Справа №463/6568/25 Головуючий у 1 інстанції:Грицко Р.Р.
Провадження №22-ц/811/3168/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
29 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова в складі судді Грицка Р.Р. від 01 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, -
ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту - визнано неподаною та повернуто позивачці.
Роз'яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 01 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду позову в іншому складі суду.
Зазначає, що позивачка надала всі наявні в неї на момент звернення до суду докази. Крім того, як відомо, відповідачі чи третя особа також мають право подати свої докази. З поданих доказів з позовною заявою чітко можна зрозуміти, які наявні обтяження (арешти) необхідно скасувати. Щодо судових ухвал про накладення арештів - позивачка не була учасницею справ, де такі арешти накладались, а тому об'єктивно ними не володіє. Крім того, суд першої інстанції має доступ до судових рішень, зокрема до рішення Личаківського районного суду м.Львова, які на думку того ж суду необхідно отримати в Личаківському районному суді м.Львова і подати до Личаківського районного суду м.Львова. Звертає увагу, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатись своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, а оцінка доказів є можливою на стадії розгляду справи по суті. Звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про усунення недоліків, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, та визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачці, - виходив з того, що позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, відповідно до якого просить визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та зняти арешти з даного майна. Позовна заява поступила до суду 16.07.2025 року. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24.07.2025 року, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків. Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З довідки про доставку електронного документу вбачається, що копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху була скерована представнику позивача - адвокату Бень Б.З. 24.07.2025 року на його електронну адресу (скриньку), отримана останнім 24.07.2025 року. На адресу суду 21.08.2025 року представником позивача - адвокаткою Худобою Г.М. подано заяву на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 24.07.2025 року. Однак, ознайомившись із змістом та формою поданої заяви, суддя прийшов до наступного висновку. Із змісту ухвали суду від 24.07.2025 року вбачається, що позовну заяву залишено без руху у зв'язку із наступним: позивачці необхідно вказати у прохальній частині позовної заяви (конкретизувати), які саме діючі арешти та в межах яких судових проваджень необхідно скасувати, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у всіх сторін, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, подати докази на яких ґрунтуються позовні вимоги (ухвали судів про накладення арешту на спірне майно, або відомості з державних реєстрів). Позивачкою на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2025 року так і не подано доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги (ухвали судів про накладення арешту на спірне майно, як і відомості з державних реєстрів не надано). При цьому, посилання позивачки на номери обтяження без подання в їх підтвердження відповідних рішень чи відомостей з державних реєстрів залишаються поза увагою, оскільки суд без вказаних вище доказів, позбавлений можливості встановити наявність та чинність таких обтяжень на момент звернення до суду з позовом про захист порушених прав. Тобто, позивачка на даному етапі не надала достатньо доказів про які заявляє як підставу обґрунтування своїх вимог, що підтверджують існування обтяжень на спірне майно. Таким чином, представниця позивачки по суті подала до суду заяву про виправлення недоліків, проте недоліки, визначені ухвалою суду від 24.07.2025 року повністю не усунула. Виявлені судом недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження в цій справі. Оскільки позивачка у повному обсязі не виконала вимоги, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повністю не усунула, тому матеріали позовної заяви слід вважати неподаними та повернути позивачеві.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення; обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, - не доведені, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, в якому просила:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_1 та зняти арешти з даної квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до Свідоцтва на право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 27.12.2006 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 та членам її сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один із співвласників - ОСОБА_8 . Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 04.12.2024 року у справі №463/3063/24 подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_5 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задоволено, судом визначено, що у частка майна боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у нерухомому майні: квартира, реєстраційний номер майна 20101320, загальна площа (кв.м): 66,1, за адресою: АДРЕСА_2 , якою він володіє спільно з ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 1/3 частку. В подальшому цю виділену частку на електронних торгах продано, покупцем стала позивачка Кошти в повному обсязі позивачкою було сплачено у розмірі 557060,00 грн. 17 червня 2025 року листом 74108 приватний виконавець Пиць А.А. повідомив, що арешти на вказану частку і квартирі, які накладені державними/приватними виконавцями ним знято. Натомість залишились арешти накладені Личаківським районним судом м.Львова, які знімаються в судовому порядку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачам можливість захистити свої права у суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, залишено без руху, надавши позивачеві 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків. Зазначено, що позовна заява не містить: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у всіх сторін; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. У прохальній частини позовної заяви не зазначено (не конкретизовано), які саме діючі арешти та в межах яких судових проваджень необхідно скасувати (ухвали судів про накладення арешту на спірне майно, як і відомості з державних реєстрів відсутні).
