Справа №463/747/26
Провадження №3/463/413/26
29 січня 2026 року м. Львів
Суддя Личаківського районного суду м. Львова - Стрепко Н.Л., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , солдата, водія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 18 січня 2026 року близько 23 год. 30 хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті розшукових заходів був доставлений 19 січня 2026 року близько 9 год. 30 хв., діяння вчинив умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Вважає, що його було незаконно мобілізовано та він не є військовослужбовцем, оскільки мав бути знятий з обліку військовозобов'язаних після досягнення 40 років. Вказав, що проживає сам та до того працював водієм-дальнобійником на міжнародних маршрутах. Щодо причини залишення військової частини вказав, що коли він був доставлений з ТЦК у військову частину знав, що є мобілізованим, однак пішов з такої, оскільки є цивільною людиною та вважає свою мобілізацію незаконною.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Частиною 4 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Зокрема, частиною 1 даної статті КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Так згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
А згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;
Зокрема Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4643-IX від 21 жовтня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
При цьому Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України було постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Вказаний указ затверджено Законом № 2105-IX від 3 березня 2022 року.
Надалі строк мобілізації неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України №794/2025 від 20 жовтня 2025 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом №4644-IX від 21 жовтня 2025 року, продовжено з 5 листопада 2025 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Аналогічно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 22 Закону визначено, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років.
Згідно з ч. 1 ст. 39 вказаного Закону призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Так, з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 вбачається, що 1 січня 2026 року такому присвоєно військове звання «солдат» та з 15 січня 2026 року останній призваний у Збройні сили України на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року зі змінами.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №17 від 17 січня 2026 року солдата (запасу) ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, з ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія 3-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (ВОС 790037П), вирішено вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою 15 січня 2026 року.
Водночас з рапорту т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) капітана ОСОБА_2 від 18 січня 2026 року вбачається, що 18 січня 2026 року близько 23:30 год. було виявлено, що водій 3-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) солдат ОСОБА_1 самовільно залишив межі військового містечка № НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , на телефонні дзвінки не відповідає (телефон вимкнений), проводяться розшукові заходи.
Згідно з рапортом т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) капітана ОСОБА_2 від 19 січня 2026 року того дня близько 09:30 год. водій 3-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) солдат ОСОБА_1 в результаті розшукових заходів був знайдений та доставлений до військового містечка № НОМЕР_4 АДРЕСА_2 .
З наведеного вище вбачається, що факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини в умовах особливого періоду протягом доби, а відтак його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії НГУ №174625 від 20 січня 2026 року, рапортами т.в.о. командира стрілецької роти (резервної) капітана ОСОБА_2 від 18 січня 2026 року та від 19 січня 2026 року, витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №17 від 17 січня 2026 року, військовим квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та поясненнями останнього, наданими в судовому засіданні.
Вважаю, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, зокрема те, що останній вину не визнає та у вчиненому не розкаюється, тяжкість скоєного та обставини вчинення правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі, визначеного санкцією статті, буде достатнім для виховання його в дусі додержання законів України та запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-11, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Стрепко Н.Л.