Справа № 465/1326/25 Головуючий у 1 інстанції Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/2530/25 Доповідач в 2-й інстанції Бойко С. М.
16 грудня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 04.11.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, про що зроблено актовий запис №439.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Окрім того, просив зупинити провадження у справі, покликаючись на те, що перебуває у складі Збройних Сил України, військова частина, в якій він служить, виконує бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення з ворогом.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - відмовлено.
15.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дашинич О.Б. повторно надійшло клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, до якого долучено додаткові документи на підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
В судове засідання апеляційного суду сторона відповідача не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності його сторони.
Заслухавши думку сторони позивача та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказана норма процесуального закону є імперативною, суть якої зводиться до того, що учасник справи (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) на час розгляду справи в суді виконує конституційний обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбачений статтею 65 Конституції України та у зв'язку з цим не може реалізувати свої процесуальні права та нести процесуальні обов'язки.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
За приписами абзацу 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII (далі - Закон №1934-XII), Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до статті 3 Закону №1934-XII, Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року (далі - Закон №1932-ХІІ), участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Визначення військового формування міститься у статті 1 Закону №1932-ХІІ та означає створену відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1934-XII, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
У постанові від 12 листопада 2025 року (справа №754/947/22, провадження №14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«Профільне законодавство, зокрема Закон №3543-XII та Закон №1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.».
На підтвердження проходження відповідачем військової служби апеляційному суду надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №358 від 09.12.2024 року, згідно з яким майстер-сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 , начальник складу взводу матеріального забезпечення батальйону логістики, вважається таким, що прибув 09.12.2024 року в район ведення воєнних (бойових) дій для виконання службових (спеціальних) завдань.
Окрім того, надано довідку військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 12.12.2025 року №2094, яка видана майстер-сержанту ОСОБА_2 , про те, що він перебуває на військовій службі по контракту у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
На переконання колегії суддів, наданих доказів достатньо для висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі за клопотанням відповідача, згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.251 ч.1 п.2, 253 ч.1 п.2, 381 ч.2, 389 ЦПК України, суд
постановив:
зупинити провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали складений 22 грудня 2025 року
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич