Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/328/26
Провадження №: 1-кп/332/267/26
29 січня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082050002353 від 06.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження 12025082050002353 від 06.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Ухвалою судді від 21.01.2026 по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під ватрою підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував. Щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, посилаючись на незадовільний стан здоров'я, а саме проблеми із серцем, зламану ключицю.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував. Щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків, а також повне визнання обвинуваченим своєї провини. Крім того зазначив, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, є особою з інвалідністю 3 групи, стан здоров'я обвинуваченого є незадовільним, він звертався до слідчого з клопотанням про проведення судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_4 , однак йому було відмовлено. На даний час обвинувачений потребує консультації лікарів травматолога та кардіолога, належного лікування, однак отримує лише пігулки, страждає від больового синдрому. Просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід на домашній арешт, заставу, або інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м.Запоріжжя, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п.5 ч.3 ст.314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
Крім того, прокурором заявлено та надано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2025 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.02.2026.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання його винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними зазначені у клопотанні прокурором ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, рівень його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а саме: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Суд приймає до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, однак тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому, а також інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 визначеного місця проживання, за яким він позитивно характеризується, позитивні характеристики з місць роботи, те, що він є особою з інвалідністю 3 групи та раніше не судимий, на що посилається сторона захисту, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Крім того, суд звертає увагу на те, що вказані обставини не стали перешкодою для настання подій, у яких обвинувачується ОСОБА_4 .
Суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів.
Також не може бути достатньою підставою для зміни запобіжного заходу твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого та необхідність оперативного втручання, оскільки з наданих суду медичних документів не встановлено, що лікарями, які проводили обстеження обвинуваченого, був наданий обґрунтований висновок чи інші довідки про те, що наявні у нього вищевказані медичні проблеми зі здоров'ям унеможливлюють його перебування в слідчому ізоляторі, а також що відповідальні посадові особи місця ув'язнення, де він утримується, не можуть забезпечити надання йому необхідної медичної допомоги, якої він потребує за станом свого здоров'я, зокрема поза межами слідчого ізолятору.
Натомість, відповідно до п. 2 гл. 2 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 (далі - Правила), надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. ст. 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104.
Надання медичної допомоги особам, взятим під варту, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 2.3, 2.6, 2.7 Розділу ІІ якого, керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини слідчого ізолятору закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Згідно з п. 2.8 Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Отже, лікування особи, яка перебуває під вартою, у разі наявності у неї захворювань, можливе як в умовах слідчого ізолятора, так і поза його межами, та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, стороною захисту не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачений звертався з клопотанням про необхідність надання йому медичної допомоги (оперативного лікування) поза межами слідчого ізолятора відповідно до наданих йому рекомендацій до керівництва СІЗО, однак останнє в порушення вимог вищевказаних нормативних актів не забезпечило перевезення обвинуваченого до відповідного закладу охорони здоров'я, який має надати йому відповідне лікування, зокрема шляхом здійснення оперативного лікування в плановому порядку.
В той же час, відповідно до статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
З метою недопущення порушень конституційних прав, передбаченихст.49 Конституції України, особи, яка утримується під вартою, та скарги ОСОБА_4 на погіршення стану його здоров'я, суд вважає за необхідне доручити керівництву ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області, організувати та забезпечити невідкладне обстеження ув'язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення діагнозу та призначення необхідного лікування. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити вивезення ув'язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Вирішуючи питання можливості обрання альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, тому суд вважає можливим не визначати розмір застави, відповідно до п.2 ч. 4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд,
постановив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні на 06 лютого 2026 року о 14:20 годині в приміщенні Заводського районного суду м.Запоріжжя за адресою: м.Запоріжжя, вул.М.Симчича, 65.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжити на 60 (шістдесят) днів тобто до 29 березня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Доручити керівництву ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області, організувати та забезпечити невідкладне обстеження ув'язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення діагнозу та призначення необхідного лікування.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити вивезення ув'язненого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про результати виконання ухвали повідомити Заводський районний суд м.Запоріжжя.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в іншій її частині оскарженню не підлягає.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений 29 січня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1