Справа № 487/8957/25
Провадження № 1-кс/487/659/26
29 січня 2026 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025153030000320 від 18.11.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
Прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 20.01.2026, в період часу з 12 год. 30 хв. по 13 год. 12 хв., за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон марки «iPhone» модель «8 Plus», ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 .
Клопотання мотивоване тим, що вилучене під час обшуку у ОСОБА_4 майно може буди використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди, в зв'язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на зазначені предмети з метою збереження уникнення спотворення предмету кримінального правопорушення.
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_4 був відсутній, до клопотання долучена його заява про розгляд клопотання без його участі, проти накладення арешту не заперечував.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
У провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження ЄРДР №12025153030000320 від 18.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.11.2025 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що в період часу з 06.08.2025 по 07.08.2025, невстановлена особа шляхом зловживання довіри, під приводом заробітку за надання банківських карток у користування, заволодів кредитковими грошовими коштами заявниці з банкіських карток «izibank» АТ «Таскомбанк», АТ «Сенс Банк», АТ «Акцент Банк», в загальній сумі 60938 гривень 51 копійка.
Крім цього, 18.11.2025 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що 03.08.2025, невстановлена особа шляхом зловживання довіри, під приводом заробітку за надання банківських карток у користування, оформивши кредити в банківських установах «izibank» АТ «Таскомбанк», АТ «Сенс Банк», АТ «ПУМБ», АТ «Універсал Банк» заволоділа грошовими коштами заявниці, в загальній сумі 49800 гривень.
Крім того, 22.11.2025 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що приблизно в період часу з 14.08.2025 по 10.11.2025, невстановлена особа шляхом зловживання довіри, під приводом допомоги в отриманні водійського посвідчення, заволоділа грошовими коштами заявниці в загальній сумі 68 600 гривень, які були передані нарочно та переказані самостійно на банківські картки № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Крім того, 22.11.2025 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, надійшла заява ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що 16.06.2024 о 16:30 годин колишній хлопець на ім'я ОСОБА_9 , шляхом зловживання довіри, під приводом отримання грошових коштів в борг, заволодів грошовими коштами заявниці в сумі 10000 гривень, які остання самостійно перерахувала на банківську картку № НОМЕР_6 .
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження було надано доручення в порядку ст.40 УКПК України спрямованого на встановлення осіб, які скоїли вказане кримінальне правопорушення.
Відповідно до рапорту начальника СПШ ВКП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області встановлено, що до вищевказаних кримінальних правопорушень може бути причетний: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
20.01.2026, в період часу з 12 год. 30 хв. по 13 год. 12 хв., у рамках розслідування вказаного кримінального правопорушення було проведено санкціонований обшук на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресою: АДРЕСА_2 , кімнати 402, АДРЕСА_3 , в ході проведення якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone» модель «8 Plus», ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 .
Частиною 7 статті 237 КПК України передбачено, що вилучені під час огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки використане як засоби, знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вищевказані речі, вилучені в ході проведення вищевказаного огляду, мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, вказане майно є тимчасово вилученим майном.
За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаних у клопотанні речей.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 20.01.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , кімнати 402, АДРЕСА_3 , майно, а саме: мобільний телефон марки «iPhone» модель «8 Plus», ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім-карткою НОМЕР_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1