04.08.2025 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви.
З вказаної заяви вбачається, що представниця позивачки вказала про наявність та відсутність електронного кабінету у всіх сторін; конкретизувала, що просить зняти діючі арешти в межах виконавчого провадження №75681893, до якого входять виконавчі провадження №756840, №75679424, №76821282, №76820727 та обтяження, які слід зняти, а саме: №54355257, №57057285, №57057834, у справі №463/6505/24, справі №463/6506/24, справі №463/3063/24. Також, вказала, що досудове врегулювання проводилось шляхом подання заяви до приватного виконавця, який частину арештів зняв самостійно, щодо арештів, які залишились - надав відповідь листом від 17.06.2025 року №74108; докази, якими володіла сторона позивачки подані.
Також, відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім цього, згідно ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. У разі повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Також згідно ст.ст. 182, 183 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно ст.260 ЦПК України, Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
а) дати і місця її постановлення;
б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);
в) імен (найменувань) учасників справи;
2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
а) висновків суду;
б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Ухвала, постановлена відповідно до статей 460, 479 та 487 цього Кодексу, також повинна відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях.
Як вбачається із наведеного вище на виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху стороною позивачки було надіслано відповідну заяву, за якою, як вказав і суд першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви, виконано частину її вимог.
Так, зокрема, було вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у всіх сторін; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; конкретизовано, які саме діючі арешти та в межах яких судових проваджень необхідно скасувати, тощо.
Враховуючи вказане, суду першої інстанції, при вирішенні питання про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, слід було б детально з'ясувати ту частину недоліків, які не усунуті; можливість/неможливість їх усунення; перешкоди у зв'язку з цим у відкритті провадження у справі та інші обставини, що мають значення.
За наслідками вказаних дій, у випадку не усунення недоліків у повному обсязі та перешкоди у зв'язку із цим у відкритті провадження у справі суду слід було б повторно в ухвалі вказати заявниці про розгляд її заяви про усунення недоліків та врахування чи неврахування її заяви (врахування частково), а також, вказати на ті недоліки, які нею не усунуті і які є істотними для вирішення питання про відкриття провадження у справі з метою для заявниці спрогнозувати свої подальші дії, оскільки подаючи заяву про усунення недоліків заявниця могла розраховувати на вирішення такої її письмової заяви відповідно до вимог ст.ст. 182, 183, 258, 260 ЦПК України із постановленням відповідної ухвали, оскільки така заява повернута судом без розгляду не була.
Вказаного судом зроблено не було.
Зокрема, судом неповно конкретизовано, які саме недоліки заяви по суті усунуто, а які не усунуто; які саме аргументи заяви про усунення недоліків враховано, а які не враховано (тобто чи таку задоволено, задоволено частково чи у такій відмовлено) та з яких підстав, норм закону; які це має наслідки для вирішення питання про відкриття провадження у справі, тощо.
Також, представниця позивачки у заяві про усунення недоліків зазначала, що позивачка надала наявні в неї на момент звернення до суду докази, проте суд встановив, що доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не було подано. При цьому вказав, що посилання позивачки на номери обтяження без подання в їх підтвердження відповідних рішень чи відомостей з державних реєстрів залишаються поза увагою, оскільки суд без вказаних вище доказів, позбавлений можливості встановити наявність та чинність таких обтяжень на момент звернення до суду з позовом про захист порушених прав. Тобто, позивачка на даному етапі не надала достатньо доказів, про які заявляє, як підставу обґрунтування своїх вимог, що підтверджують існування обтяжень на спірне майно.
Проте наявність, відсутність, достатність, недостатність доказів не є тою обставиною, яку суд має аналізувати при відкритті провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд має вказати, як ті недоліки, які не усунуто та які можуть впливати на вирішення питання про відкриття провадження, а не на розгляд справи чи вирішення спору по суті. Оскільки такі питання на стадії відкриття не вирішуються.
Відтак, колегія суддів вважає передчасним та відповідно помилковим висновок районного суду щодо необхідності визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачціз наведених судом мотивів.
Таким чином визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачціє передчасним у даному випадку, без врахування обставин, що мають значення та вимог закону про якій йшлося вище.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі із врахуванням обставин, що мають значення та вимог закону, про які йшлося, про що має бути проінформована позивачка із усвідомленням вже вчинених нею процесуальних дій та можливістю прогнозування їх наслідків та її можливих подальших процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2025 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29 січня 2026 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П Крайник
М.М. Шандра