їх припинення та вимушеного проживання окремо за ініціативи дружини.
Наразі батьки дитини не підтримують фактичних шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо один від одного. У відносинах немає проявів любові та поваги один до одного, вони є чужими людьми, мають різні погляди на шлюб та сім'ю, у зв'язку з цим за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року шлюб між сторонами було розірвано (справа №127/199909/20).
Також рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року з відповідачки на користь позивача було стягнуто аліменти на дитину та встановлено, що син проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні (справа №127/19873/20).
Оскільки реєстрація місця проживання дитини до 14 років може бути здійснена виключно за місцем реєстрації одного з батьків, сторони досягли згоди щодо визначення місця мешкання спільного сина з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
Мати ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб їх спільна дитина в майбутньому продовжувала проживати разом з батьком, оскільки вона має двох дітей від першого шлюбу та проживає наразі з іншим чоловіком.
Із відповіді на адвокатський запит ФОП « ОСОБА_4 » вих. № 48 від 16 вересня 2024 року вбачається, що декларації ОСОБА_3 укладено з 30 липня 2023 року за зверненням батька ОСОБА_1 . Законним представником відповідно до декларації є батько ОСОБА_1 , який звертається до сімейного лікаря у разі хвороби, отримання довідки для пред'явлення в школу та для проведення планової вакцинації.
Відповідно до довідки № 65 від 20 серпня 2024 року, виданої Комунальним закладом дошкільної освіти «Веселка» Лука-Мелешківської сільської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує з 2020 року КЗДО «Веселка» Лука-Мелешківської сільської ради. Батько ОСОБА_1 займається вихованням сина, відвідує батьківські збори, здійснює оплату за садочок.
Згідно з довідкою-характеристикою від 20 серпня 2024 року №11-08/64 виданою Лука-Мелешківською сільською радою відносно громадянина ОСОБА_1 скарг за період проживання на території сільської ради не надходило. Відповідно до довідки від 21 серпня 2024 р. №Г Т000000031 ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «Гофрокомбінат Торгтехніка» з 03 квітня 2023 року на посаді водія навантажувача.
Позивач самостійно виховує сина та повністю утримує його без участі матері, піклується про здоров'я сина, надає йому належний фізичний, духовний, гармонійний, розумовий розвиток, займається його лікуванням, навчанням, несе додаткові витрати на утримання дитини.
26 лютого 2025 року Третій відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці надав відповідь на адвокатський запит представника позивача, де вказав, що «відповідно даних АСВП станом на 26 лютого 2025 відкритих виконавчих проваджень відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь фізичних та юридичних осіб у Відділі відсутні. Крім того, станом на 26 лютого 2025 року у відділі відсутні виконавчі провадження у яких ОСОБА_1 є стягувачем».
Окрім того, підтвердити факт того, що Позивач самостійно виховує сина можуть свідки.
Встановлення факту перебування дитини на самостійному вихованні і утриманні позивача потрібно з метою захисту прав та інтересів його сина та його прав як батька, а також вирішення питання щодо переміщення із дитиною без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає із дитиною, для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини тощо.
Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
У рішенні суд зазначив, що із змісту висновку Служби у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини до 18 років, що має юридичне значення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради від 25 червня 2025 року №123, неможливо встановити мотивів із яких орган опіки і піклування виходив при прийнятті рішення, а також у ньому не зазначено у чому полягає доцільність і необхідність такого рішення для дитини та які саме інтереси дитини враховано.
У зв'язку з цим, суд вважав такий висновок недостатньо обґрунтованим, адже той не містить обставин, аргументів та мотивів прийнятого рішення, тому не взяв його до уваги.
Також суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як такі, що беззаперечно не підтверджують факту одноособового виховання та утримання ОСОБА_1 дитини.
Заява відповідачки від 27 серпня 2025 року, у якій вона визнавала позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем, на переконання місцевого суду, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
У матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього сина, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року справу призначено до розгляду на 29 січня 2026 року о 10 год 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.
Також адвокат зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 не виявила бажання заперечити проти позовних вимог, не подавала ні відзиву на позовну заяву, ні заперечень, що підтверджує факт того, що вона не зацікавлена в тому або син проживав із нею.
Встановлення факту самостійно виховання та утримання ніяким чином негативно не вплине на відповідача та не позбавляє її батьківських прав.
