Справа № 473/6270/25
іменем України
"28" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 36000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачем кредитний договір №19448. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 9000,00 грн зі строком користування коштами протягом 730 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку кредитування (19 вересня 2026 року). В свою чергу відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування коштами (365,00 % річних). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, а саме - заборгованість за процентами в розмірі 36000,00 грн (нараховані за період з 19 вересня 2024 року по 24 жовтня 2025 року).
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.
05 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, зокрема на те, що: позивач не надав належних доказів на підтвердження виконання позивачем умов кредитного договору щодо видачі позичальнику кредиту, а також доказів на підтвердження факту невиконання позичальником умов кредитного договору; в матеріалах справи відсутні розрахунок заборгованості за кредитним договором з зазначенням всіх складових частин, оригінал кредитного договору, графіку платежів. Крім цього, відповідач вказував на те, що він спостерігається лікарем-психіатром, у зв'язку з чим не міг належним чином оцінити правові та фінансові наслідки укладення кредитного договору.
07 січня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій не погодився з доводами відзиву, вказуючи на те, що матеріали справи містять усі необхідні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема надання відповідачу кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, відповідач зі свого боку не спростував вказаних обставин, не надав відповідних розрахунків. Також звертав увагу на те, що кредитний договір був укладений між сторонами в електронній формі, позичальник ознайомився з його умовами та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В судове засідання представник позивача Руденко К.В. не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 19 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачем кредитний договір №19448. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 9000,00 грн зі строком користування коштами протягом 730 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку кредитування (19 вересня 2026 року). В свою чергу відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування коштами (365,00 % річних). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
При цьому, сторони погодили, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно наступного розрахунку, а саме дата видачі кредиту 19 вересня 2024 року, дата платежу процентів першого періоду 09 жовтня 2024 року, сума кредиту 9000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 1800,00 грн, разом до сплати 10800,00 грн (п.1.4 кредитного договору).
Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в додатку №1 до цього договору. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено.
Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п. 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1. Нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальниці до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений в пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.п. 1.8,1.9, 4.1-4.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахування процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 20 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» виконало свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу (копія квитанції № 42676-82278-11744 від 19 вересня 2024 року (щодо перерахування суми кредиту в розмірі 9000,00 грн), виписка про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти, емітованої на ім'я відповідача, надана АТ КБ «ПриватБанк»).
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір, що є предметом судового дослідження, був вчинений в електронній формі.
А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав алгоритм дій, направлених на укладення кредитного договору та набуття прав та обов'язків позичальника, зокрема зареєструвався в електронній телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнив відповідні електронні формуляри для отримання кредиту, зазначивши усю необхідну інформацію про свою особу (прізвище, ім'я по батькові; місце проживання; паспортні дані; ІПН; дані засобів зв'язку (особисті номери телефонів та адресу електронної пошти); реквізити своєї банківської картки для зарахування коштів тощо), підтвердив свою обізнаність з правилами надання коштів у кредит та погодження із запропонованими умовами кредитування, підтвердив укладення договору шляхом його підпису надісланим йому електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Виконання вказаного алгоритму дій відповідачем свідчить про укладення електронного кредитного договору з дотриманням передбачених законом вимог.
Аналогічні правові висновки висловлював й Верховний Суд у подібних справах, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20.
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 19 вересня 2024 року укладено сторонами в електронному вигляді, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію " і таке відповідачем не заперечується, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд вважає доведеним факт його укладання.
З його укладенням у відповідача виникли права та обов'язки позичальника.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Слід також звернути увагу, що реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Заперечуючи проти отримання кредитних коштів, відповідач не надав жодних доказів, що йому не належить номер мобільного телефону, електронна адреса, з якої подано заяву, тощо. Відповідач не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про незаконне використання його персональних даних, отримання кредиту, не повідомляв й Банк про незаконний рух коштів на його рахунку чи використання коштів іншими особами.
При цьому, посилання відповідача на відсутність доказів видачі кредитних коштів в сумі 9000,00 грн, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення кредитного договору перебував у такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, з позовом про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст.225 ЦК України не звертався.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував умови кредитного договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача утворилася заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 36000,00 грн за період з 19 вересня 2024 року по 24 жовтня 2025 року. Вказана заборгованість нарахована в межах строку кредитування та за узгодженою сторонами процентною ставкою (9000,00 грн (сума наданого кредиту) х 1 % х 400 дн). Інших нарахувань позивачем не здійснено.
Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.
За встановлених обставин, на підставі ст. ст.526,530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36000,00 грн.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно ч. 1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року №03/06/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП Руденко К.В. (який має статус адвоката), з додатками у вигляді копії акта приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2025 року №73, копії витягу з Реєстру до акта приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2025 року №1, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30 вересня 2025 року №3403, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів, вартість послуги 9000,00 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів 1000,00 грн.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів, складання адвокатського запиту про витребування доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючисьст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження:місто Київ,бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ідентифікаційний код 41466388, заборгованість за кредитним договором № 19448 від 19 вересня 2024 року, що утворилася станом на 24 жовтня 2025 року, а саме - заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 36000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ідентифікаційний код 41466388, судові витрати в розмірі 5422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В Лузан