29 січня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20734/25
Провадження № 22-ц/820/189/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентської плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2025 року (суддя Порозова І.Ю.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У липні 2025 року МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб та абонентської плати.
В обґрунтування позову зазначалось, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького. Квартира відповідачів розташована в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , який приєднаний до системи централізованого опалення (теплопостачання), однак 30.10.2006 співвласники квартири здійснили її відключення від системи централізованого опалення. З 09.11.2021 з відповідачами, які є співвласниками квартири, укладено індивідуальний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивач зазначив, що оскільки квартира АДРЕСА_2 обладнана системою індивідуального опалення, а отже не обігрівається від системи централізованого опалення, тому нарахування за послугу з постачання теплової енергії в квартиру не здійснювалось. Проте, багатоквартирний житловий будинок складається не тільки з квартир, а й має інші допоміжні приміщення та місця загального користування, на які витрачається теплова енергія, яка надійшла у будинок. Станом на 01.07.2025 заборгованість відповідачів за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку, в частині, яка припадає на кв. АДРЕСА_2 , за період з 01 грудня 2021 року по 0 червня 2025 року складає 5830,41 грн. Також, щомісячно відповідачам виставлялись до оплати рахунки за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії і за період з 01.12.2021 по 30.06.2025 нараховано плату за абонентське обслуговування в сумі 726,27 грн.
Зважаючи на викладене, МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» просило суд стягнути пропорційно часткам власності у квартирі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість:
-за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині, яка припадає на кв. АДРЕСА_3 , за період з 01.12.2021 по 31.05.2025 в розмірі 5830,41 грн., а саме: 1/4 частину з ОСОБА_1 в сумі 1457,61 грн, 1/4 частину з ОСОБА_2 . в сумі 1457,61 грн, 1/4 частину з ОСОБА_3 в сумі 1457,61 грн та 1/4 частину з ОСОБА_4 в сумі 1457,61 грн;
-за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.12.2021 по 30.06.2025 в розмірі 726,27 грн., а саме: 1/4 частину з ОСОБА_1 в сумі 181,57 грн, 1/4 частину з ОСОБА_2 . в сумі 181,57 грн, 1/4 частину з ОСОБА_3 в сумі 181,57 грн та 1/4 частину з ОСОБА_4 в сумі 181,57 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з пропорційно часткам власності з відповідачів на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість:
- за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині, яка припадає на кв. АДРЕСА_3 , за період з 01.12.2021. по 31.05.2025 ( в межах заявленої вимоги) 5830,41 грн, а саме: 1/4 частину з ОСОБА_1 в сумі 1457,61 грн, 1/4 частину з ОСОБА_2 . в сумі 1457,61 грн, 1/4 частину з ОСОБА_3 в сумі 1457,61 грн та 1/4 частину з ОСОБА_4 в сумі 1457,61 грн;
- за надані послуги за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.12.2021 по 30.06.2025 в розмірі 726,27 грн., а саме: 1/4 частину з ОСОБА_1 в сумі 181,57 грн, 1/4 частину з ОСОБА_2 . в сумі 181,57 грн, 1/4 частину з ОСОБА_3 в сумі 181,57 грн та 1/4 частину з ОСОБА_4 в сумі 181,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» судовий збір в розмірі 3028 грн, з кожного відповідача по 757 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що місцями загального користування в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 є тільки сходинкові клітини, інших місць загального користування в нашому будинку не існує (немає ні підвалу, ні горища), це видно з технічного паспорту на будинок. Ніяких приладів обігріву які живляться від системи центрального опалення на сходинкових клітинах не існує.
Зазначає, що сходинкові клітини обігріваються виключно через стіни квартир, з якими вони межують. Тобто, теплова енергія яка виходить з квартири скаржниці також обігріває сходинкову клітину. А враховуючи те, що індивідуальне опалення вмикається раніше ніж центральне опалення майже на місяць а вимикається пізніше, теж майже на місяць, в залежності від температури повітря на вулиці, а не по графіку опалювального сезону - обігрів сходинкової клітини ці два місяці проводиться тільки за рахунок квартир з індивідуальним опаленням, тобто кв. АДРЕСА_3 в якій проживає тільки двоє людей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Скаржниця вважає, що ніяких послуг від МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» мешканці квартири АДРЕСА_3 не отримують, тобто нарахування позивача не правомірні та не обґрунтовані.
Звертає увагу на те, що вона я є особою з інвалідністю другої групи відповідно до довідки МСЕК, а тому, згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» її звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с. 59-62).
Квартира сторін розташована в багатоквартирному житловому будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення (теплопостачання). Дана квартира відключена від системи централізованого опалення згідно вказаних технічних умов, про що складено відповідний Акт №193-2006 про відключення від системи центрального опалення і гарячого водопостачання житлового будинку в зв'язку з влаштуванням автономної (квартирної) системи опалення і гарячого водопостачання віл 01.11.2006 (а.с. 22).
З розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку вбачається, що за період з 01 грудня 2021 року по 14 квітня 2025 року позивачем нарахована заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині, яка припадає на квартиру АДРЕСА_3 в сумі 5830,41 грн (а.с. 18).
Також за вказаний період була нарахована заборгованість за надані абонентські послуги в сумі 726,27 грн, що підтверджується довідкою МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» № 220 від 15.07.2025. (а.с.19).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В силу частин 2 та 7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 5 статті 13 зазначеного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
В силу частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньо-будинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
У ч.2 Розділу І Методики, в редакції станом на 09.11.2021 на час укладення публічного договору, місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.
У ч.2 Розділу І Методики, в чинній редакції, зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Методики, в редакції станом на 09.11.2021 на час укладення публічного договору, у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд): одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
Відповідно до розділу ІV Методики, в чинній редакції, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загально будинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
В постанові ВС від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення їх квартир від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі зобов'язані нести витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.
А тому, доводи апеляційної скарги про відсутність у сторін договірних відносин, а також про те, що квартира відповідачів повністю відключена від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку із чим вони не несуть обов'язку по сплаті вказаних послуг є безпідставними та не приймаються колегією суддів.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність опалювальних приладів у приміщеннях загального користування, оскільки таких доказів суду не надано, крім того, сама по собі відсутність приладів опалення в багатоквартирному будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку (постанова ВС від 20.11.2019 у справі №357/4664/15-ц).
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_1 .
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
За змістом ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).
Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За правилами ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що відповідачка, згідно із п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, належить позивачу компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвели до ухвалення помилкового рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь позивача.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача судового збору в розмірі 757 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про компенсацію позивачу таких витрат за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» судового збору в розмірі 757 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Компенсувати Міському комунальному підприємству «Хмельницьктеплокомуненерго» сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 757 грн за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай