Справа №464/3112/25 Головуючий у 1 інстанції:Чорна С.З.
Провадження №22-ц/811/3518/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
29 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача:Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова в складі судді Чорної С.З. від 26 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, -
рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 вересня 2025 року позов задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, щомісячно, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.
Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Вказане рішення оскаржив Пахут Юрій Сергійович в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, позивачка проживає в с.Бірки, Львівської області в Україні, тоді як її повнолітній син ОСОБА_4 , з серпня 2024 року постійно проживає та навчається у м.Відні, Австрія. Цей факт підтверджується численними доказами, наданими самою позивачкою. Відтак, вважає, що позивачка не проживає разом із повнолітнім сином, а тому не є належним позивачем у дані справі. Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, порушив норми матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення. Звертає увагу, що мотивувальній частині рішення суд вказав, що відповідач сплачує аліменти у розмірі 6000 грн. і лише одного разу сплатив 9000 грн., однак це твердження є неправдивим та повністю спростовується матеріалами справи. Зазначає, що до досягнення сином повноліття, після виїзду сину на навчання (серпень 2024 року) і до його повноліття (лютий 2025 року), відповідач надавав утримання у загальному розмірі 10000 грн. щомісяця. Вказує, що після досягнення сином повноліття відповідач продовжив фінансово підтримувати сина, хоча перші три місяці (березень-травень 2025 року) сума помилково складала 6000 грн. через налаштування автоматичного платежу. Однак, згодом відповідач збільшив щомісячну допомогу до 9000 грн. і на момент ухвалення рішення судом здійснював такі виплати вже протягом кількох місяців поспіль. Звертає увагу, що відповідач добровільно та щомісячно сплачує на утримання сина 9000 грн., що складає 24% від його реального доходу. Окрім цього, відповідач несе значні додаткові витрати на сина, наприклад, придбання смартфона вартістю 38390 грн. Вважає, що відповідач вже добровільно виконує свій обов'язок в обсязі, який вимагає позивач (1/4 частина, або 25%). Зазначає, що суд не врахував ані реального розміру доходу, ані факту систематичних виплат у розмірі 9000 грн., що призвело до абсолютно необґрунтованого задоволення позову за відсутності предмету спору.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на неї, відповіді на відзив, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст.ст.10, 12 ,76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та задовольняючи позов, - виходив з того, щобатьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.10.2014 у справі № 464/9530/14-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвано. 27.05.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баглай Н.Б. та згідно якого за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов'язок батька сплачувати щомісяця на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000грн. Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 навчається у Віденському університеті, на курсі підготовки до навчання. Як вбачається з відповіді на запит від 11.08.2025 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахування доходу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області відповідачу ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату січень місяць - 47738,68 грн., лютий -48800грн., березень-51250 грн., квітень-49786,67 грн., травень-50521,04 грн., червень-54750 грн. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу повнолітній сину, який продовжує навчання, та така можливість у нього наявна з огляду на відсутність будь-яких доказів неможливості її надання. Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 продовжує добровільно сплачувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 , що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками про переказ коштів. Разом з тим, добровільна матеріальна допомога відповідача ОСОБА_2 повнолітньому сину ОСОБА_4 , не виключає права позивача ОСОБА_3 у будь-який час звернутись до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. За таких обставин, оцінюючи в сукупності надані докази, що син відповідача ОСОБА_4 продовжує навчатися, в зв'язку з чим не може працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід, вартість навчання та проживання, а відтак потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надати, оскільки є особою працездатного віку та отримує стабільний дохід, доказів неспроможності сплачувати аліменти відповідачем суду не надано, а тому суд, виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, вважав можливим стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років. Крім того, аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, слід стягувати з дня набрання рішенням законної сили, оскільки як встановлено судом та не заперечується стороною позивача, відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку сплачував аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 , зокрема востаннє 23.09.2025 відповідач здійснив переказ коштів на суму 9000 грн., що підтверджується квитанцією №В4В3-1РР4-ХК7К-НВ51 від 23.09.2025.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону; частина обставин, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає зміні.
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, у якому просила:
- стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, в розмірі частини всіх його видів доходів, але не менше 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з травня 2025 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.
В обґрунтування позову зазначала, що 28 березня 1998 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом РАГС Франківського району м.Львова. У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15.10.2014 року вищезазначений шлюб між сторонами розірвано. 27 травня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баглай Н. Б. та зареєстрований в реєстрі за №205. Згідно п.3 даного Договору за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов?язок батька сплачувати щомісяця на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досяг повноліття. ОСОБА_4 навчається у Віденському університеті та зарахований на позачергове навчання за програмою UA992840 «Підготовчий курс для навчання в університеті». Навчання є платним та потребує значних додаткових витрат, пов'язаних з його проживанням у гуртожитку, додаткового навчання німецької мови, харчування, одяг та інше. Усі ці витрати несе позивачка. Відповідач стабільно працює, має дохід, не має інших утриманців.
Згідно ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім цього, в абз.2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Окрім наведеного за ст.201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.10.2014 у справі №464/9530/14-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвано.
27.05.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено Договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баглай Н.Б. та згідно якого за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов'язок батька сплачувати щомісяця на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000грн. (а.с.13-14)
Як, також, вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про навчання та навчального листа (а.с.23-26) син сторін, ОСОБА_4 навчається у Віденському університеті на курсі підготовки до навчання.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що добровільно надає та надавав допомогу синові під час навчання та не заперечив наявність у нього такої можливості. Вказував, що до досягнення сином повноліття він сплачував аліменти та заборгованості у нього немає.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що син з серпня 2024 року проживає за кордоном. Вказав, що до досягнення сином повноліття, після виїзду на навчання (серпень 2024 року) і до його повноліття (лютий 2025 року), відповідач надавав утримання у загальному розмірі 10000 грн. щомісяця.
Як, також, вбачається з відповіді на запит від 11.08.2025 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахування доходу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області відповідачу ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату січень місяць - 47738,68 грн., лютий - 48800грн., березень - 51250 грн., квітень - 49786,67 грн., травень - 50521,04 грн., червень - 54750 грн.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 продовжує добровільно сплачувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 по 6000 грн. в місяць, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками про переказ коштів (а.с.76-80).
Крім цього, стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Що стосується поданого клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про долучення доказів, а саме трудового договору укладено від 10.11.2025 року та підтвердження виплат за трудовим договором за листопад і грудень 2025 року, згідно якого ОСОБА_4 працює на умовах трудового договору та отримує заробітну плату, то колегія суддів вважає, що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки вказані докази видані після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене на підставі зібраних доказів станом на час розгляду справи, а відтак такі не можуть братись до уваги судом апеляційної інстанції.
Також, згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Враховуючи вказане, а саме те, що: на батьків покладено рівні обов'язки щодо надання матеріальної допомоги повнолітньому сину/доньці, який/яка продовжує навчання, якщо батьки можуть таку матеріальну допомогу надавати та, дані щодо неможливості надання допомоги сину матір'ю, - у матеріалах справи відсутні; те, що син сторін дійсно навчається у Віденському університеті, на курсі підготовки до навчання та дійсно потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги чого сторонами не оспорювалось та не спростовано; доходи відповідача, що підтверджені відповідною довідкою, яка, також, стверджує про можливість відповідачем надавати матеріальну допомогу, чого він і сам не заперечив; відсутність даних про доходи матері (позивачки), а також відсутність даних про те, що така є непрацюючою особою; прожитковий мінімум на дорослу особу, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» складає з 01.01.2025 року 2920 грн. на місяць; прожитковий мінімум на дорослу особу, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає з 01.01.2026 року 3209 грн. на місяць; те що син сторін є повнолітнім та вправі самостійно розпоряджатися матеріальною допомогою, що є предметом спору, а також взмозі частково працевлаштуватися, чого не спростовано, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення та розмір аліментів, що підлягає стягненню за оскаржуваним рішенням, як і вказаний позивачкою, слід вважати надмірним та завищеним та рішення суду першої інстанції слід змінити. Крім цього, аліменти слід стягувати безпосередньо на користь сина сторін, що зважаючи на вік вправі та взмозі такими самостійно розпоряджатися. А саме слід зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню щомісячно з відповідача на користь сина сторін на його утримання на час навчання до його завершення або до досягнення ним 23 років, (залежно від того яка подія настане швидше) з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/6. В задоволенні решти позову відповідно слід відмовити.
Відповідно рішення суду в частині вирішення позовної вимоги та стягнення із відповідача на корить позивачки аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років слід змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції:
«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку. Виконання рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти позову - відмовити.».
В решті рішення слід залишити без змін.
Тому, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та таку скаргу слід задовольнити частково, змінивши рішення суду та виклавши резолютивну частину рішення в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в згаданій редакції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про долучення доказів - відмовити.
Апеляційну скаргу Пахута Юрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26 вересня 2025 року в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - змінити, виклавши резолютивну рішення в такій редакції:
«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку.
Виконання рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти позову - відмовити.».
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29 січня 2026 року.
Судді: Я.А. Левик
М.М.Шандра
Н.П.Крайник