Тому, з урахуванням усіх наявних обставин, суд не в повній мірі врахував це при винесені оскаржуваного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, при цьому подала заяву про розгляд справи у її відсутність, а також у заяві зазначила: «Позовні вимоги визнаю у повному обсязі. Визнання позову є добровільним, усвідомленим, відповідачеві зрозумілі правові наслідки такої процесуальної дії. Визнання позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, зокрема, дитини. Я підтримую доводи апеляційної скарги та вважаю її такою, що підлягає задоволенню».
Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, при цьому подано заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Представник Служби у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14 лютого 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року у справі №127/199909/20 (а. с. 6).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 14).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року у справі №127/19873/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. 05 березня 2024 року відкрите відповідне виконавче провадження (а. с. 7-8, 9).
Відповідно до витягу №07-02-08/654 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).
ОСОБА_2 з 15 вересня 2020 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1183569 від 10 березня 2025 року (а. с. 23).
Відповідно до довідки № 65 від 20 серпня 2024 року, виданої Комунальним закладом дошкільної освіти «Веселка» Лука-Мелешківської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує КЗДО «Веселка» Лука-Мелешківської сільської ради з 2020 року. За цей період батько постійно займається вихованням сина, відвідує батьківські збори, здійснює оплату за садочок (а. с. 15).
Як видно із листа ФОП ОСОБА_4 №48 від 16 вересня 2024 декларація про медичне обслуговування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладена у медичному закладі 03 липня 2023 із сімейним лікарем ФОП ОСОБА_4 за зверненням батька дитини ОСОБА_1 , який є його законним представником. Протягом часу обслуговування дитини у вказаному закладі було кілька звернень батьками з приводку здоров'я хлопчика: у 04 вересня 2023 тато дитини звертався з приводу профілактичного огляду дитини та видачі медичної довідки форми 086/1 для відвідування дошкільного навчального закладу; у квітні 2024 року зверталася мати хлопчика з приводу захворювання дитини та видачі МВТН по догляду за дитиною; 14 серпня 2024 тато з дитиною відвідував сімейного лікаря для проведення планової вакцинації дитини; 28 серпня 2024 по 30 серпня 2024 тато звертався за медичною допомогою з приводу гострого захворювання дитини з видачею МВТЗ по догляду за дитиною (а. с. 16).
Відповідно до довідки №ГТ000000031 від 21 серпня 2024 року, виданою ТОВ «Гофрокомбінат «Торгтехніка», ОСОБА_1 працює на товаристві з квітня 2023 року, на даний момент займає посаду водія навантажувача, загальна сума доходу за період з лютого 2024 року по липень 2024 року склала 77 307,51 грн (а. с. 17).
Згідно із відповіддю Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці від 26 лютого 2025 року на адвокатський запит представника позивача, відповідно даних АСВП станом на 26 лютого 2025 відкритих виконавчих проваджень відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь фізичних та юридичних осіб у Відділі відсутні. Крім того, станом на 26 лютого 2025 у відділі відсутні виконавчі провадження у яких ОСОБА_1 є стягувачем» (а. с. 18, 19).
Службою у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради надано висновок про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини до 18 років, що має юридичне значення, затверджений рішенням виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради від 25 червня 2025 року №123, згідно із яким виконавчий комітет Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити факт самостійного виховання та утримання дитини до 18 років, що має юридичне значення, разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 76-78).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Як передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).
Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, що у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Отож, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Таким чином, факт одноосібного виховання дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Більш того, відповідно до вимог ст. 19 СК України при розгляді судом справ щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органів опіки та піклування, які подають письмовий висновок щодо розв'язання спору, що також вказує на позовний порядок розгляду цих справ.
Із матеріалів справи встановлено, що малолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після їх розлучення проживає з батьком. Рішенням суду з матері на користь батька стягнуто аліменти на дитину.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позов поданий з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини та захисту прав та інтересів дитини.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів, що такі обставини кимось оспорюються або не визнаються.
Відповідачка ОСОБА_2 як на час подання позову, так і під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не заперечувала факту виховання та утримання сина позивачем, а навпаки його підтвердила.
Із вимогами про позбавлення відповідачки батьківських прав у зв'язку із невиконанням нею батьківських обов'язків позивач не звертався.
Як видно зі змісту висновку служби у справах дітей про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_10 сина, він не містить жодного фактичного обґрунтування доцільності його встановлення, а відтак послідовно не взятий судом першої інстанції до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
З урахуванням викладених норм, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 обґрунтованими, адже ним не доведено порушення чи оспорення його прав ані відповідачем, ані іншими особами.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Геращенко Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
І. М. Стадник