Справа № 450/4000/24 Провадження № 1-кп/450/132/26
29 січня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали кримінального провадження № 62024140120000633 від 15.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, -
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувають матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62024140120000633 від 15.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою від 26.08.2024 року по вказаному обвинувальному акту призначено підготовче судове засідання.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який належним чином повідомлявся про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні про його обвинувачення, не з"явився в підготовче судове засідання о 10 год. 00 хв. 11.03.2025 року і не повідомив про причини своєї неявки.
Ухвалою від 11.03.2025 року на обвинуваченого ОСОБА_4 накладено грошове стягнення у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1514 грн.
Ухвалою від 11.03.2025 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_4 , виконання якого доручено працівникам ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, а контроль за виконанням ухвали покладено на Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, в тому числі прокурора ОСОБА_6 , який працівниками поліції не виконано.
Ухвалою від 08.05.2025 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який належним чином повідомлявся про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні про його обвинувачення, не з"явився в судове засідання о 10 год. 00 хв. 25.09.2025 року і не повідомив про причини своєї неявки.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який належним чином повідомлявся про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні про його обвинувачення, не з"явився в судове засідання о 10 год. 00 хв. 13.11.2025 року і не повідомив про причини своєї неявки.
Ухвалою від 13.11.2025 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_4 , виконання якого доручено працівникам ТУ ДБР у м. Львові, ГУ НП у Львівській області та ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівської області, а контроль за виконанням ухвали покладено на Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, зокрема прокурора ОСОБА_3 , який працівниками поліції та ДБР не виконано.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який належним чином повідомлявся про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні про його обвинувачення, не з"явився в судове засідання о 10 год. 00 хв. 27.01.2026 року і не повідомив про причини своєї неявки.
Ухвалою від 27.01.2026 року оголошено в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , і проживає за адресою АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 (моб. тел. НОМЕР_1 , моб. тел. цивільної дружини ОСОБА_7 НОМЕР_2 ). Питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 постановлено вирішити у відповідності до вимог КПК України після здійснення його розшуку та доставки до суду. Зупинено провадження на час проведення розшуку по матеріалах обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за № 62024140120000633 від 15.07.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України. Виконання ухвали доручено працівникам ТУ ДБР у м. Львові, ГУ НП у Львівській області та ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівської області, а контроль за виконанням ухвали покладено на Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, зокрема прокурора ОСОБА_3 .
29.01.2026 року прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 подано клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Мотивувала клопотання тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, щодо нього є наявність обґрунтованого обвинувачення, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що з врахуванням вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, свідчить про неможливість запобігання цим та іншим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Протокольною ухвалою від 29.01.2026 року поновлено провадження у справі.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надала пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлене клопотання підтримала та просила таке задовольнити. Окрім наведеного пояснила, що після скерування обвинувального акту до суду, обвинувачений ОСОБА_4 без поважних на те причин систематично не з'являвся в підготовчі та судові засідання, чим фактично ухилився від явки до суду, внаслідок чого останнього 27.01.2026 року оголошено в розшук, місцезнаходження якого вдалось встановити працівникам поліції напередодні судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання заперечив та пояснив, що з цивільною дружиною у нього стосунки припинено, його постійне місце проживання відсутнє, а в судові засідання не з'являвся у зв'язку з перебуванням на лікуванні в реабілітаційному центрі м. Борислав, Львівської обл., адреси якого не пригадує.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги клопотання заперечив, однак просив у випадку обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави.
Заслухавши пояснення і думку присутніх сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання та матеріали обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Особа ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню,вчинити інше кримінальне правопорушення, щодо нього є наявність обґрунтованого обвинувачення, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим та іншим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обґрунтованість наявного обвинувачення встановлено наданим суду обвинувальним актом у відповідності до якого ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім цього, свідки не були допитані в судовому засіданні, у зв'язку із чим в суду у подальшому виникне необхідність в їх виклику для допиту.
Так, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою надання останніми необхідних показань.
Окрім наведеного, стороною захисту не спростовано факту, що після скерування обвинувального акту до суду, обвинувачений ОСОБА_4 без поважних на те причин систематично не з'являвся в підготовчі та судові засідання, чим фактично ухилився від явки до суду, внаслідок чого останнього 27.01.2026 року оголошено в розшук.
Систематична неявка обвинуваченого ОСОБА_4 до суду без поважних причин, унеможливлення виконання працівниками поліції ухвал суду про привід через відсутність обвинуваченого за місцем проживання, а також необхідність оголошення судом його в розшук, свідчать не про гіпотетичний, а про реальний та підтверджений ризик переховування від суду.
Суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, що встановлено в судовому засіданні.
Крім цього, загальновідомим є той факт, що на території України оголошено дії воєнного стану, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Згідно вимог ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За вказаних обставин, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, є неможливим в силу закону.
Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить приписам ч. 5 ст. 182 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Згідно п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь, який може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.) «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За ч. 6 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідного віку.
Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити частково таобрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який слід обраховувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у здійсненні права на вільне пересування працівниками поліції, з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 грн.
Зазначений розмір застави, на думку суду, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків.
Окрім наведеного, визначення розміру застави у даному випадку не суперечить вимогам ч. 8 ст. 176 КПК України, оскільки застава не є самостійним запобіжним заходом, альтернативним триманню під вартою, а визначається судом як умова можливого звільнення обвинуваченого з-під варти у порядку, передбаченому ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у здійсненні права на вільне пересування працівниками поліції, з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 грн.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду в розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або перебування, роботи, засоби зв'язку.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2026 року в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.
Суддя ОСОБА_1