Справа №463/712/26
Провадження №2-н/463/194/26
про відмову у видачі судового наказу
28 січня 2026 року м.Львів
Суддя Личаківського районного суду м.Львова Яворський С.Й., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, відповідно до вимог ст.ст.160-162, ст.ст.167-168 ЦПК України, ст.ст.180-182 СК України,
заявник ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень, викладених в п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Звертаючись із даною заявою стягувач просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, судом встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того, з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як визначено ст.181 СК України та Пленумом ВСУ №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , заявником на виконання вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України не додано доказів на підтвердження обставин її спільного проживання разом із дитиною та перебування дитини на її утриманні, що за вимогами ч.5 ст.183 СК України має значення для вирішення питання про стягнення аліментів на користь заявника.
Заявником долучено до заяви про видачу судового наказу витяг з реєстру територіальної громади від 22.01.2026 року, який підтверджує факт зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, суд звертає увагу, що в порушення вимог ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не надано доказів на підтвердження обставин щодо проживання дитини ОСОБА_3 разом із заявником, а також щодо перебування дитини на її утриманні.
Таким чином, заявником на виконання вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України не додано доказів на підтвердження обставин її спільного проживання разом із дитиною та перебування дитини на її утриманні, що за вимогами ч.5 ст.183 СК України має значення для вирішення питання про стягнення аліментів на користь заявника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.165 ЦПК України встановлено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 165, 167, 258-261, 353, 354 ЦПК України суддя, -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 28 січня 2026 року.
Суддя С.Й. Яворський